Постанова Львівський апеляційний суд № 464/7592/21

Справа № 464/7592/21 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю. Провадження № 22-ц/811/829/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Савчук Наталією Володимирівною, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2022 року (повний текст рішення складено 21 січня 2022 року) та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 лютого 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, В С Т А Н О В И В: в жовтні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із вказаним позовом, у якому просила стягувати з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на повнолітню дитину ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн, щомісячно, до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років. Позов мотивовано тим, що відповідач є батьком повнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач добровільно не надає. Син проживає з позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2022 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , аліменти, щомісячно, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн, починаючи з 28 жовтня 2021 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання у Львівському державному університеті Фізичної культури і спорту імені І.Боберського, але не пізніше досягнення ним 23 років, а саме до 01 жовтня 2023 року. В решті вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп. Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 914 грн 90 коп. 21 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку відповідач подав апеляційну скаргу, підписану адвокатом Савчук Н.В., в якій, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2022 року, уточненої апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; додаткове рішення скасувати, та ухвалити рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 000,00грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, що син сторін (третя особа у справі) проживає з позивачем та потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання у гуртожитку, придбання підручників, вартість навчання тощо). В ході судового розгляду представник позивача ствердив, що остання несе щомісячно витрати на утримання сина орієнтовно 4 000,00 грн, які витрачаються здебільшого на одяг та харчування. Судом першої інстанції не надано оцінки матеріальному стану відповідача, його дохід є мінімальним, а у 2021 році у нього взагалі відсутні доходи. Вважає, що судом невірно обраховано розмір судового збору, який стягнуто з відповідача в дохід держави, з огляду на час подачі позову до суду першої інстанції. Такий повинен становити 908 грн 40 коп., а не як помилково стягнуто судом 992 грн 40 коп. Не погоджується із розміром стягнутих місцевим судом витрат на правничу допомогу, вважає його необґрунтованим та безпідставним і неспівмірним. У квітні 2022 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний адвокатом Цімурою Яромиром Володимировичем, в якому міститься апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарг його висновків не спростовують. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім, та проживає з позивачем. Шлюб між сторонами у справі розірваний рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 березня 2015 року (справа № 464/1510/15-ц). ОСОБА_3 на час звернення до суду з вказаним позовом та на час розгляду справи судом апеляційної інстанції є студентом IV курсу факультету культури і спорту (денна форма навчання) Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського, передбачений термін закінчення навчання 30 червня 2022 року. З матеріалів справи убачається, та не заперечується сторонами, що у них окрім сина ОСОБА_3 , є ще двоє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з позивачем, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з відповідачем. Доказів того, що на вказаних дітей за судовими рішеннями стягуються аліменти, матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, дохід якого за три квартали 2019 року становив 895 237,00 грн, а за 2020 рік 44 975,00 грн. Протягом січня листопада 2021 року відповідач здійснив переказ особистих коштів на картковий рахунок третьої особи, на загальну суму 13 231 грн 18 коп. Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановивши, що ОСОБА_3 , який є сином відповідача, на день звернення до суду не досяг 23 років, не працює, продовжує навчання на денній формі, що позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатною особою (зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності), та має можливість і обов`язок забезпечувати утримання сина, нарівні з його мамою (позивачем по справі), з якою повнолітній син проживає, дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину, яка продовжує навчання. Відповідачем на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано належних та допустимих доказів того, що третя особа, на момент звернення до суду з вказаним позовом, не проживає з позивачем. Визначаючи розмір аліментів в сумі 2 500,00 грн на місяць, суд першої інстанції виходив з того, що саме такий розмір аліментів, з врахуванням також наданої допомоги матір`ю сина, здатний забезпечити йому належні умови для існування. Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна. Так, поза увагою суду першої інстанції залишились такі обставини, як перебування на утриманні відповідача молодшого сина сторін, надання відповідачем третій особі добровільної допомоги як до пред`явлення позову, так і після, незначний дохід відповідача у 2020 році, та відсутність доходу у 2021 році, а також те, що третя особа не проживає у гуртожитку, не витрачає значних коштів (з урахуванням місцезнаходження навчального закладу та місця проживання третьої особи) на доїзд (проїзд), доказів понесення витрат на оплату навчання або на придбання необхідних для навчання речей, матеріали справи не містять. Наведені обставини дають підстави колегії суддів дійти висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з відповідача у твердій грошовій сумі слід визначити у розмірі 2 000,00 грн, що з урахуванням прожиткового мінімуму в Україні для працездатних осіб, станом на момент звернення до суду з вказаним позовом, а також інших обставин даної справи, відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржуване рішення підлягає зміні, а саме розмір стягнутих аліментів слід змінити, зменшивши такий з 2 500,00 грн до 2 000,00 грн. В решті рішення суду слід залишити без змін. Щодо стягнення судового збору. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ( частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Аналогічна за своє суттю норма міститься в частині дев`ятій статті 19 ЦПК України. Позов у даній справі подано в жовтні 2021 року, прожитковий мінімум встановлений на 1 січня 2021 року становив 2 270,00 грн, відтак мінімальний розмір судового збору, який має бути сплачений по справі, з урахуванням ціни позову, становить 908,00 грн (2 270,00*0,4), а не 922 грн 40 коп., як помилково визначив суд першої інстанції. При цьому, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (стаття 141 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України "Про судовий збір"). Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605 грн 27 коп. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року відповідача звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не здійснюється. Щодо додаткового рішення суду. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщ о судом не вирішено питання про судові витрати. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час апеляційного розгляду справи не встановлено підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які понесені сторонами у справі в суді першої інстанції. Проте, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, та зменшення розміру задоволених позовних вимог, пред`явлених в суді першої інстанції, підлягають перерахування витрати на правничу допомогу, понесені сторонами в суді першої інстанції, пропорційно до змінених судом апеляційної інстанції позовних вимог. Відтак, додаткове рішення суду слід також змінити, виходячи з того, що відсоток задоволених позовних вимог становить 66,66 %. Так, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 4 332 грн 90 коп. (6 500,00*66,66%), а відповідача 1 000 грн 20 коп. (3,000*33,34%). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати в розмірі 3 332 грн 70 коп. ( 4 332,90-1 002,20). Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Савчук Наталією Володимирівною, задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2022 року змінити, зменшити розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , аліментів з 2 500,00 грн до 2 000,00 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2022 року змінити, зменшити розмір витрати на професійну правничу допомогу стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 4 914 грн 90 коп. до 3 332 грн 70 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 27 коп. за розгляд справи судом першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич