Постанова Одеський апеляційний суд № 522/16282/21

Номер провадження: 33/813/146/22 Номер справи місцевого суду: 522/16282/21 Головуючий у першій інстанції Осіік Д.В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.02.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 Приймачука Сергія Івановича на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ВСТАНОВИВ: Постановою Приморськогорайонного суду м.Одеси від 07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 454,0 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, представник ОСОБА_1 Приймачук Сергія Іванович подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить судскасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2021 року по справі №522/16282/21 та прийняти нове рішення, яким закрити провадження по справі №522/16282/21 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 01.02.2021 року, з`явився представник ОСОБА_1 Щенсна Ірина Олександрівна. Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 Щенсни Ірини Олександрівни, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний за вимогою працівника правоохоронного органу пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 07.08.2021 року серії ААБ № 135498, відповідно якого 07.08.2021 року о 01 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовилась(а.с. 2); - відеозаписом події (а.с. 3). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою судді Приморського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2021 року та порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У доводах апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно відеозаписів з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та не заперечувала проти проходження такого огляду за допомогою приладу «Drager». З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом в судовому засіданні було переглянуто відеозапис №01567-001567, з якого чітко вбачаються події місця скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 07.08.2021 року. Відповідно до наданих відеозаписів, встановлено, що при зупинці транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 о 01 годині 30 хвилин., поліцейські встановили, що ОСОБА_1 може перебувати в стані алкогольного сп`яніння і належним чином роз`яснили порядок проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. З відеозапису №01567-001567 вбачається, що перед початком огляду на приладі «Драгер» поліцейські пред`явили усі необхідні документи, роз`яснили спосіб і порядок проходження огляду. Однак, ОСОБА_1 проходила тестування на DRAGER ALCOTEST чотири рази, всупереч способу і порядку проходження огляду, з метою спотворення його результатів навмисно не продуваючи належним чином прилад. Після чого, працівник патрульної поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати в заклад охорони здоров`я для огляду на стан алкогольного сп`яніння. На відеозаписі №01567-001567 а саме, на 01:35:18 секунді, ОСОБА_1 на запитання співробітника патрульної поліції -«Чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я», відповіла- «Ні, я нікуди не поїду». Вказані відеозаписи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо незалучення свідків при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння є неспроможними, виходячи з наступного. Відповідно ст 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вищенаведені докази беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Слід зазначити, що відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, винність ОСОБА_1 інкримінованому їй правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Приймачука Сергія Івановича залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра