Ухвала КАС ВС № 580/3016/21

УХВАЛА 18 квітня 2022 року м. Київ справа № 580/3016/21 адміністративне провадження № К/990/5544/22 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Черкаської обласної прокуратури, в якій просив: - визнати бездіяльність Черкаської обласної прокуратури, що відповідно до ст. 52 КАСУ з 11.09.2020 є правонаступником прокуратури Черкаської області щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати позивачу частини заробітної плати (посадового окладу), визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.07.2015 до 15.03.2021 протиправною та зобов`язати відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 частину неотриманої заробітної плати (посадового окладу) у розмірі 1 492 274,10 (один мільйон чотириста дев`яносто дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні 10 копійок) грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, у задоволенні позову - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалами Верховного Суду від 15 листопада 2021 року та 20 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто позивачу. 04 лютого 2022 року позивач повторно звернувся до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Скаржником зазначено, що при вирішенні цього спору, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що полягає у помилковому тлумаченні положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 року, ст. 152 Конституції України та порушили норми процесуального права - ст. 246, 322 КАС України. Отже, на думку позивача, суди обох інстанцій застосували вищевказану норму права - пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 812/690/17 від 16.07.2020 (п. 53); у справі № 808/900/17 від 13.10.2021 (п. 123); у справі № 826/27303/15 від 20.02.2019 (п. 16); у справі № 160/12154/20 від 12.10.2021 (п. 57); у справі № 160/12182/20 від 05.08:2021 (п.57); у справі № 460/6542/20 від 22.07.2021 (п. 43). Проаналізувавши вказані вище постанови Верховного Суду, слід зазначити, що правовідносини між даною справою та вказаними справами не є подібними. Разом з тим, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Однак, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Так, у справах № 160/12154/20, №160/12182/20, № 460/6542/20 предметом спору є суддівська винагорода, справа №826/27303/15 стосується середнього заробітку за час затримки відшкодування витрат на відрядження, а справи № 812/690/17, № 808/900/17 взагалі не містять посилань на норми, які зазначає скаржник, які на його думку, невірно застосовані судами при винесенні оскаржуваних рішень. А тому посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України не може вважатися належним обгрунтуванням підстави касаційного оскарження. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також скаржник посилається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Скаржник зазначає, що є необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 року у справі № 825/575/16, від 19.03.2020 року у справі № 806/3314/17, від 09.09.2020 року у справі №807/1171/16. Однак, у разі посилання на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України позивач має вказати норму права (пункт, частину, статтю), яка, на його думку, невірно застосована судами та від висновку якої необхідно відступити. А тому, скаржником не доведена наявність підстави касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України. У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1). Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Наказом Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 відповідно до статті 3 Конституції України, статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 60-2 КЗпП України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, враховуючи рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, прийнятих відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду установлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану з 02 березня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, щодо здійснення повноважень суддями Верховного Суду дистанційно, а також залучення суддів і працівників апарату Верховного Суду до роботи в приміщеннях Верховного Суду виключно в разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи. У вищезазначеній частині наказ Голови Верховного Суду скасований наказом від 29 березня 2022 року №33/0/8-22, який набрав чинності 01 квітня 2022 року. Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Верховного Суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату Верховного Суду, зазначена ухвала прийнята головуючим суддею за умови наявної можливості доступу судді до приміщень Верховного Суду, а саме приміщень Касаційного адміністративного суду. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська