Постанова Одеський апеляційний суд № 522/22116/20

Номер провадження: 22-ц/813/3425/22 Номер справи місцевого суду: 522/22116/20 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомарецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеса від 17 травня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 10 грудня 2021 року представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором N б/н від 27.12.2019 року у розмірі 28644,64 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач звернувся до АТ "КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву N б/н від 27.12.2019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При цьому, відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 10.08.2020 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 28644,64 грн (а. с. 1-5). Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вирішено задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27.12.2019 року у розмірі 24840 гривень 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1822 гривні 86 коп. В іншій частині позову вирішено відмовити (а. с. 69-72). Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представником АТ КБ "ПриватБанк" направлено засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір, а саме з моменту підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Також, апелянт вважає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, адже суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши таким чином згоду на них. Апелянт повідомляє, що відповідачем також було підписано довідку по умови кредитування в якій особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування, таким як процентна ставка. На думку апелянта, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про умов кредитування, зокрема щодо спати відсотків та штрафу та наголошує, що до суду першої інстанції, в якості доказів було надано первинні бухгалтерські документи, зокрема банківську виписку, тому не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення відсотків по кредиту, адже відповідач був ознайомлений з встановленим розміром процентної ставки, а також із зобов`язанням сплати неустойки у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів. Крім того, на думку апелянта, судом не наведено жодних підстав для користування кредитними коштами без сплати відсотків. На рахунок цього, апелянт стверджує, що законодавством України заборонено надавати безпроцентні кредити, а тому, якщо суд вважав, що розмір відсоткової ставки не був погодженим, то мав застосувати розмір на рівні облікової ставки НБУ (а. с. 106-114). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2021 року було відкрито апеляційне провадження та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Правом, закріпленим статтею 360 ЦПК України сторони не скористалися, відзив на адресу апеляційного суду не надходив. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи із правового аналізу Умов та Правил надання банківських послуг, долучені до анкети-заяви, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису позичальника, не встановлено також наявність належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме зазначені Умови було доведено до відома позичальника, підписуючи заяву-анкету. Крім того, наданий позивачем витяг з Умов та Правил не містить відомостей про дату їх прийняття або затвердження, тому не можливо встановити, що саме вони діяли на момент підписання відповідачем заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Проте, оскільки відповідач не виконав в повній мірі зобов`язання щодо повернення наданих йому грошових коштів, у результаті чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог частково. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 634 ЦК України встановлює, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 27.12.2019 року підписав заяву-анкету № б/н, на підставі якої йому було оформлено та видано банківську картку (а.с. 12), що підтверджується довідкою, згідно якої ОСОБА_1 було оформлено банківські картки - НОМЕР_1 , дата відкриття 22.08.2018 року, термін дії 05/22; НОМЕР_2 , дата відкриття 03.01.2020 року, термін дії 12/22 (а.с. 11). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої ОСОБА_1 , 27.12.2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000,0 грн, 09.01.2020 року - кредитний ліміту було збільшено до 20000,0 грн та 13.02.2020 року збільшено до 24000,0 грн (а.с. 10). Позивачем також було надано до суду виписку по картковому рахунку відповідача станом на 12.05.2020 року, з якого чітко вбачається користування наданими грошовими коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту та часткове погашення виниклої заборгованості (а.с. 8-9). Разом з тим, зазначена заява-анкета не містить одних відомостей щодо розміру відсоткової ставки за користування наданими кредитними коштами, містить лише позначку щодо погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Однак наданий банком витяг з Умов та Правил, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену впостанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, згідно якої надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем Умови та Правила окрім підпису клієнта, не містять також ні дати їх формування, ні строку дії, тобто не можливо встановити чи діяли вони в редакції, наданій Банком, на момент підписання ОСОБА_1 заяви-анкети № б/н від 27.12.2019 року. Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи. Позивачем також було надано паспорт споживчого кредиту, підписаний безпосередньо ОСОБА_1 , в якому закріплені відомості щодо обслуговування банківських карт - «Універсальна», «Універсальна GOLD», картки Platinum, картки MC World Black Edition, картки Visa Signature, картки MC World Elite та картки Visa Infinite, із зазначенням розміру відсоткової ставки, платежів за додаткові та супутні послуги та розмір обов`язкового мінімального щомісячного платежу, однак за відсутності даних щодо типу банківської кратки оформленої та виданої клієнту, не може взятись до уваги при розгляді даної справи, оскільки не можливо встановити за якою саме відсотковою ставкою здійснювалося обслуговування банківської картки ОСОБА_1 . Окрім того, згідно змісту зазначеного паспорту споживчого кредитування, умови кредитування можуть значно відрізнятися від інформації, наведеної в Паспорті, та яка зберігає свою чинність та є актуальною з 03.01.20202 року по 18.01.2020 року(а.с. 14-17). Таким чином, суд першої інстанції, дійшов правильно висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування наданими кредитними коштами, у зв`язку із не обумовленістю сторонами всіх умов кредитування, а саме розміру відсоткової ставки. Враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає оскаржуване рішення без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни - відхилити. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеса від 17 травня 2021 року з залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 18.04.2022 року м. Одеса