Постанова 4854 № 420/12851/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/12851/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Стас Л.В. суддів Коваля М.П., Зуєвої Л.Є. за участю секретаря - Алексєєвої Н.М. за участю представника апелянта Ковальчука О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача Ковальчука Олега Миколайовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( далі Позивач) звернулася з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області ( далі Відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 258-VIII Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об`єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів); зобов`язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об`єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів). В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах закону. На законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують. Посилання Відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації не може застосовуватись в даному випадку, оскільки оспорювана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та не охоплюється Генеральним планом с. Олександрівка. Місце розташування земельної ділянки не може відповідати або не відповідати не затвердженій містобудівній документації. Також, Відповідачем були пропущені строки розгляду клопотання, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України. Отже, в Відповідача відсутні підстави для відмови в наданні відповідного дозволу Позивачу. З метою захисту порушеного права та одержання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою Позивач звертається до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі, представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 27 вересня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги, Позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві. При цьому вважає, що ефективним способом захисту його порушеного права в даному випадку буде зобов`язання відповідача надати Позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою бажаної земельної ділянки, оскільки оскаржуване рішення не містить законодавчо обгрунтованих підстав для відмови в наданні такого дозволу. Крім того, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив не враховувати при розгляді даної справи, відзив Відповідача на позовну заяву, поданий 28.08.2021 року з порушенням строків, встановлених ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, а також з підстав того, що відзив підписано неналежною особою та не завірено з ЕЦП, відповідно до ч. 10 ст. 44 КАС України; постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з Відповідача за невиконання процесуальних обов`язків штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі ст. 149 КАС України. Скаржник також просив стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати в судах апеляційної та першої інстанцій, в тому числі сплачені суми судового збору та витрати на професійну правничу допомогу по даній справі. Зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду по даній справі у строки, встановлені судом в порядку ст. 382 КАС України. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , направила засобами поштового зв`язку до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради ради (що входить до Фонтанської сільської об`єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів). До клопотання було додано копію паспорту та ідентифікаційного номеру; копію свідоцтва про народження дитини; графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного розташування (а.с. 73-77). 06 липня 2021 року Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області прийнято рішення № 258-VIII, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, з підстав ч.7 ст. 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки, відповідно до Генерального плану с. Олександрівка (а.с. 78-79). Не погоджуючись з даним рішенням, Позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що бажана позивачем до отримання безоплатно у власність земельна ділянка для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) не відповідає Генеральному плану с. Олександрівка, а тому сільська рада мала законні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації. Крім того, суд вважав, що земельна ділянка, щодо якої Позивач звернувся задля отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, є складовою частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га), тому відповідно до ч.6 ст.79-1 України, подальше формування бажаної земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації, а не за проектом землеустрою, про що просить Позивач. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим. Відповідно до ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Таким чином, приписами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення № 258-VIII від 06.07.2021 року та відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, слугувала підстава за ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки, відповідно до Генерального плану с. Олександрівка (а.с. 78-79). З наданого представником відповідача, Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, до суду надано копію викопіювання з Генерального плану с. Олександрівка, з якого вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в зоні міжнародної автомобільної дороги (а.с. 82-83). Доводи апелянта стосовно того, що надана копія викопіювання з Генерального плану с. Олександрівка є неналежним доказом по справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки роздрукована з офіційного веб -сайту відповідача. Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що бажана позивачем до отримання безоплатно у власність земельна ділянка для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) не відповідає Генеральному плану с. Олександрівка, а тому сільська рада мала законні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року по справі № 810/3680/18. Крім того, статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування. Згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону №858-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Тобто, згідно приписів ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року по справі № 802/1539/17-а (№ К/9901/27888/18). Згідно із статтею 56 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній). Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, Позивач просив надати земельну ділянку, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об`єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів). Тобто, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що земельна ділянка щодо якої позивач звернувся задля отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, є складовою частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га), тому відповідно до ч.6 ст.79-1 ЗК України подальше формування бажаної земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач. Однак, розпорядження частиною сформованої земельної ділянки можливо лише після її поділу у встановленому законом порядку, замовниками документації із землеустрою якої на підставі ст. 26 Закону України « Про землеустрій» виступають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розглядаючи клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, Відповідач - Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Колегія суддів зауважує, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи. З урахуванням позиції суду щодо правомірності рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 258-VIII Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , позовна вимога зобов`язального характеру, а саме: надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1839 (загальна площа 0,7475 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об`єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів), також задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судом норм матеріального права скаржник в апеляційній скарзі не наводить. Стосовно решти доводів апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону (необґрунтоване відхилення заявлених позивачем клопотань щодо залишення без розгляду відзиву Відповідача на позовну заяву у зв`язку з пропуском строку його подання та з підстав підпису відзиву неналежною особою), колегія суддів вважає, що це жодним чином не вплинуло на законність ухваленого судом рішення у цій справі. У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися. Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених позивачем, у зв`язку з чим, наявні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. З урахуванням наведеного, враховуючи позицію першого та апеляційного судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу, розподілу між сторонами не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Ковальчука Олега Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 21.04.2022р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.