Постанова 4857 № 260/2108/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2108/21 пров. № А/857/769/22 Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Гаврилко С.Є. о 09 год. 20 хв. у м. Ужгород, повне судове рішення складено 20 грудня 2021 року) у справі №260/2108/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 30.03.2021 № 140-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 29.04.2021 № 174-к «Про дату звільнення та проведення розрахунку з ОСОБА_1 »; поновити мене на посаді головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області; стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день винесення судового рішення; стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області моральну шкоду в розмірі 10000 (десяти тисяч) грн.. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що його звільнено наказом № 140-к від 30.03.2021 з посади головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі ст.. 87 ч. 1 п. 11 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією як юридичної особи публічного права Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області. В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.04.2021 № 174-к встановлено дату, яку слід вважати датою звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель, а саме 29.04.2021. Позивач вказує, що загальною підставою звільнення позивача була ліквідація як юридичної особи публічного права Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до Постанови КМУ від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». 05.04.2021 Кабінет Міністрів України виніс постанову № 301, якою повністю скасував дію постанови № 1118 та було відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно було видано наказ Держгеокадастру від 19.04.2021 № 210 «Про відміну рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру». Тобто, на момент реалізації наказу про звільнення позивача, підстав для звільнення вже не існувало і фактично відповідач звільнив позивача без будь яких законних на те підстав. Разом з тим позивач вказує, що відповідно до листків непрацездатності безперервно перебував на лікарняному у період з 29.03.2021 по 28.04.2021 включно. А відтак, вказує на неправомірність прийнятих відповідачем наказів про звільнення. Крім того, у зв`язку із протиправним звільненням, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.04.2021 № 174-к «Про дату звільнення та проведення розрахунку з ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з 30.04.2021. Стягнуто із Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 30.04.2021 по 09.12.2021 у розмірі 58588,40 грн, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів. Стягнуто із Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з 30.04.2021 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8094,45 грн. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з державної служби з ініціативи суб`єкта призначення без будь-яких законних на те підстав та непослідовністю рішень органів влади, внаслідок яких порушено право позивачки на працю. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» прийнято рішення ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком, зокрема, - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 24.11.2020 № 504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» та наказ від 24.11.2020 № 505 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». 26.02.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області прийнято наказ № 2-лк «Про попередження державних службовців про наступне звільнення», яким було повідомлено про наступне звільнення 197 осіб, в тому числі і позивача (а.с. 57, 58). 26 лютого 2021 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне звільнення із займаної посади - головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, строк дії попередження не менше 30 календарних днів, починаючи з дня попередження (а.с. 16). У попередженні зазначено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», від 20.10.2011 № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 № 504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру», попереджають про майбутнє звільнення у зв`язку з ліквідацією як юридичної особи публічного права Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області згідно із статтею 87 частиною 1 пунктом 1-1 Закону України «Про державну службу». Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 30.03.2021 № 140-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності з посади головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у зв`язку з ліквідацією як юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (а.с. 12). 05.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 301 «Питання територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», якою відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком, зокрема, - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Також визнано такою, що втратила чинність, Постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». 19.04.2021 наказом Держгеокадастру від № 210 «Про відміну рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 № 301 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, осіб підприємців та громадських формувань», відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком, зокрема, - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Визнано такими, що втратили чинність, накази Держгеокадастру від 24.11.2020 № 504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» та від 24.11.2020 № 505 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру». Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.04.2021 № 174-к «Про дату звільнення та проведення розрахунку з ОСОБА_1 » встановлено дату, яку слід вважати датою звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення управління землеустрою та охорони земель, а саме 29.04.2021 (а.с. 13). Відповідно до листків непрацездатності АЛВ № 524307, АЛВ № 524477 позивач у період з 29.03.2021 по 28.04.2021 перебував на амбулаторному лікуванні (а.с. 17, 18). Позивач вважаючи оскаржені накази протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин 1 - 3 ст. 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відносини щодо, зокрема, припинення державної служби регулюються Законом № 889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані Законом № 889-VIII, який по відношенню до Кодексу законів про працю України є спеціальним законом, що регулює правовідносини, в тому числі щодо припинення державної служби. Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Згідно пунктів 1, 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на момент попередження позивачки про подальше її звільнення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу (п. 1-1 ч. п. 1 ст. 87 Закону №889-VIII). Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону №889-VIII). З матеріалів справи вбачається, що позивач був попереджений 26.02.2021 в установленому порядку про наступне звільнення у зв`язку із ліквідацією ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1) та погодитися з пропозицією Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щодо утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру як структурних підрозділів апарату зазначеної Служби за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2). До Переліку територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідовуються як юридичні особи публічного права, включене, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Відповідно до п. 3 Постанови №1118 установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням її територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру; правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру; територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення структурних підрозділів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 2 цієї постанови. Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 24.11.2020 прийнято наказ №505 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» . Пунктом 4 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі - План заходів) визначено попередити про наступне можливе звільнення у зв`язку з ліквідацією головних управлінь - не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати звільнення для державних службовців, не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати звільнення для інших працівників, вручення повідомлень протягом двох місяців після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про прийняття рішення про ліквідацію головних управлінь, але не раніше виконання пункту 10 Плану заходів. Пунктом 2 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.03.2021 №132 «Про внесення змін до деяких наказів Держгеокадастру» викладено в новій редакції План заходів. Так, пунктом 2 Плану заходів (в редакції наказу №132) встановлено попередити працівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і місті Києві про наступне звільнення (вивільнення) у зв`язку з ліквідацією цих головних управлінь не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованого звільнення (вивільнення) державних службовців, не пізніше ніж за два місяці інших працівників. Подати звіт до Департаменту управління персоналом про повне виконання цього пункту Плану заходів до « 12 березня 2021 року» . 05.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» №301 (набрала чинності - 10.04.2021 року), якою Кабінет Міністрів України постановив:

1. Відмінити рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». В Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 № 301 визначено перелік територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, рішення про ліквідацію яких відміняється, серед яких зокрема Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. На виконання постанови Кабінету Міністрів України 19.04.2021 Держгеокадастром також було видано Наказ № 210 «Про відміну рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру», відповідно до якого визнано такими, що втратили чинність, накази Держгеокадастру від 24.11.2020 № 504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» та від 24.11.2020 № 505 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру». За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відсутні. У зв`язку із прийняттям таких постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких відмінено ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, і фактично повернуто їх правовий статус у первісний стан, відсутні правові підстави для припинення юридичних осіб публічного права, тому відповідно також відсутні правові підстави для звільнення посадових осіб територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в зв`язку з їх ліквідацією. Більше того, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що фактично позивач звільнений із займаної посади з підстав ліквідації юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру прийняв Кабінет Міністрів України 16.11.2020 (Постанова № 1118). Однак, необхідно зазначити, що таке рішення відмінено Кабінетом Міністрів України 05.04.2021 (Постанова № 301), тобто до дати фактичного звільнення позивача 29.04.2021. Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган. Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 по справі № 816/979/17, від 20.06.2018 по справі №П/811/3349/15. Таким чином, у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави. Власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі №6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17. Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Цьому кореспондують і положення п.5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074. Як слідує зі змісту п.6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, ліквідація органу виконавчої влади передбачає перехід його прав та обов`язків, завдань і функцій до інших органів виконавчої влади. Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1118 не було здійснено відмову від здійснення завдань і функцій територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та не наведено жодного обґрунтування для цього. Цією постановою визначено, що функції ліквідовуваних територіальних підрозділів передаються іншим територіальним підрозділам цього ж органу виконавчої влади. При цьому, правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відбулася саме реорганізація відповідного територіального органу Держгеокадастру, що тягне за собою необхідність дотримання роботодавцем визначених чинним законодавством гарантій для працівників при реорганізації. Тобто, роботодавець не може обмежитися лише попередженням працівника про відповідні зміни за два місяці до їх настання, а повинен також врахувати переважне право працівника на залишення на роботі, а в разі неможливості залишення працівника на роботі, повинен вживати заходів щодо його працевлаштування (пропонувати іншу роботу), звільнення ж може відбутися тільки при неможливості переведення працівника за відповідною професією чи спеціальністю або його відмови від цього. Водночас, при оспорюваному звільненні позивача роботодавцем не було дотримано відповідної процедури звільнення. Зокрема, позивачу із часу свого попередження про наступне вивільнення та по день звільнення не було запропоновано іншої роботи за відповідною професією чи спеціальністю. Відтак, відповідач як роботодавець не виконав свого обов`язку щодо надання працівнику пропозицій вакантних посад для їх зайняття, позаяк, не запропонував позивачу вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку вона може виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду тощо в період із попередженням про вивільнення та до дня звільнення. При цьому, роботодавець (відповідач) не довів також факту відсутності вакантних посад на час звільнення позивача, які вона могла би зайняти, а відтак, не обґрунтував правомірність звільнення позивача, з урахуванням неможливості переведення та з дотриманням ним вимог щодо переважного права на залишенні на роботі (дотримання чого з матеріалів справи також не вбачається). Відповідно до п.п.18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача, які були допущені роботодавцем при фактичній реорганізації територіального органу Держгеокадастру. Відтак, оспорювані накази позивача підлягають скасуванню. Отож, приведені відповідачем доводи з приводу того що мала місце ліквідація, а не реорганізація державного органу приведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Водночас, при вирішенні інших позовних вимог суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників. Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю України (КЗпП України). Частиною 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вказано, що при ліквідації підприємства установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Верховний Суд у постанові від 12.12.2018 в справі №815/436/17 виклав правову позицію, відповідно до якої, при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно було поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Підстави для поновлення позивача на посаді у новоутвореній установі відсутні, оскільки його не було переведено в установленому законом порядку. З огляду на встановлені судом обставини щодо безпідставного звільнення позивача у зв`язку із ліквідацією юридичної особи, якої фактично не відбулося, повне відновлення порушених трудових прав позивача повинно бути забезпечено шляхом його поновлення на державній службі на посаді, з якої його було звільнено. Як наслідок, судом першої інстанції підставно задоволено похідні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня наступного за днем звільнення до дня поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №260/2108/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 20 квітня 2022 року