Ухвала КАС ВС № 340/5279/20

УХВАЛА 18 квітня 2022 року м. Київ справа № 340/5279/20 адміністративне провадження № К/990/8442/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №340/5279/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області, в якому просив стягнути з Олександрійської міської ради Кіровоградської області через Управління справами Олександрійської міської ради на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у вигляді затримки виконання судового рішення в розмірі 57 205,80 грн., компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення за період з 01.03.2011 по 01.05.2021 в розмірі 100 371,89 грн., компенсацію за не використану частину відпустки в розмірі 3993,36 грн., компенсацію втрати частини доходу через несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7 006,12 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Олександрійської міської ради, через Управління справами Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за період з 12.02.2010 року по 02.02.2011 року у розмірі 83464,20 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань). Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Олександрійської міської ради, через Управління справами Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за один місяць в розмірі 4 923,45 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від від 21 вересня 2021 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення залишено без розгляду. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17. Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постановою від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18) відступив від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17. Як було зазначено вище, відповідно до пункту першого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключнотякщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. З огляду на викладене, у зв`язку з наявністю постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постановою від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 про відступлення від висновку Внрховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, на яку посилається скаржник, посилання позивача як на підставу касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є неналежним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України. Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №340/5279/20. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №340/5279/20 повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя О.А. Губська