Постанова Дніпровський апеляційний суд № 178/1657/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1179/22 Справа № 178/1657/20 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором зі спадкоємців, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на предмет стягнення боргу кредитором зі спадкоємців, з підстав того, що 04 червня 2015 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому розмір був збільшений до 11500 гривень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та станом на день його смерті за вказаним кредитним договором існувала заборгованість у сумі 11543,88 грн., яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням по кредиту у розмірі 11543,88 грн., а спадкоємцями боржника є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому позивач просить стягнути вказану суму з відповідачів, як спадкоємців померлого боржника, оскільки вони успадкували зобов`язання за кредитним договором № б/н від 04 червня 2015 року заборгованість по кредиту /а.с.1-5/. Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ Приватбанк відмовлено в повному обсязі /а.с.113,114/. Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ КБ Приватбанк подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі є спадкоємцями померлого боржника ОСОБА_3 , що підтверджено копіями їх паспортів громадян України з реєстрацією, які збігається з реєстрацією боржника та є також підтвердженням про проживання разом зі спадкодавцем, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №336/3968/16-ц. Крім того, у встановлений строк відповідачі не подали заяву про відмову від прийняття спадщини, внаслідок чого вважаються такими, що прийняли спадщину. Разом з цим судом першої інстанції не досліджено наявність обставин, якими позивач обґрунтував свої вимоги, зокрема, правовий статус житла, у якому відповідачі проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, позиція чого закріплена у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі №310/145/17, щоб підтверджувало розмір спадкового майна /а.с.117-120/. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 , на підставі ст. 1054 ЦК України, укладено договор кредитування № б/н від 04 червня 2015 року та встановлені договірні відносини, згідно яких останній отримав у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11500 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Кудашівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Згідно довідки № 36 виданої 16 березня 2021 року Кудашівським старостинським округом, вбачається, що станом на 05 березня 2019 року по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1998 року народження, ОСОБА_4 , 2002 року народження, ОСОБА_5 , 2006 року народження, ОСОБА_6 , 2006 року народження та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідачів із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було, оскільки сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що остання є спадкоємцем, проживала разом зі спадкодавцем та прийняла після померлого спадщину. Відомостей щодо місця реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 до суду взагалі надано не було. Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняли у спадок відповідачі та яка його вартість, а також не знайшли свого підтвердження обставини щодо того, що відповідачам було достовірно відомо про наявність боргу спадкодавця. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Згідно ст. 1218 ЦК Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу(6 місяців від дня відкриття спадщини) він не заявив про відмову від неї. Як вже було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_3 . З матеріалів справи вбачається, що судом здійснювались процесуальні дії щодо з`ясування кола спадкоємців та успадкованого ними майна, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Криничанського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чорної О.В. від 29 січня 2021 року за №21/01-16 на запит суду, де повідомлено про відсутність заведеної після смерті ОСОБА_3 спадкової справи, як і повідомлено 22 січня 2021 року завідувачем Криничанської державної нотаріальної контори Парусниковою І.О. за вих.№26/02-14 про відсутність звернень спадкоємців для оформлення спадщини чи відмови від спадщини, а також про відсутність заповіту померлого /а.с.94-96/. Інших доказів наявності спадкової справи, прийняття спадщини спадкоємцями позивач відповідно до ст.76-81 ЦПК України суду не надавав, клопотань про витребування доказів щодо з`ясування наявності на праві власності майна померлого, відповідно до ст. 116-117 ЦПК України, також не заявляв. При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Спадкування відповідно до ст. 1217 ЦК України здійснюється за заповітом або за законом і у разі відсутності заповіту спадкування здійснюється за законом згідно зі ст. 1258 ЦК України почергово та кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги про те, що спадкоємцями після боржника ОСОБА_3 є відповідачі, як особи, що зареєстровані за однією з боржником адресою, не свідчать про те, що вони безумовно є спадкоємцями останнього, оскільки доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать до кола спадкоємців за законом і спадкоємців тієї черги, яка закликана до спадкування (з першої по п`яту чергу), позивачем суду не надано, а тому сама по собі реєстрація відповідача за місцем мешкання спадкодавця не є підставою для задоволення вимог позивача, як кредитора померлого боржника, до такої особи, оскільки статус відповідачів як єдиних спадкоємців боржника-спадкодавця належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджений. Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Оскільки позивачем у справі належними, допустимими, достатніми доказами не підтверджена належність відповідачів до кола спадкоємців боржника, суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити обставини того, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги, та установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК. Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Доводи апеляційної скарги АТ КБ Приватбанк зводяться до переоцінки доказів, які досліджені судом першої інстанції, та до незгоди з рішенням суду. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини даної справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, оскільки висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк залишити без задоволення. Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко І.Ю. Ткаченко