Постанова 4813 № 496/198/21

Номер провадження: 22-ц/813/3161/22 Номер справи місцевого суду: 496/198/21 Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 48 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неутримання аліментів та їх несплати та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,- ВСТАНОВИВ: 18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд, відповідно до уточнених позовних вимог, винести рішення щодо неутримання аліментів та їх не сплати з ОСОБА_1 , інваліда 2 групи, який здійснює догляд за інвалідом 1 групи ОСОБА_3 , та відмінити Постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2020 року. Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачем по справі вони знаходились в шлюбних відносинах, але вказані відносини призупинились. Діти після розірвання шлюбу проживають з відповідачем. 02.10.2020 року Біляївським районним судом Одеської області було винесено судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на користь відповідача для утримання неповнолітніх дітей. Позивач вважає, що вказаний судовий наказ був винесений з порушенням встановленого порядку чим були грубо порушені його права та інтереси, а саме його не було повідомлено про розгляд вказаного наказу, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав (а.с.1-2). 26 квітня 2021 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неутримання аліментів та їх несплати та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовлено (а.с.78-82). 13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2021 року. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності щодо порушення прав ОСОБА_1 . Апелянт просить суд звернути увагу на те, що його не було повідомлено про розгляд цивільної справи, наслідком якої став судовий наказ. Також, на думку апелянта, постанова про відкриття виконавчого провадження була видана раніше ніж його було позбавлено права оскарження. Тому, апелянт просить суд скасувати рішення Біляївського районного суд Одеської області від 26 квітня 2021 року та визнати порушення прав ОСОБА_1 при відмові в задоволенні клопотань по справі (а.с.84-85). Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано вимогу, щодо підстав не утримання з нього аліментів, а посилання на те, що він є інвалідом 2 групи і те, що він є опікуном брата інваліда 1 групи, не є підставою не сплати аліментів своїм неповнолітнім дітям. Щодо позовної вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2020 року, суд виходив з того, що відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Тому суд дійшов висновку, що позивачем було обрано не вірний засіб захисту свої прав та інтересів та вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, вважає за доцільне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи 02.10.2020 року Біляївським районним судом Одеської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до повноліття старшого сина ОСОБА_5 , а в подальшому - в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до повноліття меншої доньки ОСОБА_6 , але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 09.12.2020 року головним державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.Є. відкрито виконавче провадження (ВП № 63851184) з примусового виконання вищезазначеного судового наказу. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що його не було повідомлено про винесення судового наказу від 02.10.2020 р., а тому, оскільки він не погоджується з вказаним наказом оскаржує його в судовому порядку. Статтею 180 ЦПК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Апеляційний суд звертає увагу на те, що процедура розгляду заяви та видачі судового наказу не передбачає виклику в судове засідання заявника та боржника (ч. 1 ст. 167 ЦПК України). За п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; Відповідно до ч 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Отже, позивач має право скористатися наданим йому процесуальним законом правом та у встановленому законом порядку звернутися до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами на підставі ч. 8 ст. 170 ЦПК України з наведенням відповідних підстав та обставин, які свідчать про передчасність висновків суду першої інстанції при видачі судового наказу. Враховуючи наведене, відповідні доводи апелянта відхиляються апеляційним судом. Одночасно, апеляційний суд роз`яснює позивачу право на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Щодо відмови в задоволенні клопотань апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За ч. 4 вказаної статті суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В контексті наведеного, в залежності від категорії справи та суті спірних правовідносин суддя визначає коло обставин, які підлягають встановленню та доказуванню, та на основі дослідження всієї сукупності матеріально-доказової бази дійти відповідних висновків по суті справи. Оскільки заявлені позивачем клопотання (про допит свідків, про витребування довідки про отримання відповідачем соціальної допомоги тощо) не входять до предмету доказування в контексті категорії даної справи та суті спірних правовідносин, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Щодо оскаржень дій державного виконавця. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За положеннями ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій . Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Отже, законом чітко встановлений порядок оскарження дій державного виконавця шляхом звернення до суду з відповідною скаргою, а не в рамках позовного провадження. Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та роз`яснює позивачу право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця та заявою про поновлення строку на таке звернення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не стосуються предмету спору, а тому відхиляються апеляційним судом. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те. що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу та без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 19.04.2022 року м. Одеса