Постанова Київський апеляційний суд № 372/3726/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/3726/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/1128/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Качалаби О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року у складі судді Висоцької Г.В., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про зміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 17.10.2014 між сторонами було укладено кредитний договір №500962450, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти у сумі 31822 грн 69 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % річних з кінцевим терміном повернення 20.10.2019. Оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, її заборгованість станом на 20.07.2015 складала 40191 грн 72 коп., позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. 24.09.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до Обухівського районного суду Київської області з заявою про заміну сторони у справи шляхом заміни стягувача його правонаступником. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №500962450. 26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1К1/Веста, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №500962450. 16.01.2019 між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №500962450. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.10.2021 заяву про заміну стягувача його у справі правонаступником задоволено, замінено вибулого стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». Не погодившись із ухвалою суду, 15.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19.10.2021 у зв`язку з її постановленням з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Вирішити питання судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було досліджено факту виникнення правонаступництва, а саме процесу передачі прав за правочином (відступлення права вимоги), оскільки правонаступниками первісного кредитора не було дотримано процедури передачі права вимоги наступним кредиторам, а саме не направлено боржнику письмового повідомлення про відступлення права вимоги факторові з зазначенням суми заборгованості, яка підлягає виконанню. Крім того зазначила, що на момент постановлення ухвали судом першої інстанції не звернено уваги на сплин строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а також оскаржувана ухвала була постановлена без участі сторін, що позбавило боржницю надати свої заперечення. Представник банку до суду не з`явився про розгляд справи повідомлявся належним чином (а.с. 144), а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Грабового О.А., який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27.10.2015 постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом, в сумі 31 822 грн 69 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом, у сумі 2 958 грн 88 коп., 4 210 грн 15 коп. комісії, 1200 грн штрафу та 401 грн 92 коп. судових витрат, а всього 40 593 грн 64 коп. Встановлено, що виконавчий лист видано на підставі заяви й 10.05.2016 направлено на адресу представника позивача ПАТ «Альфа-Банк», який отримано 19.05.2016 (а.с.41-44). 21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №500962450 (а.с.90-95). 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕСТА» укладено Договір факторингу № 2019-1К1/Веста, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №500962450 (а.с.75-85). 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №500962450 (а.с.62-71). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги (ст. 47 ЦПК України). У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц , від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08, якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутися до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення. У протилежному ж випадку правонаступник стягувача сторони виконавчого провадження. набувши таке право згідно із договором про відступлення права вимоги в порядку ст. 512 ЦК України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження». Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі № 6-1355/10, відповідно до якої заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із ЗУ «Про виконавче провадження». З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими й належно мотивованими висновки районного суду про наявність правових підстав до задоволення поданої по справі заяви. Твердження апеляційної скарги про порушення процесуальних прав ОСОБА_1 у зв`язку із неповідомленням судом про дату розгляду заяви про заміну стягувача його правонаступником, колегія суддів визнає безпідставними, остільки вони спростовуються долученою до справи розпискою про вручення поштового відправлення, відповідно до якої судовий виклик боржниці вручено особисто 04.10.2021(а.с.115). Не дає правових підстав до скасування оскаржуваного рішення й відсутність у справі доказів повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов`язанні іншою особою. Згідно положень ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 зобов`язань жодному з кредиторів, а тому підстав вважати, що настали негативні наслідки для нового кредитора та належного виконання умов кредитного договору, немає. Твердження апеляційної скарги про неврахування судом спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не заслуговують на увагу. Встановлено, що в оскаржуваній ухвалі районним судом не вирішувалося питання поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, й указана обставина не стосується розгляду даної справи та може впливати на результат її вирішення. Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: