Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/8425/21

Дата документу 15.04.2022 Справа № 335/8425/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 335/8425/21 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П. № 22-ц/807/275/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Бєлки В.Ю. Онищенко Е.А. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-клас» про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Мотор-клас» про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 листопада 2020р. приблизно о 20 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи маршрутним мікроавтобусом «;Мерседес Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух за маршрутом №99, рухаючись по проїжджій частині вулиці Перемоги від вулиці Яценко в напрямку вулиці Лєрмонтова в місті Запоріжжя. Під час руху, в районі магазину «АТБ-Маркет», який розміщений за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 115-Б, водій ОСОБА_2 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Ухвалою Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя від 07 липня 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 закрито, та передано ОСОБА_2 на поруки трудовому колективу ТОВ «Мотор-клас» згідно ст. 47 КК України. ОСОБА_2 є працівником ТОВ «Мотор-клас». Наслідки подій що сталися, потягли за собою нераціональне витрачання його життєвого часу, змінили звичний уклад життя. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав травму, у вигляді компресійного осколкового перелому грудного хребця, через яку вимушений був знаходитися у горизонтальному положенні лежачи у корсеті близько трьох місяців, і не міг самостійно пересуватися та задовольняти свої елементарні потреби. Таким чином, він дотепер відчуває негативні наслідки тілесних ушкоджень, отриманих у результаті ДТП від 16.11.2020, які заважають йому вести звичний спосіб життя, обумовили необхідність пошуку та залучення додаткових матеріальних ресурсів, залучення значних фізичних, та духовних ресурсів, та дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідача 80000 гривень моральної шкоди та 6000 гривень витрат на професійну допомогу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 вересня 2021 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві зазначав, що позивачу обвинуваченим ОСОБА_2 відшкодовано в повному обсязі моральна шкода. Судом першої інстанції вірно встановлено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, в позові відсутні належні обґрунтування моральної шкоди. З цих підстав просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «Мотор-Клас», що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном серії НОМЕР_2 . Наказом №47 ТОВ «Мотор-клас» від 03.11.2020 ОСОБА_2 прийнято на роботу водієм і закріплено автомобіль «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до путьового листа ТОВ «МОТОР-КЛАС» автобус «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 , закріплений за водієм ОСОБА_2 , 16.11.2020 був технічно виправлений. Ухвалою Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя від 07 липня 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито, та на підставі ст. 47 КК України ОСОБА_2 передано на поруки трудовому колективу ТОВ «Мотор-клас». Відповідно до довідки ПП «Охоронна агенція «Січ-Безпека» №2 від 21.01.2021 ОСОБА_1 з 01.11.2020 прийнятий на посаду охоронника. Як убачається з медичної картки амбулаторного хворого та лікарняних листів, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 16.11.2020 по 04.02.2021 з діагнозом поєднана травма ЧМТ, струс головного мозку, забої, садна обличчя, голови. Закрита травма грудної клітки. Забої грудної клітки. Закритий компресійний перелом Th-12 тіла. 29.06.2021 ОСОБА_1 надав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_2 за рахунок відшкодування завданої йому шкоди в результаті ДТП від 16.11.2020 суму в розмірі 20000 грн. Претензій до ОСОБА_2 не має. Сума отримана в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданого в наслідок ДТП. Тож судом було враховано, що позивач визначив розмір відшкодування моральної шкоди при розгляді кримінальної справи, отримав грошові кошти на відшкодування та надав відповідну розписку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами продовження завдання моральної шкоди. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Пунктом 1 ч.2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1)якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Частиною 2 ст.1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що внаслідок ДТП він отримав травму компресійного осколкового перелому грудного хребця, через яку вимушений був знаходитися у горизонтальному положенні лежачи у корсеті близько трьох місяців, і не міг самостійно пересуватися та задовольняти свої елементарні потреби. Він дотепер відчуває негативні наслідки тілесних ушкоджень, отриманих у результаті ДТП, які заважають йому вести звичний спосіб життя, обумовили необхідність пошуку та залучення додаткових матеріальних ресурсів, залучення значних фізичних, та духовних ресурсів, та дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. З матеріалів справи вбачається, що позивач встановив розмір моральної шкоди, завданої в наслідок ДТП, у 20000 гривень. Цей розмір шкоди був отриманий позивачем від ОСОБА_2 29 червня 2021 року. Позивач, висловлюючи свої доводи щодо відшкодування йому моральної шкоди, завданої в наслідок ДТП, належним чином не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами, що його моральні страждання продовжилися та збільшилися на 80000 грн., а також не зазначив чим він керувався при розрахунку завданої йому моральної шкоди. Також позивач не вказав, які саме негативні наслідки тілесних ушкоджень заважають йому вести звичний спосіб, які саме він залучив або долучає додаткові матеріальні, фізичні та духовні ресурси для подолання цих наслідків. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2021 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 15 квітня 2022 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко