Ухвала КАС ВС № 990/60/22

УХВАЛА 28 квітня 2022 року Київ справа №990/60/22 адміністративне провадження №П/990/60/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Йосипенка Сергія Олександровича - представника позивача Народного депутата України Столара Вадима Михайловича про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Йосипенка Сергія Олександровича - представника позивача Народного депутата України Столара Вадима Михайловича до Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України, УСТАНОВИВ: 18.04.2022 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Йосипенка Сергія Олександровича - представника позивача Народного депутата України Столара Вадима Михайловича до Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати рішення З`їзду Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» від 17.03.2022 про дострокове припинення повноважень Народного депутата України ОСОБА_1 на підставі виходу із складу депутатської фракції Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» у Верховній Раді України ІХ скликання, оформленого протоколом другого етапу ХХІV З`їзду Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ». Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2022 відкрито провадження у вказаній адміністративній справі. Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить: - заборонити Верховній Раді України вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення діяльності народного депутата України ОСОБА_1 у Верховній Раді України ІХ скликання, у тому числі в частині припинення виплат відповідним народним депутатам України, звільнення їх помічників-консультантів та анулювання карток для голосування на підставі внутрішньоорганізаційних розпорядчих актів керівництва Верховної Ради України та Апарату парламенту, до моменту набрання законної сили рішенням суду за позовом від 16.04.2022 «Про визнання протиправним та скасування рішення щодо дострокового припинення повноважень Народного депутата України». - заборонити Центральній виборчій комісії вчиняти дії щодо визнання обраними народними депутатами наступних за черговістю кандидатів у депутати у виборчому списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» на підставі рішення З`їзду Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» від 17.03.2022 про дострокове припинення повноважень Народного депутата України ОСОБА_1 на підставі виходу із складу депутатської фракції Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» у Верховній Раді України ІХ скликання, оформленого протоколом другого етапу ХХІV З`їзду Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» від 17.03.2022, до моменту набрання законної сили рішення суду у справі за позовом від 16.04.2022 «Про визнання протиправним та скасування рішення щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України». Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає про обґрунтовану ним у позовній заяві та заяві про забезпечення позову очевидну протиправність рішення З`їзду Партії про дострокове припинення повноважень позивача, як Народного депутата України, на підставі виходу із складу депутатської партії Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» у Верховній Раді України ІХ скликання, оформленого протоколом другого етапу ХХІV З`їзду Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» від 17.03.2022, існуючий об`єктивний ризик реалізації оскаржуваного рішення З`їзду Партії і, відповідно, застосування передбачених законодавством наслідків як Центральною виборчою комісією, так і Верховною Радою України. Наголошує, що чинним законодавством України встановлена лише процедура заміщення народного депутата України у разі дострокового припинення повноважень. Водночас, законодавством не встановлено будь-яких процедур поновлення повноважень народного депутата України у разі скасування у судовому порядку рішення вищого керівного органу партії, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі та поновленню порушених прав позивача. Вказує, у Центральної виборчої комісії та Верховної Ради України відсутні повноваження щодо перевірки правомірності прийнятого рішення вищим керівним органом Партії щодо достроково припинення повноважень народних депутатів України на підставі виходу із складу депутатської фракції. Таким чином, на переконання позивача, очевидними є ознаки протиправності, неправомірності рішення керівного органу відповідача щодо дострокового припинення повноважень позивача, як народного депутата України та порушення гарантованих Конституцією України його прав на безперешкодне здійснення та реалізацію своїх депутатських повноважень, а також неможливість ефективного захисту прав у випадку невжиття сформульованих у прохальній частині цієї заяви заходів забезпечення позову. Надаючи оцінку доводам викладеним представником позивача у заяві про забезпечення даного позову, Верховний Суд зазначає наступне. Інститут забезпечення позову в адміністративному процесі регулюється положеннями статей 150 - 158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до положень частин першої, другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною третьою статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення; 6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку); 7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; 8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта; 9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів, всеукраїнського референдуму (частина четверта статті 151 КАС України). З урахуванням предмета спору та розгляд цієї справи поза межами виборчого процесу, відсутні законодавчі обмеження, визначені частинами третьою, четвертою статті 151 КАС України, щодо можливості застосування заходів забезпечення адміністративного позову у розглядуваній справі. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Верховний Суд, вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову зауважує, що обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: - очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; - доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Так, на обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення позову заявник, середі іншого, стверджує, що чинне законодавство України встановлює лише процедуру заміщення народного депутата України у разі дострокового припинення повноважень. Водночас, законодавством не встановлено будь-яких процедур поновлення повноважень народного депутата України у разі скасування у судовому порядку рішення вищого керівного органу партії, що може істотно ускладнити виконання рішення суду та поновленню порушених прав заявника. З цього приводу Верховний Суд вважає за доцільне зазначити наступне. Положення статті 81 Конституції України, зокрема, передбачають, що повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції. У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення. Поряд з цим, частиною першою статті 222 Закону України від 10.02.2010 №2600-VI «Про Регламент Верховної Ради України» передбачено, що Верховна Рада розглядає питання про дострокове припинення повноважень народного депутата у випадках, передбачених Конституцією України. Тобто, питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України розглядається Верховною Радою України на підставі Закону України від 10.02.2010 №2600-VI «Про Регламент Верховної Ради України» та Конституції України. Разом з тим, як убачається з матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову, відповідачем у цій справі є Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ». Верховна Рада України та Центральна виборча комісія не є учасниками цієї справи. Клопотання про залучення вказаних суб`єктів до участі в справі позивачем не заявлялось. Тобто, фактично представник позивач у своїй заяві просить заборонити Верховній Раді України та Центральній виборчій комісії, які не є учасниками процесу в даній справі, вчиняти дії, що пов`язані та спрямовані на дострокове припинення та/або обмеження депутатських повноважень Народного депутата України Столара Вадима Михайловича. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на наступне. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Поряд з цим, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/7496/18. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. За такого правового регулювання, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії. Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19, від 27.02.2020 у справі №640/16242/19. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №640/9636/20 та від 29.04.2021 у справі №600/1136/20-а. Разом з тим, представником позивача у поданій ним заяві про забезпечення позову не зазначено у чому саме полягає очевидна небезпека спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків, не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без ужиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надано відповідних доказів. Суд звертає увагу, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона державному органу вчиняти будь-які дії стосовно виконання оскаржуваного рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України без належного дослідження всіх доказів, які витребувані ухвалою про відкриття провадження у справі не матиме достатнього юридичного змісту, виходячи із мети, встановленої інститутом забезпечення позову в контексті заявлених позовних вимог. З огляду на викладене, керуючись статтями 150, 151, 154, 256, 266, 295 КАС України, Суд - УХВАЛИВ: У задоволенні заяви адвоката Йосипенка Сергія Олександровича - представника позивача Народного депутата України Столара Вадима Михайловича про забезпечення позову відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Судді І.Я. Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова