Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/1368/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 712/1368/20 провадження № 22-ц/821/597/22 категорія 305010400 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник ОСОБА_1 - адвокат Тимчук Олександр Вікторович відповідач: ОСОБА_2 представник ОСОБА_2 - адвокат Могилей Сергій Володимирович третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сумгаїтська 69» розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимчука Олександра Вікторовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сумгаїтська 69» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСББ «Сумгаїтська 69» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , на праві власності належить трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира складається з трьох ізольованих кімнат, кухні та інших підсобних приміщень. 13 січня 2020 року із-за відповідача ОСОБА_2 , яка залишила без нагляду системи водовідведення свої квартири № 56 сталося затоплення квартири позивача № 52 . Внаслідок затоплення водою пошкоджено центральна частина стелі, правий кут стелі в житловій кімнаті площею 12,4 м.кв. та ліжко, ортопедичний матрац вартістю 24 000 грн., ванна кімната - стеля; стеля над входом в кімнату, стіна, стеля та стіна в лівій частині кімнати площею 12,9 м.кв.; верхній кут злів-стеля та стіни, стеля в лівій частині та частина стіни ліворуч кімнати площею 17 м.кв.; коридор малий; коридор великий; підлога, стеля та шафа в туалеті. Даний факт підтверджується актом від 13 січня 2020 року, який складено комісією ОСББ «Сумгаїтська 69», та експертизою, клопотання про призначення якої буде заявлено в спосіб визначений ЦПК України. Факт залиття квартири бездіяльністю відповідача ОСОБА_2 підтверджується висновком акту від 13 січня 2020 року, який складений згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №

76. Крім майнової шкоди заподіяно також і моральної шкоди, яка виразилася в надзвичайних моральних стражданнях, нервових переживаннях та напруженнях, оскільки після затоплення квартири, проживати в ній - неможливо. Позивач та її сім`я втратили спокій та надію на відновлення попереднього стану квартири. Звичний спосіб життя позивача порушено. З відповідачем не вдалося домовитися про добровільну компенсацію заподіяної ним шкоди позивачу. Розмір матеріальної шкоди позивач оцінює 44 000 грн. виходячи з середньо ринкових цін на будівельні матеріали, виконання робіт, тощо. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 20 000 грн. Розмір витрат на правову допомогу становить 10 000 грн. та витрат на сплату судового збору 1 681 грн. 60 коп. Всі вищезазначені витрати та шкоду позивач просила стягнути з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 560,73 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., судовий збір в розмірі 454 грн. 03 коп., а всього 18 014 грн. 76 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою експертизи у розмірі 4 056 грн. 58 грн. Проведено взаєморозрахунок та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13 958 грн. 18 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2022 року в заяві представника позивача - адвоката Тимчук О.В. про розподіл судових витрат відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку № 735/20-23/1149-1150/20-23 від 22 жовтня 2020 року матеріальна шкода визначена в розмірі 21 072 грн. Однак, під час надання пояснень в суді першої інстанції експерт вказав, що арифметично вірним розрахунком з урахуванням остаточної загальної вартості ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень опоряджувального покриття в квартирі АДРЕСА_1 є сума 15 560 грн. 73 коп. Крім того, під час розгляду справи суд визнав доведеним факт, що в результаті залиття квартири позивача з вини відповідача позивач зазнала моральної шкоди, оскільки внаслідок залиття квартири було пошкоджено майно позивача, в зв`язку з чим був порушений звичайний життєвий ритм, вона вимушена усувати наслідки залиття. Крім того, внаслідок залиття квартири позивач був вимушений витрачати власний час на захист порушеного права. Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди на суму 2 000 грн., оскільки такий розмір ґрунтується на засадах розумності та справедливості. Враховуючи той факт, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд визначив пропорційну частку стягнення тому судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 454,03 грн. Також суд врахував, що під час розгляду даної справи, на підставі ухвали суду була проведена судова будівельно-технічна експертиза, за виконання якої відповідачем ОСОБА_2 сплачені кошти у розмірі 5 556 грн. 96 коп. тому, при частковому задоволенні позову суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою експертизи в розмірі 4 056 грн. 58 коп. Крім того, суд визнав за необхідне провести взаєморозрахунок між сторонами та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 13 958,18 грн. Враховуючи, той факт, що стороною позивача суду не надано а ні договору про надання правничої допомоги, а ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тимчук О.В. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44 000 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди, судовий збір в розмірі 1 681 грн. 60 коп., витрати на правову допомогу в суді першої інстанції 1 681 грн. 60 коп., витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції 3 000 грн. та в повному обсязі витрати, пов`язані з оплатою експертизи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тимчука О.В. мотивована тим, що суд вирішуючи спір дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не надано достатніх доказів щодо стягнення їй матеріальної шкоди в повному обсязі, а саме відшкодування вартості матрацу «дорисман Uranus 180*200», оскільки пошкодження вказаного матрацу відбулося саме внаслідок залиття квартири. Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд також помилково визнав недоведеними вимоги спричинення моральної шкоди на суму 20 000 грн., оскільки саме такий розмір буде відповідати принципу розумності та повністю компенсує спричинені збитки. Суд також безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою, оскільки на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, був наданий відповідний договір про надання правової допомоги та квитанція щодо понесених витрат. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Могилей С.В. зазначено, що доводи апеляційної скарги представника позивача є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Позивач мотивуючи доводи апеляційної скарги не зазначає, яке саме неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права допущено судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи. Суму відшкодування в розмірі, встановленому судом позивач не оспорює, лише просить врахувати вартість матрацу «дорисман Uranus 180*200», який на думку позивача пошкоджений внаслідок залиття квартири, однак будь-яких доказів що пошкодження сталося саме внаслідок залиття квартири суду не надано, тому стягнення вартості матрацу як шкоди є недоведеним. Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., позивач не надав жодних доказів визначення саме такого розміру моральної шкоди, при цьому задоволена сума 2 000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості. Витрати на правову допомогу також не були підтверджені під час розгляду справи, оскільки в позовній заяві відсутній відповідний розрахунок орієнтовної суми судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Більше того, заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи та витраченим адвокатом часом на надання послуг. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає рішення суду таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». В силу положень ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Судом першої інстанції встановлено, позивач ОСОБА_1 , є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією договору дарування квартири від 21 лютого 2017 року, який зареєстровано в реєстрі за № 1455 (а.с. 11-12 Т.1). У користуванні відповідача ОСОБА_2 знаходиться квартира АДРЕСА_5 . Відповідно до акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 13 січня 2020 року (а.с. 10 Т.1), що складений комісією в складі голови комісії ОСОБА_3 , члени комісії: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , було встановлено, що 13 січня 2020 року в будинку АДРЕСА_6 (власник ОСОБА_2 ) була залита квартира № 52 (власник ОСОБА_1 ). При огляді квартири № 52 комісія в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виявила слідуюче: «В залі мокре п`ятно 0,5 м2 у кутку зліва. П`ятна на стелі у спальні (зліва) 1м2. Ванна - пластик, не видно. Туалет - шкафчик вологий. Спальна справа - п`ятно 0,5 м2. Обої не пошкоджені, крім зали - у кутку зверху до низу відклеєні. Коридор малий - 1,54 м2, ДВП надулось на підлозі. Коридор великий - 0,5 м2 п`ятно на стелі.». Під час розгляду справи судом першої інстанції, у ній була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 712/1368/20 від 22 жовтня 2020 року № 735/20-23/1149-1150/20-23 (а.с. 113-120 Т.1), вартість ремонтно-будівельних робіт з урахуванням вартості будівельних матеріалів та розміру заробітної плати, рекомендованих Держбудом України, необхідних для усунення пошкоджень опоряджувального покриття в квартирі АДРЕСА_1 , які утворились внаслідок залиття з вище розташованої квартири № 56 , на час складання висновку та з врахуванням фізичного зносу, становить: 21 072 грн. У висновку судової будівельно-технічної експертизи №735/20-23/1149-1150/20-23 від 22 жовтня 2020 року експертом зазначено: «Квартири № 52 і № 56 розташовані в одній вертикальної площині відповідно на четвертому та п`ятому поверхах житлового будинку. Характер та ознаки пошкоджень, поверхні конструктивних елементів та опоряджувального покриття у квартирі № 52 свідчить про те, що пошкодження виникли внаслідок протікання рідини через конструкцію між поверхневого перекриття з вище розташованої квартири № 56 .» Під час розгляду справи в судовому засіданні районного суду був допитаний судовий експерт ОСОБА_6 , якою був зроблений висновок судової будівельно-технічної експертизи №735/20-23/1149-1150/20-23 від 22 жовтня 2020 року. З пояснень судового експерта було встановлено, що в експертному висновку нею була допущена арифметична помилка в частині розрахунку площі обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові), визначивши її як - 83,3 м.кв. + 10 м.кв. (брак, додатковий матеріал) = 93,34 м.кв. (площа обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові згідно з висновком експерта) (Додаток 1 висновку, № з/п 15/16; розділ IV Відомість ресурсів до вартості ремонтно-будівельних робіт, висновку, № п/п 8). Арифметично вірним розрахунком необхідної площі обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові) є наступний: 5,57 (довжина кімнати № 7, згідно з технічним паспортом квартири № 52 )*2,57 (висота кімнати)*2 (стіни) = 28,62 м.кв. 3,08 (ширина кімнати № 7, згідно з технічним паспортом квартири №52 )*2,57 (висота кімнати)*2 (стіни) - 3 м.кв (дверний отвір) - 2,5 (віконний отвір) = 10,33 м.кв. 28,62 + 10,33 = 38,95 м.кв. + 10 м.кв. (брак, додатковий матеріал розділ IV Відомість ресурсів до вартості ремонтно-будівельних робіт, висновку, № п/п 8) = 48,95 м.кв. (площа обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м.кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові). 93,34 кв. м. - 48,95 м.кв. = 44,39 м.кв. (арифметична помилка експерта, надлишок площі обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові). 10 346,32 (вартість обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові) за 100 м.кв.)*0,4439 арифметична помилка експерта, надлишок площі обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові) = 4 592 грн. 73 коп. (прямі витрати, без загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат та ПДВ на обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові). 4 592,73 грн. * 0,20 = 918,54 грн. (ПДВ). 4 592,73 грн. + 918,54 грн. = 5 511,27 (надлишкові прямі витрати, без загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат на обклеювання стін кімнати № 7 (площа кімнати 17,2 м. кв.) новим опоряджувальним покриттям (шпалери на паперовій основі мийні плівкові). Таким чином, згідно з поясненнями експерта, остаточна загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень опоряджувального покриття в квартирі АДРЕСА_1 повинна становити: 21 072 грн. - 5 511,27 грн. = 15 560 грн. 73 коп. (у т.ч. ПДВ). Отже, вищевказаними доказами було достовірно встановлено, що факт залиття квартири № 52 (власник ОСОБА_1 ) стався саме з квартири № 56 (власник ОСОБА_2 ). Сторони у справі даної обставини не спростували, а тому вона є достовірно встановленою під час розгляду справи. В доводах апеляційної скарги та позовній заяві позивач зазначила, що під час залиття квартири було пошкоджено матрац дорисман Uranus 140*200, вартістю 24 000 грн. Під час вирішення спору, суд першої інстанції безпідставно не врахував у вартість відшкодування матеріальної шкоди вартість матрацу. Тому, в прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просила врахувати вартість матрацу у відшкодування матеріальної шкоди. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає їх необгрунтованими із слідуючих підстав. Згідно з відомостями пошкодженого майна (речей) в акті обстеження від 13 січня 2020 року встановлено наступне: в залі мокре п`ятно 0,5 кв.м. у кутку зліва; п`ятна на стелі у спальні (зліва) 1 кв.м.; ванна, пластик, не видно; туалет, шафа волога; спальня праворуч п`ятно 0,5 кв.м; шпалери не пошкоджено, крім зали, у кутку зверху до низу відклеєні; коридор малий, 1,5 кв.м. ДВП надулось на підлозі; коридор великий, 0,5 кв.м. п`ятно на стелі. Матрац дормисан Uranus 140*200, відсутній у переліку пошкодженого майна (речей), що чітко описане у акті обстеження від 13 січня 2020 року і остаточний перелік якого, позивач погодила та засвідчила власним підписом в акті обстеження від 13 січня 2020 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що матрац дормисан Uranus 140*200 пошкоджено саме внаслідок залиття квартири № 52 , що сталося 13 січня 2020 року. Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що матрац дормисан Uranus 140*200) пошкоджено саме внаслідок залиття квартири № 52 , що сталося 13 січня 2020 року. Крім того, районний суд правильно встановив ту обставину, що вказана річ належить саме позивачу, оскільки позивачем не подано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували її право власності на вказану рухому річ та її вартість. Товарний чек, який додано позивачем до позову не є належним доказом у справі, оскільки не містить обов`язкових вихідних даних, які б засвідчували право власності саме позивача на зазначений вище товар внаслідок вчинення його купівлі. В наданому суду товарному чеку відсутні: інформація про отримувача (покупця, споживача) даного товару; позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати; порядковий номер, дата (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції, що передбачено приписами розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 та змісту Законів України: «Про захист прав споживачів» і «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу. Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. З наведеного вбачається, що обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди. В судовому засіданні не спростовано факт залиття квартири № 52 (власник ОСОБА_1 ) саме з квартири № 56 (власник ОСОБА_2 ), який встановлений актом від 13 січня 2020 року. Згідно із частиною четвертою статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 5 ст. 319 ЦК України). Статтею 322 ЦК України також передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вирішуючи спір, спір правильно врахував надані сторонами докази, врахував висновок експертизи у справі та додаткові пояснення експерта, що були надані під час допиту в судовому засіданні та дійшов правомірного висновку про стягнення матеріальної шкоди у розмірі, зазначеному в резолютивній часині рішення. Підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині визначення розміру матеріальної шкоди суду апеляційної інстанції за наведеними в апеляційній скарзі доводами не вбачає. Що стосується доводів апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів при оцінці таких доводів виходить з наступного. Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що є доведеним факт затоплення залиття квартири з вини відповідача. Внаслідок залиття квартири позивач був вимушений витрачати власний час на захист порушеного права. На переконання суду, всі ці обставини безумовно негативно вплинули на психологічний стан позивача, та вимагали додаткових зусиль для організації життя, що з урахуванням п.п.2,3 ч.2 ст.23 ЦК України свідчить про наявність моральної шкоди. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, тривалість моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що відшкодування моральних збитків повинно бути визначено у грошовому виразі. Розмір моральної шкоди, стягнутий в сумі 2 000 грн. є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої їй немайнової шкоди. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним та не призведе до порушення балансу прав та інтересів сторін у справі. Крім того, дослідивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що районний суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат припустився помилки, правильно стягнувши з відповідача на користь позивача у пропорційному співвідношенні до задоволеної частини позовних вимог судовий збір та вирішивши питання щодо стягнення витрат, пов`язаних з оплатою експертизи, помилково відмовив позивачу у стягненні витрат, пов`язаних з правничою допомогою. Свій висновок в цій частині, суд мотивував тим, що в разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може їй відмовити у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми судового збору. Оскільки, позивач у Встановленому порядку не надав суду доказів того, що він очікує понести судові витрати по оплаті правничої допомоги, не надав договору про надання правничої допомоги, ні детального опису робіт, тому в задоволенні позову в цій частині було відмовлено. Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду, виходячи з наступного. В позовній заяві (а.с. 1-5) позивачем ОСОБА_1 зазначено, що оскільки з відповідачем не вдалося домовитися про добровільну компенсацію заподіяної шкоди, тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, внаслідок чого очікує понести судові витрати по наданій правовій допомозі у розмірі 10 000 грн. Дані обставини зазначені і в позовній заяві нової редакції (від 24 лютого 2020 року (а.с. 53-57). Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач під час звернення до суду зазначила, що вона очікує понести витрати по правовій допомозі в розмірі 10 000 грн. і такі доводи вона подала у відповідності до вимог ЦПК України до закінчення судових дебатів у справі. Після ухвалення рішення суду, сторона позивача у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України у п`ятиденний строк звернулася до суду з заявою про розподіл судових витрат та надала суду договір про надання юридичної допомоги від 21 січня 2020 року (а.с. 2-3 Т.2); додатковий договір від 28 грудня 2020 року до договору про надання юридичної допомоги від 21 січня 2020 року (а.с. 4 Т.2); додатковий договір від 23 грудня 2021 року до договору про надання юридичної допомоги від 21 січня 2020 року (а.с. 5 Т.2). Крім того, в матеріалах справи міститься ордер серія ЧК № 152077 (а.с. 6Т.1) про надання адвокатом Тимчуком О.В. правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 під час ведення справи № 712/1368/20 та платіжне доручення № 47335154 (а.с. 7 Т.1) про сплату ОСОБА_1 адвокатському об`єднанню «Тимчук» 10 000 грн. (оплата за надання юридичних послуг). Крім того, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тимчук О.В. просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що позивачем та його представником не надано детального опису робіт, що проведені адвокатом, що є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Дійсно, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Однак, згідно практики Верховного Суду вбачається, що під час розгляду справ у якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Така позиція підтримана у постанові Верховного Суду у справі № 19/64/2012/5003 від 31 січня 2019 року, в якій зазначено, що для стягнення витрат на правничу допомогу необхідно підтвердити правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами. Тому, враховуючи доводи апеляційної скарги щодо оскарження рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, заперечення щодо такого стягнення, яке приведено у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків. З наявних матеріалів справи вбачається, що Тимчук О.В. дійсно являється адвокатом, якому в установленому порядку видане свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката. У справі наявні також докази фактичного перерахування позивачем ОСОБА_1 коштів адвокатському об`єднанню «Тимчук`за надані правові послуги. За таких обставин, враховуючи позицію Верховного Суду та наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню на суму 10 000 грн., оскільки такий розмір є документально підтвердженим та буде співмірним зі складністю справи та наданими послугами адвоката. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та прийняття в цій частині постанови про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. таких витрат, а в решті рішення суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимчука Олександра Вікторовича задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року в частині відмови в позовних вимогах ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2022 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко Л.В. Нерушак