Ухвала КАС ВС № 160/11446/21

УХВАЛА 25 квітня 2022 року Київ справа №160/11446/21 адміністративне провадження №Зі/990/28/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М.І., Кашпур О.В. у розгляді справи №160/11446/21 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 160/11446/21 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в адміністративній справі № 160/11446/21. На адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Смоковича М. І. та Кашпур О. В. від розгляду справи № 160/11446/21, яка обґрунтована тим, що 05.11.2021 за ініціативи відповідача у справі № 160/11446/21, за безпосереднього сприяння голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М.І. організовано круглий стіл «Особливості вирішення спорів з питань здійснення парламентського контролю Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини» за участю суддів, зокрема, судді Кашпур О.В. Учасники круглого столу обговорювали стан розгляду судових справ, в яких Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є відповідачем, а сам відповідач, на думку заявника, мав можливість і надавав аргументи та доводи виправдання своєї протиправної бездіяльності в позасудовий спосіб. Позивач вважає, що наведені обставини не можуть викликати довіри до правосуддя. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Смоковича М.І. та Кашпур О.В., для вирішення питання щодо заявленого ОСОБА_1 відводу заяву про відвід суддів Смоковича М.І. та Кашпур О.В. передано на автоматизований розподіл для визначення у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку судді, яким вирішуватиметься питання про відвід за цією заявою. За наслідками автоматизованого розподілу заяву про відвід суддів, зареєстровану за №Зі/990/28/22, передано на розгляд судді Мельник-Томенко Ж.М. Розглянувши цю заяву, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України. Приписи частини першої, другої й третьої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Перевіряючи заяву ОСОБА_1 , встановлено, що вона не містить жодних посилань на визначені процесуальним законом підстави для відводу суддів від розгляду даної справи, а містить лише припущення заявника про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності суддів. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими». Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Оскільки обґрунтовані підстави для відводу суддів відсутні, то у задоволенні заяви про відвід належить відмовити. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суддя

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М.І., Кашпур О.В. у розгляді справи №160/11446/21 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не може бути оскаржена. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко, Суддя Верховного Суду