Постанова 4855 № 620/6651/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6651/21 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О. розглянувши у порядку письмого провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України в якому просив: - визнати протиправною відмови Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України у направленні заяви позивача та необхідного пакету документів, для подальшого подання їх у відповідності до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1, до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення позивачу пенсії відповідно до вислуги років, що становить 23 роки 09 місяців 24 дні, яка обчислена на пільгових умовах; - зобов`язати Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України підготувати та подати заяву позивача та необхідний пакет документів у відповідності до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1, до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вказавши при цьому у розділі № 1 Подання про призначення пенсії, вислугу років для призначення пенсії - 23 роки 09 місяців 24 дні. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документів щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов`язано Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2015 наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 87 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас, вислуга років на день звільнення складала у календарному обчисленні 19 років 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні 23 роки 09 місяців 24 дні. 20.03.2021 позивач звернувся до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України із заявою про підготовку та направлення подання разом з матеріалами, які підтверджують періоди проходження служби, для призначення позивачу пенсії за вислугу рокі. Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом № Н-9346/22 від 15.04.2021 було повідомлено, що відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ незалежно від віку, якщо вони звільнені з військової служби, зокрема, у період з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних років і більше. Вказано, що календарна вислуга років позивача становить 19 років 00 місяців 07 днів , яка не дає позивачу права на призначення пенсії за вислугу років. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується встановлення права позивача на призначення пенсії за вислугою років як особі, яка звільнена зі служби в органах внутрішніх справ (міліції). Вирішуючи вказане питання, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. 16.09.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (набрала законної сили 24.09.2015), якою постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. 02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), який набрав чинності з 07.11.2015. Статтею 1 Закону №580 установлено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, що додається до цього Наказу, в тому числі були скасовані штати і скорочені посади УМВС у Чернігівській області. Таким чином, має місце ліквідація однієї юридичної особи без переходу прав та обов`язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб (без визначення правонаступника), оскільки Національна поліція утворюється як новий орган, а міліція повністю ліквідується. Слід зазначити, що одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація пов`язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація - це форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов`язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. При повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників, відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто, пряма заборона на звільнення перелічених працівників, передбачена у Законі. При цьому жодним нормативно-правовим актом не визначено Національну поліцію України правонаступником Міністерства внутрішніх справ України. Так, діяльність центрального органу управління Національної поліції та територіальних органів Національної поліції регулюються Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015. Діяльність міліції, до 06.11.2015 включно, регулювалась виключно Законом України від 20.12.2019 №565-ХІІ «Про міліцію», який втратив чинність 07.11.2015. Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зареєстроване як юридична особа, в стані припинення не перебуває та не є правонаступником прав та обов`язків УМВС України у Чернігівській області. Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції), що підтверджується записами в розрахунку вислуги років на пенсію. З 09.09.2015 фактично припинено трудові відносини між позивачем та УМВС України в Чернігівській області у зв`язку з ліквідацією останнього. Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262; у редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції. Відповідно до статті 1-2 Закону №2262, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України. Згідно із статтею 2 Закону №2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1). Так, пунктом 1 Порядку №3-1 установлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Відповідно до пункту 12 Порядку №3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Відповідно до вимог Закону №2262 та Порядку №3-1 у Міністерстві внутрішніх справ України створено уповноважений структурний підрозділ, а саме: Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, на який покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для цього документів. За наведених обставин, враховуючи, що позивач з 09.09.2015 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ (міліції), колегія суддів вважає, що на позивача поширюються вищезазначені положення законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. У свою чергу, Департамент, як уповноважений структурний підрозділ, зобов`язаний розглянути документи позивача , надіслані Ліквідаційною комісією УМВС України в Чернігівській області, та вирішити питання про можливість їх подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Незважаючи на наведене, Департамент вказаний обов`язок не виконав, заяву позивача та додані до неї документи не розглянув. З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ (міліції) з 09.09.2015. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі по тексту - Порядок № 3-1). Зокрема, пунктом першим цього порядку встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб. Відповідно до вказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. В свою чергу відповідно до ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України. З аналізу зазначених норм вбачається, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На Міністерство внутрішніх справ України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів. Колегія суддів зазначає, що Міністерство внутрішніх справ України фактично повідомило позивача про відсутність підстав для призначенні пенсії. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що Міністерством внутрішніх справ України порушено вимоги чинного законодавства, а саме: п. 12 Порядку № 3-1, оскільки в матеріалах справи не міститься доказів оформлення всіх необхідних документів позивача та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на призначення останньому пенсії за вислугою років, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії належить до виключних повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України у частині невжиття заходів щодо подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області необхідних документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, має бути задоволена у повному обсязі. Щодо доводів апелянта про необхідність врахування ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до абз. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України. З огляду на вказане, всі аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма І.О. Лічевецький