Ухвала КАС ВС № 420/5904/19

УХВАЛА 18 квітня 2022 року Київ справа №420/5904/19 адміністративне провадження № К/9901/34083/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/5904/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником, якого є Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя: О.А. Левчук) від 03 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: А. В. Бойко, А. Г. Федусик, О. А. Шевчук) від 27 травня 2020 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (далі - ТОВ «Тедіс Україна», позивач, товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП ДФС), Державної фіскальної служби України, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 854257/30622532 від 25 липня 2018 року, № 851868/30622532 від 24 липня 2018 року, № 851766/30622532 від 24 липня 2018 року, № 853680/30622532 від 25 липня 2018 року, № 851864/30622532 від 24 липня 2018 року; - зобов`язати Державну фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні № 495058 від 02 квітня 2018 року, № 494914/23 від 02 квітня 2018 року, № 498587/23 від 03 квітня 2018 року, № 560491 від 12 квітня 2018 року, № 568826 від 13 квітня 2018 року.

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості других відповідачів Офіс великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником, якого є Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, далі - Офіс ВПП ДФС, скаржник) та Державну податкову службу України.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті без достатніх правових підстав, а також без належного з`ясування та дослідження господарських операцій позивача з покупцем, а отже вони є необґрунтованими, протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси як позивача, так і його контрагента. Всі господарські операції з постачання тютюнових виробів позивачем покупцю, оформлювалися первинними документами, які складалися у суворій відповідності до вимог чинного законодавства, позивач правомірно відобразив зазначені поставки у своєму бухгалтерському обліку та склав на їх підставі відповідні податкові накладні. При цьому, ні ТОВ «Тедіс Україна», ні його господарські операції з поставки товару покупцю, не відповідають ознакам ризиковості, та не підлягають моніторингу на предмет ризиковості, а тому зупинення реєстрації складених позивачем податкових накладних є необґрунтованим та протиправним. Крім того, одночасне значення показників D та Р по податковим накладним, складеним позивачем, відповідають критеріям визначеним в підпункту 3 пункту 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року (далі - Порядок № 117), тому комісія ОВПП ДФС взагалі не мала жодних правових підстав здійснювати моніторинг податкових накладних, складених ним на предмет їх відповідності критеріям ризиковості. Крім того, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначене трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, позов задоволено.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2020 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга, в якій Офіс ВПП ДФС просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Офісу ВПП ДФС строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 7. 22 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 8. 28 травня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання щодо заміни сторони її правонаступником згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме Офіс великих платників податків ДПС замінити на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у зв`язку з реорганізацією податкового органу. Розглянувши клопотання Офісу великих платників податків ДПС та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, контролюючий/податковий орган).

9. Разом з тим, скаржником заявлено клопотання про залишення позовної заяви ТОВ «Тедіс Україна» без розгляду, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем не було порушено питання про поновлення порушених процесуальних строків при зверненні до суду. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, від 24 квітня 2020 року у справі № 520/6895/19.

10. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для подання учасниками справи своїх міркувань або заперечень щодо поданого скаржником клопотання про залишення без розгляду позовної заяви. 11. 14 червня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло заперечення на клопотання відповідача у справі № 420/5904/19, у якому позивач просить у задоволенні спірного клопотанні відмовити, обґрунтовуючи це тим, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, посилаючись при цьому, на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19. Отже, позивач вважає, що на момент звернення до суду із цим позовом та прийняття судами попередніх інстанцій рішень, враховуючи діючу на той час судову практику - строк звернення до суду із позовом не був порушений. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоан» (покупець) укладено договір поставки № 30879-ЛВ/2017.

13. Згідно пунктам 1.1, 1.3 договору поставки № 30879-ЛВ/17 від 28 листопада 2017 року продавець зобов`язується передати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватись через об`єкти торгівлі покупця на території України. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 27 листопада 2018 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань по оплаті отриманого товару.

14. Відповідно до пункту 4.1 договору поставки № 30879-ЛВ/17 від 28 листопада 2017 року ціна товару визначається у відповідності з ціною у прайс-листах і вказується у видаткових накладних з урахуванням ПДВ. 15. 28 листопада 2017 року між ТОВ «Тедіс Україна» (продавець) та ТОВ «Гоан» (покупець) складено додаток №1 до вказаного договору, згідно умов якого сторони домовились про те, що покупець уповноважує ОСОБА_1 отримувати від його імені матеріальні цінності від продавця протягом терміну дії договору. 16. 02 квітня 2018 року ТОВ «Тедіс Україна» виписано податкові накладні № 495058 та № 494914 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, позивачем виписано 03 квітня 2018 року податкову накладну № 498587, 12 квітня 2018 року - податкову накладну № 560491 та 13 квітня 2018 року податкову накладну № 568826 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

17. Згідно квитанцій № 1 від 27 квітня 2018 року зазначені податкові накладні були прийняті, проте реєстрація їх зупинена. У квитанціях вказано: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 02 квітня 2018 року № 495058 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критерії ризиковості платника податку». Пропонується надати пояснення та/або копії документів, достатніх дня прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18. Позивач, скориставшись своїм правом на надання пояснень, направив засобами електронного зв`язку повідомлення від 17 липня 2018 року № 85164, № 81283, № 81241, № 85114, № 84500 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено.

19. На підтвердження виконання умов договору поставки № 30879-ЛВ/17 від 28 листопада 2017 року ТОВ «Тедіс Україна» надано видаткові накладні, довіреності, звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів, довідку про надходження коштів, інформацію про надходження коштів на рахунок ТОВ «Тедіс Україна» за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року, копії податкових декларацій з податку на прибуток з додатками та квитанціями про їх прийняття відповідачем, копію ліцензії, виданої ТОВ «Гоан» на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, витяг з реєстру платників податку щодо ТОВ «Гоан».

20. За наслідками розгляду поданих документів, комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 24 липня 2018 року та від 25 липня 2018 року № 854257/30622532, № 851868/30622532, № 851766/30622532, № 853680/30622532, № 851864/30622532 про відмову у реєстрації податкових накладних від 02 квітня 2018 року № 495058 та № 494914, від 03 квітня 2018 року № 498587, від 12 квітня 2018 року № 560491 та від 13 квітня 2018 року № 568826.

21. Підставою для прийняття таких рішень визначено відповідачем ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, реєстрація яких зупинена. У додатковій інформації вказано: наявність в органах ДФС інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій.

22. Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів з ТОВ «Гоан», які свідчать про реальність господарських операцій, контролюючий орган не мав правових підстав до відмови позивачу в реєстрації спірних податкових накладних.

24. Враховуючи все вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 24 липня 2018 року та від 25 липня 2018 року не відповідають критерію обґрунтованості, а невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності та скасуванню.

25. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення послався на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

27. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували пункт 201.16 статті 201 ПК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 816/1422/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 806/5086/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 823/1688/16, від 28 лютого 2019 року у справі №826/10838/15, від 17 січня 2018 року у справі від 17 січня 2018 року у справі № 804/8943/13-а (№ К/9901/2529/18), від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670 (провадження № К/9901/554/18), від 31 січня 2020 року у справі № 520/10953/18, щодо застосування вказаних правових норм у подібних правовідносинах.

29. Також, скаржник зазначає, що товариство у квітні 2018 року на адресу платника ТОВ «Гоан» було виписано податкові накладні на постачання сигарет. За результатами наявних без даних, щодо реалізації сигарет контрагентом ТОВ «Гоан» не встановлено подальшої реалізації сигарет, тобто простежувався обрив ланцюга постачання. Але, відповідно до ІС «Архів електронної звітності» ТОВ «Гоан», як продавець товарів не здійснювало реєстрацію податкових накладних х відповідними кодами товарів. Також, відповідно до ІС «Податковий блок» ТОВ «Гоан» не подавало за звітний податковий період квітень 2018 року звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів. Отже, ТОВ «Гоан» було віднесено до ризикових платників податків та відповідно відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, виписаних позивачем у квітні 2018 року на адресу платника ТОВ «Гоан», в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв`язку з викладеним, скаржник вважає, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Щодо заявленого клопотання скаржника про залишення позовної заяви без розгляду, Суд зазначає наступне.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних контролюючим органом прийнято у квітні 2018 року, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 07 жовтня 2019 року. При цьому, позивач не скористався правом адміністративного оскарження спірних рішень.

33. Так, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

34. Разом з тим, Суд звертає увагу, що у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд, здійснив висновок, що: - суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми; - зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій; - задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

35. Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи, що з позовом у цій справі позивач звернулося до суду першої інстанції (07 жовтня 2019 року) до прийняття Верховним Судом судового рішення від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, яким змінено правовий підхід до визначення (коротших) строків звернення до суду за оскарженням рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань та з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, у суду першої та апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, внаслідок чого клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

36. У свою чергу, слід звернути увагу на те, що подання вказаного клопотання, скаржник фактично намагається змінити свої вимоги по справі та зазначити для цього підстави, на які він не посилався ні в судах попередніх інстанцій, ні у поданій касаційній скарзі, що суперечить вимогам КАС України.

37. Так, за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

38. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

39. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад адміністративного судочинства, закріплених у частині третій статті 2 КАС України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

40. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті, Верховний Суд звертає увагу на таке.

41. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. Отже, відповідно до положень цієї норм касаційний перегляд справи з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

43. Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року справі № 923/682/16.

44. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

45. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судових рішень є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

46. У цій справі, якої стосується касаційний перегляд, а саме № 420/5904/19, предметом спору є визнання протиправними та скасування рішення комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 854257/30622532 від 25 липня 2018 року, № 851868/30622532 від 24 липня 2018 року, № 851766/30622532 від 24 липня 2018 року, № 853680/30622532 від 25 липня 2018 року, № 851864/30622532 від 24 липня 2018 року, а також зобов`язання Державну фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні № 495058 від 02 квітня 2018 року, № 494914/23 від 02 квітня 2018 року, № 498587/23 від 03 квітня 2018 року, № 560491 від 12 квітня 2018 року, № 568826 від 13 квітня 2018 року.

47. Тобто, предмет доказування у цій справі охоплював питання правомірності дій контролюючого органу, які виразилися у відмові в реєстрації податкових накладних.

48. Натомість, у справі № 816/1422/17 предметом спору є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: - від 19 липня 2017 року № 0006901404, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 8 991,00 грн за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2007 року № 637; - від 19 липня 2017 року № 0006911401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 400 888,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 94 248,75 грн.; - від 19 липня 2017 року № 0006921401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями на 562 097,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 140524,40 грн.

49. У справі № 806/5086/15 предметом спору є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2015 року: № 0000142202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 28562,00 грн., з яких: 19041,00 грн. - за основним платежем; 9521,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000152202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 135878,00 грн., з яких: 90585,00 грн. - за основним платежем; 45293,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

50. У справі № 823/1688/16 предметом спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 0000212301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74791 грн., в тому числі за основним платежем 59869 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14922 грн.

51. У справі № 826/10838/15 предметом спору є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2014 року: - № 0001352208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1324275,00 грн; - № 0001342208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1274828,00 грн.

52. У справі № 520/10953/18 предметом спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2018 року № 00001571411 про збільшення суми грошових зобов`язань з податку з податку на додану вартість у сумі 66966,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - у сумі 53573 грн. та за штрафними санкціями - у сумі 13393,25 грн.

53. У справі № 804/8943/13-а (провадження № К/9901/2529/18) предметом спору є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2013 року: - № 0001271520, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1042747,50 грн., в тому числі: за основним платежем 695165 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 347582,50 грн.; - № 0001281510, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1104646 грн., в тому числі: за основним платежем 736431 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 368215 грн.

54. У справі № 2а-19379/11/2670 (провадження № К/9901/554/18) предметом спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 000339230810 про збільшення грошового зобов`язання із ПДВ на 250000,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

55. Тобто, предмет доказування у вказаних справах охоплював питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань та штрафних санкцій. Суди при розгляді вказаних справ встановлювали, обставини які можуть свідчити про наявність/відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати.

56. Відтак, наведене вище дає підстави для висновку, що у цій справі та у наведених скаржником у касаційній скарзі справах відмінні як підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, так і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

57. Тобто, наведені скаржником судові рішення Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

58. Разом з тим, посилання скаржника на подібність правовідносин у цій справі та у справах, які зазначені у касаційній скарзі, наведені не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

59. Інших підстав касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі, Відповідач у касаційній скарзі не зазначив.

60. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

61. З огляду на те, що аналіз зазначених скаржником судових рішень Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, Суд дійшов висновку, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю. Керуючись статтями 248, 328, пунктом 5 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Замінити відповідача у справі - Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Відмовити у задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна». Закрити провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 420/5904/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов