Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2039/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 квітня 2022 р.м.Одеса Справа № 420/2039/22 Категорія: 1050000000 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М. М. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А. І. - Ступакової І. Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, головного державного виконавця Щеглової Євгенії Віталіївни про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови від 19.08.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди 1500000,00 грн.,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, головного державного виконавця Щеглової Євгенії Віталіївни, в якомупросить суд: визнати дії відповідача у ганебно - зухвалому зволіканні власними посадовими обов`язками головного державного виконавця Щеглової Є.В., які полягають у здійсненні нею виконавчого провадження з порушенням передбачених Законом України "Про виконавче провадження" засад, незаконними та такими що на 100 відсотків суперечать Закону; визнати винесену відповідачем чергову злочинно - ганебну постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 6239512 від 19.08.2021 р. копію якої він навіть соромиться надати як стягувачу по справі, незаконною та скасувати її; на підставі, що відповідач, у особі головного державного виконавця Щеглової Є.В., як заявник у кримінальному провадженні № 1202116180000841 є викривачем кримінального злочину, тому має право у порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції" отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою, які згідно наявних у нього прав і обов`язків, з метою неупередженого, законного, об`єктивного виконання засад і вимог виконавчого провадження у розумний термін, слід не ховати під грубим сукном, а доводити до боржника і прокурора з метою вжиття заходів щодо пришвидшення ходу досудового слідства по даному кримінальному провадженню, яке зухвало - злочинно зволікається одразу після реєстрації і внесення відомостей про злочин до ЄРДР; на підставі вищевикладеного, зважаючи на наявний факт ганебно - злочинного зволікання органом досудового слідства по кримінальному провадженню № 1202116180000841 здійснення досудового слідства впродовж майже 5 місяців з дня його порушення, зобов`язати відповідача негайно вжити, передбачені чинним законодавством заходи про притягнення відповідальних осіб до відповідальності, у порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції"; стягнути безпосередньо з відповідача, а не за рахунок бюджетних асигнувань з закладу, де він за злочинно - корупційним сприянням керівництва закладу, замість виконання своїх посадових обов`язків, обіймається злочинним окозамилюванням впродовж 1.5 роки, нанесену його злочинно - ганебними діями моральну і матеріальну шкоду у розмірі 1500000 гривень за завдання значної моральної та матеріальної шкоди та вчинення зухвало - ганебного знущання, шляхом злочинного зволікання своїми службовими обов`язками, з метою приховування своєї зухвало - злочинної бездіяльності, яка по своїй суті суперечить не тільки його величі Закону, а насамперед здоровому глузду. Ухвалою суду від 01.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, головного державного виконавця Щеглової Євгенії Віталіївни про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови від 19.08.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди 1500000,00 грн. було залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали від 01.02.2022 року усунути недоліки у позовній заяві та роз`яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві. Також, ухвалою суду від 01.02.2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Суд першої інстанції, своєю ухвалою від 01.02.2022 року зазначив про необхідність недоліки усунути шляхом подання до суду належним чином оформленої заяви про усунення недоліків позовної заяви з відповідними додатками (документами) для суду та відповідно до кількості учасників справи, а також надання документу про сплату судового збору у сумі 1984,80 грн. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169, п.9 ч.4 ст.169 КАС України ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та з підстав передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду іншим суддею Одеського окружного адміністративного суду. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно обраховано судовий збір, який начеб то підлягав сплаті позивачем, не врахувавши 1% від вимоги майнового характеру, а саме в частині моральної шкоди. При цьому суд першої інстанції не врахував, що отримуваний річний дохід у вигляді щомісячної пенсії за віком складає 27312 грн. (розмір судового збору перевищує 5%), а благодійна цільова допомога має бути використана тільки за цільовим призначенням. При цьому вказує, що оскаржувана постанова не була йому надана відповідачем, що ставиться судом першої інстанції в провину апелянта. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення. Згідно ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходи з того, що у наданий судом строк позивач не виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду від 01.02.2022 року про залишення позовної заяви без руху, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу. При цьому зазначив, що вказані позивачем обставини не можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а вказані посилання позивача як на підставу для неможливості сплати судового збору є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами. Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху в частині сплати судового збору та не надав докази поважності причин пропуску строку звернення до суду . Щодо пропуску строку звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Тобто, право на звернення до суду виникає у особи у випадку, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Позивач, оскаржуючи дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 6239512 від 19.08.2021 р., чітко зазначає, що з отриманого 13.01.2022 року листа за підписом заступника Міністра юстиції України А. Гайченко від 22.12.2021 року він дізнався, що головним державним виконавцем Щегловою Є.В. 19.08.2021 року винесено оскаржувану постанову. Проте, як вбачається із матеріалів справи, позовну заяву до суду подано 27.01.2022 року, що свідчить про факт пропуску десятиденного строку звернення з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Слід зазначити, що суд у визначеному порядку надавав позивачу можливість подати вмотивоване клопотання про поновлення строку звернення. Позивач зазначив, що внаслідок зухвалого, довготривалого порушення його прав і законних інтересів відповідачем сталося значне погіршення самопочуття, раптово підвищився до небезпечного показника тиск, йому довелось зокрема звернення до сімейного лікаря звернутися до профільного лікаря - невропатолога, який призначив тривале, коштовне лікування. Колегія суддів звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем обставини не можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами,а тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для поновлення такого строку. Щодо сплати судового збору то колегія суддів зазначає наступне. Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За приписами частини першою та другою 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як вбачається з матеріалів справи, позивач при подачі позовної заяви просив звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання позивач надав довідку про доходи (розмір місячної пенсії за віком впродовж 2021 року), що видана пенсійним органом та довідку Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, видані ГУ ДПС в Одеській області. Так, за приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір". Згідно з частиною першою статті 8 цього Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (пункт 1). Як вбачається з ухвали про залишення позову без руху від 01.02.2022 року, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1984,00 грн. Поряд з цим, з Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, вбачається, що у 2021 році позивач мав дохід у якості благодійної цільової гуманітарної допомоги ( яка використовується на певні цілі), а з довідки пенсійного фонду вбачається, що позивач у 2021 році отримав пенсію у сумі 27 312,68 грн. Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Враховуючи вищевикладене,колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на вищевикладені обставини уваги не звернув, а тому прийшов до передчасного висновку про те, що вказані посилання позивача як на підставу для неможливості сплати судового збору є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав невиконання ним вимог ухвали від 15.02.2022р. в частині ненадання доказів сплати судового збору, є необґрунтованим з підстав викладених вище. Доводи апелянта щодо невірного обрахунку судового збору в частиніне врахування судом першої інстанції 1% від вимоги майнового характеру (моральної шкоди), колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зі змісту вказаної норми вбачається, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується. Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №405/8768/18, від 5 березня 2020 року у справі №597/664/18 та від 14 січня 2021 року у справі № 205/10899/19 (2-а/205/67/20), від13 серпня 2021 року у справі № 440/5178/20. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС Україниу зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Як наслідок зазначеного, підстав для скасування вказаної ухвали колегія суддів не вбачає. Водночас, враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на недотримання ОСОБА_1 вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС, що мало наслідком для залишення позову без руху, а в подальшому - для повернення позовної заяви, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала від 15.02.2022р. підлягає зміні, шляхом виключення з її мотивувальної частини відповідних висновків суду. Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини висновків суду щодо невідповідності позовної заяви ОСОБА_1 вимогам частини п.1 ч. 4 статті 161 КАС України, в частині сплати судового збору, та не усунення позивачем недоліків позовної заяви в цій частині. В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 19 квітня 2022 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова