Ухвала КАС ВС № 240/20124/21

УХВАЛА 28 квітня 2022 року м. Київ справа № 240/20124/21 адміністративне провадження № К/990/9757/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №240/20124/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 10 червня 2021 року №819 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 11 червня 2021 №189 о/с "По особовому складу"; 3) поновити ОСОБА_1 (0071540), капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділення Новоград-Волинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, з 15 червня 2021 року; 4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на мою, ОСОБА_1 , користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2021 року по день винесення судом рішення про поновлення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 14 квітня 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку. Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Одночасно з цим, просить поновити строк на касаційне оскарження. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Як на підставу звернення до Верховного Суду скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №820/5543/17, від 28 лютого 2020 року у справі №818/1274/17. Також скаржник стверджує, що суди застосували статтю 64 Закону України «Про Національну поліцію» без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16. Однак посилаючись на вказану підставу касаційного оскарження, скаржник хоча й робить покликання на різні постанови Верховного Суду, висновки з яких, на його думку, помилково не були застосовані судами попередніх інстанцій, проте жодним чином не обґрунтував подібність правовідносин у цих справах. У цьому контексті Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин і відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Проте, оскаржуючи судові рішення з підстав пункту 1 статті 328 КАС України, скаржник не обґрунтував, що указані ним постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою. Одночасно з цим, скаржник не указав висновки судів, які суперечать позиціям Верховного Суду. Отже, наведені обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Оскільки скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах з подібними правовідносинами із цією справою, і не вказав, які висновки судів суперечать позиціям касаційного суду, то Суд констатує, що у касаційній скарзі не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №240/20124/21. Оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №240/20124/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду