Постанова 4854 № 400/7317/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7317/21 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0050969-5109-1413, №0050970-5109-1413, якими визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а позов підлягає задоволенню, оскільки нежитлові будівлі-склади не є об`єктом оподаткування згідно з п. «ж» п.266.2 ст.266 ПК України, так як використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0050969-5109-1413, №0050970-5109-1413. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. За даними податкового обліку ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, є головою ФГ «Артакове», в відомостях про об`єкти оподаткування якого відсутня інформація по вищезазначеним об`єктам нерухомого майна. Таким чином, податковий орган наголошує на відсутність підстав у позивача для надання пільги згідно п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. 24 січня 2022 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, за яким позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що щорічно подавав до контролюючого органу документи про право власності на будівлі та земельні ділянки, на підставі яких звільнявся від податку. Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі-склади за адресами: АДРЕСА_1 , площею 566,50 кв.м. та 1323,1 кв.м відповідно, що підтверджується технічними паспортами на нежитлові будівлі. 14 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення№0050969-5109-1413 на суму 16548,03грн. та №0050970-5109-1413 на суму 38649,07грн. за 2019 рік, якими визначено податкові зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачено фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що будівлі-склади віднесено до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення» та використовуються позивачем у сільському господарстві, то у даному випадку зазначені будівлі не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування вказаним податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України). Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції. Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17). Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів, відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. Таким чином, з огляду на зазначене вище слідує, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 23 вересня 2021 року у справі №140/2700/19. Також слід зазначити, що встановлена пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником - кінцевим бенефіціарним власником та головою ФГ «АРТАКОВО», яке створено та діє з метою вирощування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, в т.ч. зернових та олійних культур.(а.с.20-22) ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площами 7,2457 та 2 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НК№921163 від 01 серпня 2012 року. З матеріалів справи також вбачається, що вказані об`єкти нерухомого майна використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником та відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000 передбачає, що код 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, зокрема зерносховища, склади. Разом з тим, в матеріалах справи наявний Договір управління майном від 03 січня 2021 року про передачу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , площею 566,50 кв.м. та 1323,1 кв.м в управління ФГ «АРТАКОВО», а також Акт приймання-передачі майна від 03 січня 2011 року. (а.с.47-48) Окрім того, позивачем було надано до суду звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01 грудня 2019 року, який свідчить, що обсяг виробництва у початково-оприбуткованій масі культури зернові та зернобобові, в т.ч. пшениця озима, ячмінь озимий, горох, які склали 5159,00 ц.(а.с.49-60) Таким чином, матеріали справи підтверджують факт того, що ОСОБА_1 , який є власником та головою ФГ «Артакове», безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю (виробництвом та реалізацією), а тому відноситься до сільськогосподарського товаровиробника. При цьому, споруди, які належать ОСОБА_1 на праві власності, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються в оренду чи лізинг. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані будівлі не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та відзиву на позов. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат, згідно вимог ст.139 КАС України, не передбачено. Керуючись ст.ст.308,311,316,322,325,328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст судового рішення складений та підписаний 14.04. 2022 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.