Ухвала КАС ВС № 460/9516/20

УХВАЛА 19 квітня 2022 року м. Київ справа № 460/9516/20 адміністративне провадження № К/990/8729/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Транс-Сервіс» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 460/9516/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Транс-Сервіс» до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: 22 грудня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Транс-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Плеяда Транс-Сервіс») звернулося в суд з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №208533 від 04 серпня 2020 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Плеяда Транс-Сервіс» відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ «Плеяда Транс-Сервіс» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 вересня 2019 року у справі № П/811/13/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17. Водночас, суд касаційної інстанції звертав увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Однак, скаржник посилаючись на постанови Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № П/811/13/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою. Не зазначено скаржником і висновок суду, який суперечить позиції Верховного Суду у наведених скаржником постановах. Так, у справі № 676/752/17 предметом оскарження була постанова № 115 від 29.06.2016 у справі про адміністративне правопорушення, винесену головним інспектором будівельною нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління ДАБІ у Хмельницькій області Стадніком В. І. про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 188-42 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 6 800 грн. У цій справі судом касаційної інстанції надавалася оцінка застосуванню судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин положень частини першої статті 268, статті 277-2, 278 КУпАП. У справі № П/811/13/17 предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 4 липня 2016 року № 0013411301, № 0013391301, № 0013401301, № 0000271400, № 0000651401 та від 13 вересня 2016 року № 0000661401, № 0000671401; рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 9 вересня 2016 року № 4458/10/11-28-10-01-06; рішення Державної фіскальної служби України від 18 листопада 2016 року № 2486016/99-99-11-02-01-15. У цій справі судом касаційної інстанції надавалася оцінка правомірності постановлення ухвали від 25 березня 2019 року Третім апеляційним адміністративним судом про повернення апеляційної скарги ТОВ «НГК-Трейд». Таким чином, скаржником не взято до уваги, що наведені ним постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування статей 25, 26, 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах, є безпідставними. Касаційна скарга в частині обґрунтувань вказаної підстави зводиться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Транс-Сервіс» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 460/9516/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Транс-Сервіс» до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЛ.О. Єресько