Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/2468/18

Справа № 297/2468/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 квітня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д., з участю секретаря Кекерчень М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Берегівської міської ради на рішення Берегівського районного суду від 18 грудня 2020 року (у складі судді Гецка Ю.Ю.) за позовом Берегівської міської ради до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксани Василівни, третя особа - ОСОБА_3 , про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта та скасування рішень державного реєстратора, - ВСТАНОВИВ: Берегівська міська рада звернулася до суду з цим позовом у листопаді 2018 р. (т.1 а.с.2-13). Просила скасувати: -реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25 травня 2015 р., поданого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; -реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта «реконструкція одноквартирного житлового будинку з добудовою та надбудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » від 09 червня 2017 р., реєстраційний номер: ЗК 142171605824; -рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О.В. від 21 червня 2017 р., індексний номер 35795304, про внесення змін до записів про право власності № 9103325 та № 9103326 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 520213221102; -скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О.В. від 27 грудня 2017 р., індексний номер 38984154, про внесення змін до запису про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 520213221102 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що 19.03.2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбали житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня відповідачами було придбано земельну ділянку площею 0,0399 га за тією ж адресою. У березні 2015 р. відповідачами був знесений придбаний ними житловий будинок і розпочато на його місці будівництво нового об`єкта - триповерхової будівлі. На момент пред`явлення позову будівництво майже завершено. 25.05.2015 р. відповідачами подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, на підставі якого останні отримали дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі виконують будівельні роботи з нового будівництва, на виконання яких у них немає дозволу. Згідно з актом обстеження домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.08.2015 р. замість реконструкції житлового будинку фактично ведеться будівництво нового об`єкта - триповерхової будівлі на місці раніше існуючого житлового будинку, який був знесений у 2015 р. При цьому були виявлені порушення щодо прив`язки цієї будівлі до меж сусідньої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також відхилення щодо висоти об`єкта, закладеної у будівельному паспорті. У результаті протиправної бездіяльності та протиправних дій службових осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області місцевий бюджет м. Берегова не отримав від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, які в цьому випадку підлягали обов`язковій сплаті згідно зі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Ухвалою Берегівського районного суду від 17.01.2019 р. до участі в справі як співвідповідача залучено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (т.1, а.с.85-86). Ухвалою цього ж суду від 05.07.2019 р. до участі в справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено ОСОБА_3 (т.2, а.с.253). Рішенням Берегівського районного суду від 18 грудня 2020 р. у задоволенні позову відмовлено. У апеляційній скарзі Берегівська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції із підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.п.1-4 ЦПК України, та ухвалити нове про задоволення позову (т.3, а.с.5-29). Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого: -суд не дав належної правової оцінки наявним у справі письмовим доказам (зокрема, висновкам експертів від 03.03.2020 р. і від 07.05.2020 р., припису Управління ДАБІ у закарпатській області від 27.10.2015 р. і рішенню Берегівської міської ради від 26.04.2016 р. за № 159) та безпідставно виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт виконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 робіт з нового будівництва - триповерхової будівлі на місці раніше існуючого житлового будинку; -позивачем не пропущені строки позовної давності за заявленими вимогами; -ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, і дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову; Решта змісту апеляційної скарги аналогічна змісту позовної заяви та зводиться до питання оцінки дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його Управління у Закарпатській області, що не є предметом спору, та ці дії (бездіяльність) протиправними в судовому порядку не визнавались. У письмовому відзиві адвокат Гангур М.І. в інтересах відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (т.3, а.с.58-60). Узагальнені заперечення зводяться до такого: -у позивача відсутні підстави для звернення до суду, оскільки ним не зазначено, які конкретно його права були не визнані, оспорені або порушені внаслідок процедури зведення спірної будівлі; -постановою Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 297/2477/16ц підтверджено висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спірна будівля не є самочинним будівництвом, оскільки будується на земельній ділянці, яка належить відповідачам на праві власності, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, наявні всі необхідні дозвільні документи, які б давали їм право здійснити забудову та відповідну державну реєстрацію нерухомого майна. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.03.2022 р. до участі в справі як правонаступника відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - ДАБІ) залучено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (надалі - ДІАМ), а як правонаступника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (т.3, а.с.113). У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Гангур М.І., не визнав скарги з підстав, наведених у відзиві. Представник позивача Пуканич Е.В. у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце такого був належно повідомлений, що підтверджується розпискою (а порядку ч.3 ст.240 ЦПК України). Заявлене ним клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у Берегівському районному суді колегія суддів відхиляє, оскільки таке в порушення ст. 212 ч.2 ЦПК України подане (електронною поштою) 11.04.2022 р., тобто в переддень судового засідання. Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 , підтримав доводи апеляційної скарги Берегівської міської ради. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цілому та ухвалення судового рішення у новій редакції про відмову в позові з таких мотивів. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із пропуску строку позовної давності та з урахуванням встановлених обставин і зважаючи на недоведеність позовних вимог в частині порушення права позивача дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, встановив наступні факти й обставини. 19.03.2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0399 га за вказаною адресою. У березні 2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повністю знесли придбаний ними житловий будинок та розпочали будівництво на його місці нового об`єкта - триповерхової будівлі. На даний час будівництво спірної будівлі майже завершено. 25 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, на підставі якого отримали дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (якого на той час фактично вже не існувало). У даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконують будівельні роботи з нового будівництва, на виконання яких у них немає дозволу. Розпорядженням Берегівського міського голови Бабяка Золтана Адальбертовича від 11.08.2015 р. № 214 створено комісію для розгляду звернення громадянина ОСОБА_3 (власника сусіднього з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) у складі: заступника Берегівського міського голови - Ляшка М.М. (голова комісії), начальника управління комунального майна та земельних відносин Берегівської міської ради - Будніка В.Ю., начальника юридичного відділу Берегівської міської ради - Веждела В.І., начальника управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради - Міщенко В.М., в. о. начальника відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради - Поп П.П., інспектора Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - Желізник С.А. (члени комісії). 25.08.2015 р. цією комісією було складено акт обстеження домоволодінь за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_2 , яким встановлено, що замість реконструкції житлового будинку, заявленої у повідомленні про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25.05.2015 р. за адресою: АДРЕСА_2 , ведеться нове будівництво - триповерхової будівлі. Водночас виявлено порушення щодо прив`язки даної будівлі до меж сусідньої земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та відхилення щодо висоти об`єкта, закладеної у будівельному паспорті. Разом з тим, 24.01.2019 р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог, зазначаючи, що відомості про зареєстровані декларації про готовність до експлуатації є відкритими, так само як і відомості щодо реєстрації права власності, а тому про порушення права позивачу мало бути відомо з дня реєстрації декларації. При цьому, до суду позивач звернувся лише 13.11.2018 р., тобто з пропуском трирічного строку. Апеляційний суд не може цілком погодитися із висновками суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з положеннями ст. 4 ч.1, ст. 12 ч.1, ч.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ч.ч.1-3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За приписами ст. 76 ч.1, ст. 81 ч.1 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст. 177 ч.5 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси, то в кожному конкретному випадку необхідно встановити сам факт порушення (невизнання або оспорення), хто і яким чином порушив (не визнає або оспорює) право чи законний інтерес, а також належний спосіб захисту порушеного права (законного інтересу). Звертаючись до суду з цим позовом, Берегівська міська рада як на підставу для звернення до суду вказувала, що в результаті протиправної бездіяльності та протиправних дій службових осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області місцевий бюджет м. Берегова не отримав від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, які в цьому випадку підлягали обов`язковій сплаті згідно зі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки загальна площа будівлі складає понад 300 кв. м. Так, згідно з вимогами ст. 40 ч.2, ч.3 п.4, ч.9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Отже, у спірних правовідносинах визначальним моментом предмету доказування має бути факт порушення законного інтересу позивача у виді неотримання коштів від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з побудовою ними без відповідного дозволу будівлі понад 300 кв. м. При цьому, дії (бездіяльність) інспекції не є предметом позовних вимог і такі неправомірними (протиправними) у порядку іншої юрисдикції судом не визнавались. Стверджуючи у позовній заяві про те, що загальна площа будівлі перевищує 300 кв. м, Берегівська міська рада на момент звернення (листопад 2018 р.) не навела та не надала суду жодних доказів із цього приводу. Натомість, висновком експерта № 375/03-20 від 03.03.2020 р. судової будівельно-технічної експертизи за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.2, а.с.71-94) встановлено, що: -будівельні роботи згідно з будівельним паспортом і технічним паспортом, та які фактично було виконано на об`єкті «Реконструкція одноквартирного житлового будинку з добудовою та надбудовою в АДРЕСА_1 » відноситься до реконструкції; -фактичний вид будівельних робіт, виконаних на об`єкті «Реконструкція одноквартирного житлового будинку з добудовою та надбудовою в АДРЕСА_1 » та код цього об`єкта відповідають виду будівельних робіт так оду об`єкта, зазначених у Повідомленні про початок виконання робіт від 25.05.2018 р., реєстраційний номер ЗК062151450467 та в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09.06.2017 р., реєстраційний номер ЗК142171605824; -поверховість та площа житлового будинку АДРЕСА_1 відповідають даним, зазначеним у Технічному паспорті на цей будинок за 2017 р.; -параметри вказаного будинку відповідають параметрам щодо цієї будівлі, викладеним у будівельному паспорті від 29.04.2015 р.; -реконструйований об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , належить до типу індивідуальні житлові будинки. Огляд досліджуваного об`єкту проводився 18.02.2020 р. у присутності замовників експертизи - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дослідження проводилось по наданих для проведення експертизи матеріалах методом візуального обстеження, проведенням відповідних розрахунків і обчислень та шляхом аналізу отриманої в ході дослідження інформації. Огляди об`єкта досліджень проводились із фото-фіксацією. Твердження позивача спростовується також даними чинного технічного паспорту на житловий будинок від 24.04.2017 р., згідно з експлікацією приміщень якого загальна площа будинку по АДРЕСА_1 складає 298,10 кв. м (цокольний поверх + два поверхи) (т.1, а.с.129-131). Технічний паспорт будинку є документом інформаційно-довідкового характеру, який виготовляється на підставі проведеної технічної інвентаризації будинку, містить інформацію про технічні показники будинку, такі як поверховість та загальна площа. 07.05.2020 р. на замовлення третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 , у порядку ст. 106 ЦПК України була проведена будівельно-технічна експертиза, згідно з висновком якої за № 217/20 по проектній документації та фактично виконаних будівельних роботах реконструкція одноквартирного житлового будинку з добудовою та надбудовою по АДРЕСА_1 є новим будівництвом трьохповерхової будівлі із загальною площею приміщень 303.03 кв. м (т.2, а.с.117-142). При цьому, дослідження отриманих вихідних даних по будівельно-технічній експертизі проводилися за місцезнаходженням судового експерта з використанням документів, наданих замовником ОСОБА_3 . Оцінюючи наведені висновки експертів на предмет належності, допустимості та достовірності, колегія суддів бере до уваги висновок № 375/03-20 від 03.03.2020 р., оскільки ця експертиза проводилася із виходом на місце будівництва, та відхиляє висновок експерта № 217/20 від 07.05.2020 р., оскільки такий зроблений лише за документами та матеріалами, наданими замовником ОСОБА_3 . За таких обставин колегія суддів доходить висновку про недоведеність Берегівською міською радою факту перевищення площі спірної будівлі понад 300 кв. м, що, у свою чергу, не дає підстав для твердження про порушення її прав у розумінні ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» станом на момент звернення до суду. Окрім того, належить зауважити, що сам ОСОБА_3 у жовтні 2016 р. звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Берегівської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області, про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення будівлі (справа № 297/2477/16-ц), проте рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2019 р., яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 14.07.2020 р., у задоволенні позову було відмовлено. Згодом постановою Верховного Суду від 13.04.2021 р. (провадження № 61-12897св20) касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2019 р. і постанову Закарпатського апеляційного суду від 14.07.2020 р. залишено без змін. При цьому, ВС зазначив, що спірна будівля ( АДРЕСА_1 ) не є самочинним будівництвом, оскільки спірний об`єкт будується на земельній ділянці, яка належить відповідачам на праві власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, наявні всі необхідні дозвільні документи, які давали їм право здійснити забудову та відповідну державну реєстрацію нерухомого майна. У зв`язку з наведеним не заслуговує на увагу і твердження Берегівської міської ради про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконують будівельні роботи з нового будівництва, на виконання яких у них немає дозволу. Аналізуючи позовні вимоги про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт і реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, колегія суддів виходить із такого. Згідно з положеннями ст. 36 ч.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції станом на момент звернення до суду) право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру. Тобто, за змістом цієї норми предметом вимоги може бути не скасування реєстрації самого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а скасування права на початок виконання будівельних робіт, яке набуте на підставі поданого повідомлення, Відповідно до п.15 постанови КМУ від 13 квітня 2011 р. № 466 (у редакції станом на момент звернення до суду в разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю. Право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, також може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: - подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт; - отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником будівництва; - встановлення під час проведення перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держархбудінспекція виключає з реєстру запис про реєстрацію повідомлення не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, за рішенням суду, що набрало законної сили. За приписами ст. 39-1 ч.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції станом на момент звернення до суду) в разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування. Аналогічно врегульоване це питання п.22 (абзаци 8-10) Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції, чинній на момент звернення до суду). Так, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що виключною підставою для скасування декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру. Наведене узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 818/260/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 824/64/16-а та у справі № 826/6988/16, від 14 листопада 2019 року у справі № 826/5055/16. Як уже зазначалося, Верховний Суд у справі № 297/2477/16-ц за позовом ОСОБА_3 встановив, що спірна будівля ( АДРЕСА_1 ) не є самочинним будівництвом. Окрім того, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, у нашому випадку - учинення відповідачами дій щодо реалізації наданого їм цим повідомленням права на проведення будівельних робіт. Також Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16, від 07.11.2019 у справі № 916/2825/18 та від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18 висловив наступну правову позицію. Згідно з п.14 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації (у нашому випадку), остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Як видно з відповіді першого заступника Голови ДАБІ України Філончука В.В. від 04.09.2017 р. на звернення міського голови м. Берегово Бабаяка З.А. від 03.08.2017 р., Держархбудінспекція не знайшла підстав для скасування поданої 09.06.2017 р. замовниками будівництва ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) декларації про готовність об`єкта «Реконструкція житлового будинку з добудовою та надбудовою за адресою: АДРЕСА_1 » до експлуатації за № 142171605824 (т.1, а.с.197-200), відповідно до якої загальна площа будівлі складає 298.10 кв. м (підвал + 2 поверхи). Позивачем не наведено законних та обґрунтованих підстав для скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09.06.2017 р. і таких у процесі розгляду справи не встановлено. Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів виходить із такого. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Позивач, звертаючись до суду за захистом, на його думку, порушеного права у виді неотримання грошових коштів, передбачених на той час ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обрав неналежний спосіб захисту шляхом скасування повідомлення, декларації і рішень державного реєстратора, оскільки задоволення цих вимог жодним чином не поновить заявленого порушеного права. У такому разі ефективним способом захисту (за умови доведеності факту побудови будівлі площею понад 300 кв. м) могло бути зобов`язання забудовника укласти з органом місцевого самоврядування відповідний договір, вимога про відшкодування шкоди (збитків) на підставі статей 22, 614, 623 ЦК України тощо. Окрім того, колегія суддів зауважує наступне. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області не могло бути залучено до участі у справі як сторона (відповідач), оскільки не має статусу юридичної особи (т.1, а.с.65-67), а позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39). Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не може бути визнане таким, що відповідає указаним вимогам. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову саме за безпідставністю, а не за спливом позовної давності. Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1, п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Берегівської міської ради задовольнити частково. 2.Рішення Берегівського районного суду від 18 грудня 2020 року скасувати. 3.У задоволенні позову Берегівської міської ради відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 25.04.2022 р. Судді: