Постанова 4801 № 152/1023/21

Справа № 152/1023/21 Провадження № 22-ц/801/370/2022 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Соколовська Т. О. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Стадника І. М., Матківської М. В., з участю секретаря судового засідання: Михайленко А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Соколовської Т. О. в залі суду в місті Шаргород Вінницької області, повний текст якого складено цього ж дня, у цивільній справі № 152/1023/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановив: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, у якому ставить вимогу усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовуючи позов, зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 , який при житті все рухоме та нерухоме майно заповів своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Вона вступила у фактичне володіння майном померлого, оформила свої спадкові права отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 . Її брат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер не отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька на 1/2 домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 . Останні роки свого життя брат ОСОБА_5 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував постійного стороннього догляду, допомоги та піклування, проживав разом із нею в АДРЕСА_1 , фактично знаходився на повному її утриманні. Вона його доглядала, лікувала та поховала за власний рахунок. Його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 не піклувалися про нього, не цікавилися його здоров`ям та життям, не надавали жодної матеріальної допомоги. Після смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, не встигнувши оформити свої спадкові права. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його мати відповідач по справі ОСОБА_2 , яка не цікавилась життям ОСОБА_5 , не підтримувала з ним жодних стосунків і в разі отримання нею спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , зокрема на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 будуть порушенні законні права позивача на будинок, який належить її сім`ї та є спадковим майном її померлого батька. За наведених обставин просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її сина - ОСОБА_3 . Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано належних, допустимих та переконливих доказів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від спадкоємця та ухилення сина від надання допомоги батькові, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреби спадкодавця в допомозі саме цієї особи, у той час як за змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів в сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. З таким рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 та 10 січня 2022 року подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що оскаржуване рішення є необ`єктивним, необґрунтованим та таким, що винесено із грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправильно оцінив фактичні обставини по справі, які містять достатньо доказів умисного ухилення відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від надання допомоги померлому ОСОБА_5 та його потребу в такій допомозі, адже він знаходився на утриманні позивача, на підтвердження чого нею були надані належні докази, що підтвердили в судовому засіданні і свідки. Зазначає, що відповідач не цікавилась життям ОСОБА_5 та не підтримувала з ним жодних відносин, будучи обізнаною про його стан здоров`я, вказане дає підстави для її усунення від права на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зауважує, що ОСОБА_3 так і не оформив право власності в порядку спадкування після смерті свого батька та брата ОСОБА_1 ОСОБА_5 . Враховуючи вищезазначене, 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , наразі не оформлена належним чином. Скаржник вважає, що вказаний будинок належить сім`ї ОСОБА_1 та є спадковим майном її померлого батька. Вона має намір успадкувати вказане нерухоме майно та оформити його на себе. У випадку, якщо відповідач захоче оформити 1/2 частину будинку на себе, це порушуватиме законні права ОСОБА_1 , саме тому є підстави для усунення відповідача від права спадкування за законом. Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з викладених у ній підстав, просила задовольнити скаргу в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. По справі встановлено наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 , який усе своє майно заповідав своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Рахнівсько Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області 10.11.2003 за реєстром №488. 31.10.2018 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видане Шаргородською державною нотаріальною конторою на одну другу частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на іншу частину спадкового майна залишилася не виданим (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Рахнівсько Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області 13.07.2018 (а.с.128). Після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилася на одна другу частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташоване в АДРЕСА_1 , яка належала його батькові ОСОБА_4 , яку він прийняв, але не встиг оформити своїх спадкових прав та на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить останньому на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2001, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 07.05.2001 за реєстром № 314/44688 (а.с.10 18). Після смерті ОСОБА_5 , за заявою його сестри - ОСОБА_1 від 07.11.2018, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П. Л. відкрито спадкову справу, що підтверджується оглянутою судом копією спадкової справи №15/2018 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №53973207 від 07.11.2018 (а.с.127 143). 14.11.2018 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подав також син спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.135). У зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги сином померлого ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати спадщину як спадкоємець другої черги. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 26.02.2021 Носівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.142 на звороті), який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , але не встиг оформити своїх спадкових прав. Після смерті ОСОБА_3 Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області була відкрита спадкова справа № 558/2021, що підтверджується витребуваною і оглянутою судом копією спадкової справи (а.с.108 124) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 65813674 від 30.07.2021 (а.с.111). Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Тульчинської нотаріальної контори подали мати померлого ОСОБА_2 та тітка ОСОБА_1 (а.с.109, 110). До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_5 , яке він прийняв, але не оформив своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю, а саме: одна друга частина житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина - ОСОБА_3 . Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останні роки свого життя її брат ОСОБА_5 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував постійного стороннього догляду, допомоги та піклування, проживав разом із нею в АДРЕСА_1 , фактично знаходився на повному її утриманні. Вона його доглядала, лікувала та похоронила за власні кошти. Його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 не піклувалися про ОСОБА_5 , не цікавилися його здоров`ям та життям, не надавали жодної матеріальної допомоги. Після смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, не встигнувши оформити свої спадкові права. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його мати відповідач по справі ОСОБА_2 , яка не цікавилась життям ОСОБА_5 , не підтримувала з ним жодних стосунків і в разі оформлення нею спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , зокрема на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 будуть порушенні законні права позивача на будинок, який належить її сім`ї та є спадковим майном її померлого батька. На підтвердження позовних вимог позивач надала суду довідку Виконавчого комітету Рахнівсько Лісової сільської ради №2256 від 05.06.2008 із якої вбачається, що ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_4 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ; акт від 30.08.2018, складений сусідами ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про те, що протягом останніх п`яти років ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав по АДРЕСА_1 однією сім`єю із своєю сестрою ОСОБА_1 , разом вони вели спільне господарство по день його смерті. ОСОБА_1 свого брата ОСОБА_5 лікувала, а після його смерті похоронила за власний рахунок. (а.с.17, 54). Вказані обставини свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 підтвердили в судовому засіданні. Крім того повідомили суду, що ОСОБА_1 постійно доглядала своїх батьків, а потім і брата, який зловживав спиртними напоями, потребував нагляду за поведінкою. ОСОБА_1 допомагала братові доглядати за будинком, передавала йому з м. Вінниці продукти харчування, лікувала. Сина ОСОБА_5 ОСОБА_3 вони бачили з батьком рідко, про їх відносини їм нічого невідомо, на похованні батька ОСОБА_11 був, допомагав в організації поховання, возив труп батька на розтин. ОСОБА_5 помер раптово, допомагав сусідці по господарству, у нього стався серцевий напад від якого він і помер. Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавала йому допомогу, хоронила, влаштовувала поминальні обіди та встановлювала пам`ятники на могилах батьків та брата не можуть бути достатньою обставиною для усунення відповідача від права на спадкування за законом в розумінні частини п`ятої статті 1224 ЦК України. Сам по собі факт надання позивачем ОСОБА_1 допомоги не є доказом того, що ОСОБА_5 не міг матеріально забезпечити умов свого життя та перебував у безпорадному стані. Крім того, доводи позивача ОСОБА_1 про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкове майно, оскільки ОСОБА_5 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті батька, не мають правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Доказів того, що ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані, хворів, перебував на обліку або лікувався у медичних закладах і не міг себе матеріально забезпечити, або самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребував стороннього догляду, допомоги і піклування позивачем не надано. Не надано позивачем ОСОБА_1 також належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги спадкоємця, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання і при цьому ухилення полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто винної поведінки спадкоємця, який усвідомлював свій обов`язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій. Крім цього, не надано доказів у підтвердження того, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Однак, в повній мірі з таким висновком колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України). Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, Згідно загальних положень цивільно-процесуального законодавства суд повинен з`ясувати обставини, які пов`язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини. При цьому факти підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову. Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими вона, як з юридичними фактами, пов`язує свою матеріально-правову вимогу. ОСОБА_1 пред`явила позов про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі статті 1224 ЦК України. Саме це є предметом вимоги, а підстави позову лежать в основі гіпотези норми права зазначеного матеріального закону. Натомість, позивач ОСОБА_1 , як і суд першої інстанції, вдались в дослідження обставин, що лежать за межами підстави позову, тобто в дослідженні того, чи ухилявся за життя ОСОБА_3 , а також відповідач ОСОБА_2 , яка не прийняла спадщину, в наданні допомоги спадкодавцю ОСОБА_5 , який, на думку позивача, за життя потребував постійного стороннього догляду. Між сторонами виник спір з приводу усунення від права на спадкування (стаття 1224 ЦК України). Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16 (провадження № 61-15926св18). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Апеляційний суд, надавши оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, оскільки в порушення приписів норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів потреби спадкодавця ОСОБА_3 в наданні допомоги відповідачем, а також доказів того, що відповідач свідомо не виконував встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані, що могло бути підставою для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилився щодо мотивів такої відмови, оскаржуване рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Оскільки апеляційну скаргу по суті залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року змінити в частині відмови у позові з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 15 квітня 2022 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник М. В. Матківська