Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/100/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1148/22 Справа № 205/100/21 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року позивач - АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 07.06.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22033000130416, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 210 896,00 грн на строк 58 місяців з кінцевою датою повернення до 07.04.2024 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти у розмірі 210 896,00 грн. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, відсотків, та комісійних виплат передбачених умовами кредитного договору. Станом на 08.12.2020 року за відповідачем утворилась заборгованість по вказаному кредитному договору на загальну суму 192 077,90 грн, що складається із: залишку строкового кредиту - 152 135,70 грн, залишку простроченого кредиту - 22 016,81 грн, залишку прострочених відсотків - 0,06 грн, залишку простроченої комісії - 17 925,33 грн. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за Кредитним договором № 22033000130416 від 07.06.2019 року у розмірі 192 077,90 грн та судовий збір у розмірі 2 881,17 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за Кредитним договором № 22033000130416 від 07.06.2019 року у загальному розмірі 174 152,57 грн, що складається із залишку строкового кредиту - 152 135,70 грн та залишку простроченого кредиту - 22 016,81 грн, а також, суми несплачених відсотків - 0,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 612,29 грн. В апеляційній скарзі АТ «Банк Кредит Дніпро» посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконував його умови. Також скаржник зазначає, що даний договір є договором споживчого кредитування на який поширюється ЗУ «Про споживче кредитування», яким позивачу надано право включати до договору споживчого кредиту, витрати пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту у вигляді комісії. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволення позовних вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 22033000130416 від 07.06.2019 року, станом на 08.12.2020 року, у розмірі 174 152,57 грн, з яких: 152 135,70 грн - залишок строкового кредиту; 22 016,81 грн залишок простроченого кредиту, а також, суми несплачених відсотків - 0,06 грн, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Судом встановлено, що 07.06.2019 між АТ «Банк Кредит Дніро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000130416, а також погоджено графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с. 4-5). Відповідно до розділу 1 Кредитного договору Банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі. Сума кредиту становить 210 896 гривень, строк кредитування - 60 місяців, датою останнього платежу, згідно з графіком визначено до 07.06.2024 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту встановлена у розмірі 1,99% від суми кредиту; фіксована процентна ставка становить 0,001% річних на строкову заборгованість, 56,0% річних - на прострочену заборгованість. Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтет них (рівних) платежів (п. 2.1.) Згідно п. 2.2. дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів. Погашення заборгованості за цим договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу. Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, Відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним станом на 08.12.2020 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 152 135,70 грн, залишку простроченого кредиту - 22 016,81 грн, залишку прострочених відсотків - 0,06 грн, залишку простроченої комісії - 17 925,33 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" щодо стягнення комісії, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит не узгоджуються з вимогами ЗУ «Про захист прав споживачів». Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування "(далі - Закон № 1734-VIII). Згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Таким чином Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено види та порядок надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1734-VIII споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Умови договору про споживчий кредит визначені ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Кредитного договору, такий договір, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину і є обов`язковим для виконання сторонами. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» залишок простроченої комісії в розмірі 17 925,33 грн. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення залишку простроченої комісії з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутого розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» збільшивши цей розмір з 2 612,29 грн до 2 881,17 грн. Відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 4 321,75 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - задовольнити. Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення залишку простроченої комісії та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишок простроченої комісії за кредитним договором №22033000130416 від 07.06.2019 року, яка станом на 08 грудня 2020 року становить 17 925,33 грн. Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року змінити в частині стягнутого розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» збільшивши цей розмір з 2 612,29 грн до 2 881,17 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судовий збір в розмірі 4 321,75 грн за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова