Постанова Київський апеляційний суд № 372/1400/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року м. Київ справа №373/1400/20 провадження № 22-ц/824/1444/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариств комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року /суддя Тиханський О.Б./ у справі за позовом акціонерного товариств комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 як правонаступника заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року у розмірі 14 665,90 грн., який був укладений між позивачем та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 90-94/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї. Батько позичальника ОСОБА_1 постійно проживав з ОСОБА_2 , який на час смерті був зареєстрований у АДРЕСА_1 разом з батьком, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть. Матеріали справи не містять доказів відмови від спадщини так і доказів, що син, на час смерті проживав не з батьком за вище вказаною адресою. Відповідач є спадкоємцем першої черги та таким, що фактично прийняв спадщину. Суд першої інстанції не перевірив хто є власником квартири за адресою реєстрації спадкодавця. Разом з тим, відсутність свідоцтва про право на спадщину, не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Наголошував також і на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач позбавлений можливостей самостійно отримати дані щодо фактичного проживання відповідача, відомості щодо наявності та вартості майна, отриманого у спадщину. Разом з позовом подано клопотання про витребування доказів у справі, яке було задоволено судом першої інстанції. Водночас, відмова у позові обґрунтована відсутністю вказаних доказів та клопотань щодо встановлення наявності спадкового майна. Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи в порядку письмового провадження відповідач повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному сайті судової влади у зв`язку з відсутністю даних адреси електронної пошти та телефону, відсутністю фінансування відправки поштової кореспонденції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 22.05.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було підписано Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. /а.с. 12/ Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 93, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається з відповіді на претензію кредитора від 12.05.2017 року №885/02-14 до Обухівської районної державної нотаріальної контори, отримана претензія від 23.04.2017 року №SAMDNWF52000069685343 до спадкоємців ОСОБА_2 , державний нотаріус Обухівської районної державної нотаріальної контори повідомила, що на підставі зазначеної претензії банку було заведено спадкову справу № 119/2017 до майна померлого ОСОБА_2 , а в подальшому при зверненні спадкоємців до нотаріальної контори за видачею свідоцтв про право на спадщину після померлого їм буде повідомлено про претензію кредитора. Відповідно до копії спадкової справи, відсутні спадкоємці, які звернулись з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори та свідоцтва про право на спадщину після смерті вищевказаного спадкодавця ОСОБА_2 нікому не видавались. Згідно листа - претензії до спадкоємця ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанку» зазначено, що станом на дату смерті заборгованість позичальника складає 18 192 грн. 43 коп., підтвердження про отримання відповідачем даної претензії не надано. Згідно претензії кредитора від 23.04.2017 року №SAMDNWF52000069685343 до спадкоємців померлого ОСОБА_2 , що подана позивачем до Обухівської районної державної нотаріальної контори, зазначено, що станом на дату смерті заборгованість позичальника складає 14 680 грн.78 коп. Згідно майже нечитаємого розрахунку заборгованості, наданого до суду, за договором № б/н від 22.05.2015 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 станом на дату його смерті, заборгованість становить у розмірі 14 665,90 грн. /а.с. 11/ Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами ч. 1 ст. 526 ЦК України про те. що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; ст. 1218 ЦК України, про те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч. 1, ч. 2 ст. 1281 ЦК України, про те, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги; ст. 1282 ЦК України, про те, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; ч. 2ст. 1268 ЦК України про те, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї; ст. 12, 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Встановивши, що порушуючи питання про стягнення із спадкоємця заборгованості за кредитом, позивач в порушення вимог ст. 1282 ЦК України будь-яких обґрунтувань та доказів щодо наявності та вартості спадкового майна та доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини не надає, крім того, відсутність відомостей щодо наявності та вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини та доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини в свою чергу, позбавляє суд можливості вирішити позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах. Доводи апеляційної скарги, про те, що батько позичальника ОСОБА_1 постійно проживав з ОСОБА_2 , який на час смерті був зареєстрований у АДРЕСА_1 разом з батьком, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не доводять фактичного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час смерті. Доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції не перевірив хто є власником квартири за адресою реєстрації спадкодавця, колегією суддів не приймаються з огляду на те, що відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Апелянт вказує на те, що разом з позовом подано клопотання про витребування доказів у справі, яке було задоволено судом першої інстанції, водночас, відмова у позові обґрунтована відсутністю вказаних доказів та клопотань щодо встановлення наявності спадкового майна. Колегія суддів апеляційного суду не приймає зазначений довід, оскільки на виконання ухвали про витребування доказів, суду першої інстанції були надані відповідні відповіді, на що позивач уваги не звернув, з матеріалами справи не ознайомлювався. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що окрім клопотання про витребування інформації щодо складу сім`ї та місця реєстрації померлого, позивачем жодних клопотань про встановлення складу спадкового майна та його вартості не подавалось. Окрім того, колегія суддів наголошує також і на тому, що позивач повинен надати докази отримання кредитних коштів позичальником ОСОБА_1 . Окрім Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку /а.с. 12/, яка не доводить ані факту отримання коштів ані їх розміру, умов на яких вони були отримані, позивачем надана нечитаєма довідка з розрахунками /а.с. 10-11/ з якої взагалі неможливо встановити фактичні обставини справи на підтвердження позовних вимог. Таким чином, докази, які на думку позивача мають істотне значення для правильного вирішення справи, повинні бути належними достовірними і достатніми. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Позивачем визнано достатність наданих доказів, висловлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а отже, на підставі наявної доказової бази, та додатково отриманої інформації на виконання клопотання про витребування доказів, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариств комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: