Окрема думка КАС ВС № 826/15072/16

ОКРЕМА ДУМКА 20 квітня 2022 року м. Київ справа №826/15072/16 адміністративне провадження №К/9901/37031/18 Верховний Суд у складі колегії, до якої маю честь належати, прийняв постанову від 06.04.2022 у справі № 826/15072/16. У цій справі Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - ПАТ «КСД») оскаржувало розпорядження Національного банку України (правонаступник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) від 08.09.2016 №2232. Спір виник з історії, що зачіпає права страхувальників та потерпілих. 30.03.2015 сталася ДТП, учасниками якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 31.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КСД» із повідомленням про цю подію. 21.04.2015 ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «КСД» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобіля КІА, згідно результатів експертизи. 21.04.2015 до Нацкомфінпослуг України направлено скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо застосування до ПрАТ «Київськи страховий дім» необхідних заходів впливу з приводу порушень зобов`язань при наданні фінансових послуг. 23.04.2015 ПАТ «КСД» повідомило про необхідність надання для огляду транспортного засобу. 29.04.2017 аналогічна скарга надійшла до Нацкомфінпослуг України від ОСОБА_2 . У зверненні йшлося про не здійснення позивачем виплати страхового відшкодування. Нацкомфінпослуг надіслав вимогу до ПАТ «КСД» про надання інформації та документів. З наданих документів встановлено, що Солом`янським районним судом м. Києва розглядалася справа №760/17046/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ «КСД» про стягнення матеріальної шкоди, пені та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. 22.02.2016 ПАТ «КСД» отримано повний текст рішення суду від 29.01.2016 про стягнення на користь ОСОБА_2 49 500,00 грн. матеріальної шкоди, 16 630,02 грн. пені, 943,89 грн. 3% річних, 3217,00 грн. інфляційних втрат, 927,97 грн. витрати на проведення експертизи. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.05.2016 апеляційну скаргу ПАТ "КСД" відхилено, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.01.2016 залишено без змін. Отже, рішення набрало законної сили. 17.08.2016 Нацкомфінпослуг складено акт №578/13-14/13/6 про правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, оскільки на дату його складання підтверджуючих документів щодо здійснення виплати страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_2 на підставі рішення суду доказів позивачем надано не було. 07.09.2016 ПАТ «КСД» надав письмові пояснення на акт, де зазначав про безпідставність доводів, викладених в скарзі ОСОБА_2 . Посилався на те, що виконання рішень судів відноситься до компетенції виконавчих служб та здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». На думку ПАТ «КСД», ОСОБА_2 намагається виконати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.01.2016 скаргою, тобто не у спосіб, передбачений чинним законодавством України 08.09.2016 Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження №2232 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», яким констатовано порушення позивачем вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 29.09.2016. Не погоджуючись з вказаним розпорядженням позивач звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2 із заявою про виплату на підставі рішення суду після набрання ним законної сили не зверталась, підстави для прийняття рішення у виплаті страхового відшкодування відсутні, а в діях ПрАТ «Київський страховий дім» відсутні порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, позивач вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, перебрав на себе функції виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». На думку позивача, в його діях відсутні порушення законодавства про фінансові послуги, зокрема п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак і підстави для застосування заходів впливу, передбачених розпорядженням від 08.09.2016 №2232. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем обґрунтовано та за наявності правових підстав застосовано до позивача заходи впливу шляхом прийняття розпорядження №2232 від 08.09.2016, оскільки позивачем порушено вимоги п.36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а в ході розгляду справи про правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, не надано підтверджуючих документів щодо здійснення виплати страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_2 на підставі рішення суду. Суди дійшли висновку, що норми Закону №1961-IV не передбачають повторного подання страховику заяви у разі наявності судового рішення, а тому доводи позивача щодо необхідності подання вдруге потерпілим такої заяви, з доданим до неї судовим рішенням, є необґрунтованими. Крім того, суди визнали безпідставними посилання позивача на те, що за аналогічними зверненнями ОСОБА_2 до відповідача, Нацкомфінпослуг було закрито відносно позивача провадження по справі, оскільки мали місце інші обставини, а саме на час попередніх звернень, судове рішення не набрало законної сили. Обґрунтування касаційної скарги позивача є аналогічним обґрунтуванню його позовної заяви. Верховний Суд судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд. Верховний Суд виходив з того, що єдиною підставою для розгляду питання виплати страхового відшкодування є заява про страхове відшкодування. За наслідками розгляду такої заяви відповідно до першого речення пункту 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик приймає одне з двох рішень: (1) про здійснення страхового відшкодування або (2) про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Другим реченням цього пункту передбачено підстави (умови) для прийняття першого з двох ймовірних рішень - про здійснення страхового відшкодування. Такими підставами (умовами) визначено визнання майнових вимог заявника або рішення суду. Таке правове регулювання вказує на те, що рішення суду саме по собі не є підставою для розгляду питання виплати страхового відшкодування, а лише однією з підстав (умов) прийняття конкретного рішення за наслідками розгляду відповідної заяви. При цьому, порядок виконання судового рішення врегульовано Законом України «Про виконавче провадження», а відповідальність за невиконання судового рішення передбачена Кримінальним кодексом України. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що судове рішення є самостійною підставою для розгляду страховиком питання страхового відшкодування, не можна визнати обґрунтованими. Крім того, зміст оскаржуваного розпорядження відповідача вказує на те, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності стало неприйняття позивачем рішення про здійснення страхового відшкодування. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про страхове відшкодування 21.04.2015. Позивач впродовж розгляду справи наполягав на тому, що цю заяву було розглянуто, а інші заяви про страхове відшкодування ОСОБА_2 не подавала. Судами першої та апеляційної інстанцій такі доводи позивача не перевірені, наявність рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про страхове відшкодування від 21.04.2015 не з`ясовано, докази на підтвердження чи спростування таких обставин не перевірено. Також судами не з`ясовано дотримання позивачем строків, передбачених пунктом 36.2 статті 36 Закону №1961-IV та чи припинився їх перебіг у зв`язку з розглядом дорожньо-транспортної пригоди у цивільній справі. Також судами попередніх інстанцій не з`ясовано наявність інших, в тому числі нерозглянутих, заяв ОСОБА_2 про страхове відшкодування. Водночас, встановлення таких фактичних обставин справи має визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, без з`ясування зазначених обставин, не можна визнати обґрунтованими. З висновками більшості не згідний з таких підстав. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон №1961). Статтями 35 та 36 цього Закону (у редакції, що діяла на час виникнення страхових відносин) передбачено алгоритм та послідовність дій, які необхідно вчинити для вирішення питання виплати страхового відшкодування. Так, відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Відповідно до абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Таким чином, Закон розрізняє дві окремі підстави для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати): (1) визнання майнових вимог заявника; (2) рішення суду, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. У справі встановлено, що ПАТ «КСД» не визнав вимог заявника, а тому виплату не провів. Підставою для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування було рішення суду. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано звернули увагу на те, що Законом не передбачено подання окремої заяви про страхове відшкодування у разі задоволення позову, на виконання відповідного судового рішення. Обов`язок страховика виплатити страхову суму виникає з факту заподіяння шкоди, що покривається страховим полісом. Ці відносини ініціюються шляхом подання відповідної заяви. Таку заяву було подано. Отримавши відмову, заявник звернувся до суду. Судове рішення, яким задоволено його позов, є підставою для прийняття рішення про виплату у межах тих самих страхових правовідносин. Страховик не має альтернатив, окрім як провести виплату. Зважаючи на принцип обов`язковості судових рішень, добросовісний страховик не повинен чекати допоки заявник ініціює примусове виконання судового рішення. Отримавши рішення суду, він повинен приймати рішення про виплату, оскільки така підстава прямо передбачена законом. Звісно, заявник мав право звертатися за примусовим виконанням судового рішення в загальному порядку, однак ці правовідносини виходять за межі страхових. Примусовий порядок виконання судових рішень не звільняє страховика від виконання свої обов`язків, передбачених ст. 36 Закону. Покладення на потерпілого додаткових обов`язків у вигляді подання ще однієї заяви - про виплату на виконання судового рішення, - не сприяє захисту інтересів потерпілого і створює штучні обмеження у реалізації його прав у страхових правовідносинах. Зокрема, дозволяє затягувати з виплатою, на яку потерпілий має право за законом, що підтверджено судовим рішення. Саме у цьому Нацкомфінпослуг вбачало порушення та зобов`язало ПАТ «КСД» його усунути. При цьому, заходів відповідальності застосовано не було. Зважаючи на вищенаведене, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень, як регулятор ринку страхових послуг, обґрунтовано встановив правопорушення та застосував заходи реагування до ПАТ «КСД». Ці дії спрямовані на захист страхувальників та потерпілих і відповідають меті державного регулювання. Вважаю, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції слід було залишити без змін. Суддя В.М. Кравчук