Постанова 4813 № 501/754/17

Номер провадження: 22-ц/813/2328/22 Номер справи місцевого суду: 501/754/17 Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря - Ющак А.Ю., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 26.04.2017 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про поділ спільного майна подружжя. Позов обґрунтований тим, що з 31 липня 2004 року по 13 березня 2012 року позивач та відповідач перебували в шлюбі що підтверджується рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.2012 року (справа № 5101/524/2012). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2016 року (справа №501/2612/15-ц) та рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року (справа №22-ц/785/1612/17) встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу у період з 13.03.2012 року по 30.04.2015 року. Крім того, в зазначений період відповідач ОСОБА_1 отримувала від позивача ОСОБА_2 всю його заробітну платню на свої розрахункові рахунки: № НОМЕР_1 в АУКБ «Порто-Франко», та № НОМЕР_2 в банку «Південний», з якої 49 200,00 - на утримання дитини, 501 150,00 грн - різниці виплаченої трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та 102 388,40 грн. - сплачені аліменти моєї матері - ОСОБА_3 . Взагалі ОСОБА_1 отримала за період з 30.03.2012 року по 30.04.2015 року від ОСОБА_2 на свої розрахункові рахунки - 189 803,37 доларів США, що складає 5 088 628,00 грн. (за курсом НБУ на 18.04.2017 р., 100 дол. США = 26.81) заробітної плати позивача ОСОБА_2 , що встановлено рішенням суду. Також, позивач зазначив, що відповідно до висновків Одеського апеляційного суду від 30.03.2017 року його заробітна плата зазначений час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, також має бути поділена між сторонами в рівних частках. ОСОБА_2 надав до суду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог. Виходячи з наведених обставин позивач просив суд: Поділити спільно нажите майно у вигляді грошей, в розмірі 4 730 931,39 грн. за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 ; Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 365 465,70 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 усі судові витрати. Представник позивача письмовою заявою уточнив позовні вимоги та збільшив позовні вимоги (а.с.60-62). Процесуальний рух справи: у суді першої інстанції: Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Поділено спільно нажите майно у вигляді грошей, в розмірі 4 730 931,39 грн, за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 365 465,70 грн. Вирішено питання судових витрат. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між позивачем та відповідачем, оскільки вказане майно було набуте в період шлюбу, за рахунок спільних коштів подружжя та в його інтересах, а позивач має право на половину такого майна. При цьому суд зауважив, що розподіл грошових коштів необхідно провести за поданою заявою про збільшення позовних вимог, який є найбільш прийнятним для обох сторін, оскільки інших доказів для проведення поділу спірного майна в вигляді грошових коштів і застосування інших варіантів поділу всупереч принципу змагальності відповідачем не надано. у суді апеляційної інстанції: Постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює. у суді касаційної інстанції: Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичний розмір спільного нажитого майна, що підлягає поділу між сторонами справи, не перевірили обґрунтованість заперечень відповідача, а тому дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково та стягнути з неї на користь позивача 27834,81 грн., як 1/2 частку спільного майна подружжя, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що районним судом не було враховано те, що станом на 30.04.2015 року сторонами вже було витрачені зазначені позивачем грошові кошти на спільні потреби, за виключенням 2076,45 доларів США, які залишились на її банківському рахунку після 30.04.2015 року та саме ці грошові кошти підлягають розподілу. Сповіщення сторін. У судове засідання, призначене на 30 березня 2022 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 11 квітня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що спірне майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між позивачем та відповідачем, оскільки вказане майно було набуто в період шлюбу, за рахунок спільних коштів подружжя та в його інтересах, а позивач має право на половину такого майна. Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. На підставі матеріалів справи встановлено, що з 31 липня 2004 року по 13 березня 2012 року позивач та відповідач перебували в шлюбі що підтверджується рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.2012 року (справа № 5101/524/2012). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2016 року (справа №501/2612/15-ц) та рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року (справа №22-ц/785/1612/17) встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу у період з 13.03.2012 року по 30.04.2015 року. Крім того, в зазначений період відповідач ОСОБА_1 отримувала від позивача ОСОБА_2 всю його заробітну платню на свої розрахункові рахунки: № НОМЕР_1 в АУКБ «Порто-Франко», та № НОМЕР_2 в банку «Південний», з якої 49 200,00 - на утримання дитини, 501 150,00 грн - різниці виплаченої трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та 102 388,40 грн. - сплачені аліменти моєї матері - ОСОБА_3 . Взагалі ОСОБА_1 отримала за період з 30.03.2012 року по 30.04.2015 року від ОСОБА_2 на свої розрахункові рахунки - 189 803,37 доларів США, що складає 5 088 628,00 грн. (за курсом НБУ на 18.04.2017 р., 100 дол. США = 26.81) заробітної плати позивача ОСОБА_2 , що встановлено рішенням суду. Відповідно витягу ПАТ «Марфін Банк» з 06.04.2012 року по 31.01.2015 року ОСОБА_2 робив переказ коштів (а.с. 17). Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен установити факт перебування у подружжя майна, набутого ним у шлюбі, яке підлягає поділу. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з вимогами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів не в інтересах сім`ї повинен бути доведеним відповідними доказами. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала за період з 30 березня 2012 року по 30 квітня 2015 року від ОСОБА_2 на свої розрахункові рахунки всього 189 803,37 дол. США, що складає 5 088 628,00 грн (за курсом Національного банку України на 18 квітня 2017 року, 100,00 дол. США = 26,81 грн), заробітної плати позивача ОСОБА_2 . У своїх позивних вимогах ОСОБА_2 урахував факт спільних витрат на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , вартість якої складає 389 358,21 грн, та яка за рішенням суду вже поділена між сторонами; також були відраховані гроші, які сплачені ОСОБА_3 як аліменти, за період з 13 березня 2012 року по 30 квітня 2015 року, що складає 102 388,40 грн. Та вважав, що між сторонами судом має бути поділена сума коштів 4 730 931,39 грн (5 222 678,00 грн - 389 358,21 грн - 102 388,40 грн). Разом з тим, заперечуючи проти вимог позову (а. с. 59, 78, 99), відповідач послалась на те, що кошти, які є предметом позову, були витрачені разом з позивачем в період спільного їх проживання однією сім`єю з 2012 року по 30 квітня 2015 року на потреби сім`ї, в тому числі на інвестування квартири, сплату аліментів матері позивача, їжу, одяг, лікування, розваги тощо. На час припинення спільного проживання сторін однієї сім`єю на рахунках залишилося лише 2 076,45 дол. США, які підлягають поділу. У процесі розгляду позивач наведених у запереченнях відповідача обставин не спростував; не надав беззаперечних доказів наявності у відповідача коштів у сумі 4 730 931,39 грн на момент завершення спільного проживання сторін (30 квітня 2015 року); не підтвердив використання відповідачем частини спірних коштів в особистих цілях (не в інтересах сім`ї) та її обов`язок компенсувати витрачені кошти позивачу. Таким чином, позивач не спростував презумпцію спільності майна (60 СК України) та принцип використання майна в інтересах подружжя (65 СК України), хоча за обставин цієї справи такий обов`язок покладено саме на нього. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Враховуючи вищевикладене, розподілу підлягають кошти на спільні потреби, які залишились на рахунку у розмірі 2076,45 доларів США, які залишились на банківському рахунку після 30.04.2015 року та саме ці грошові кошти підлягають розподілу, оскільки це не заперечується відповідачем. Станом на 30.03.2022 року 2076,45 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (1 дол. США = 29.25 грн.) становить 60 736,16 гривень, 1/2 від яких дорівнює 30368,08 гривень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 вересня 2018 року скасувати. Постановити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково. Поділити спільно нажите майно у вигляді грошей, в розмірі 60736 (шістдесят тисяч сімсот тридцять шість) гривень 16 копійок за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 30368 (тридцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 08 копійок. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк