Постанова Кропивницький апеляційний суд № 389/2144/21

ПОСТАНОВА Іменем України 31 березня 2022 року м. Кропивницький справа № 389/2144/21 провадження № 22-ц/4809/449/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року у складі судді Українського В.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі. В обґрунтування позову зазначав, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3522287400:02:000:0810 площею 4,3006 га та 3522287400:02:000:0808 площею 5,6838 га, розташованих на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 11 січня 2016 року між та ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,3006 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0810, а 19 серпня 2017 року укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди землі до 31 грудня 2025 року. Всі інші умови договору оренди землі не змінилися. Також, 19 серпня 2017 року між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,6838 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0808. Договір зареєстрований в Кіровоградській районній державній адміністрації 17.10.2017, про що вчинено запис № 22906329. Позивач зазначав, що пунктом 3 обох договорів встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щороку у розмірі 3,5 % від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації (п. 3.3 договорів). Як встановлено п. 3.1 обох договорів, орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня поточного року. Після укладення додаткової угоди, а саме з 2017 року, орендар почав систематично порушувати умови договорів. Так, орендну плату за 2019 рік відповідач виплатив в березні 2020 року, орендну плату за 2020 рік виплатив в березні 2021 року. Посилаючись на систематичну несплату орендної плати в строки, передбачені договорами, що є істотним порушенням умов договорів, просив розірвати зазначені договори оренди земельних ділянок. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року позов задоволено. Розірвано укладений 11 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» договір оренди земельної ділянки площею 4,3006 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0810, розташованої на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований ЦНАП виконавчого комітету Знам`янської міської ради, про що вчинено запис від 30.06.2016 за № 15273944, дія якого продовжена додатковою угодою до договору, укладеною 19 серпня 2017 року та зареєстрована в Кіровоградській районній державній адміністрації 18 жовтня 2017 за № 15273944. Розірвано укладений 19 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» договір оренди земельної ділянки площею 5,6838 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0808, розташованої на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Кіровоградській районній державній адміністрації, про що вчинено запис від 17 жовтня 2017 року за № 22906329. Вирішено питання розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказував, що рішення є незаконним і необґрунтованим. Зокрема представник ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» зазначав, що оскільки договори оренди землі не містять посилання на порядок виплати орендної плати, а позивач своєчасно не звертався до відповідача для її отримання, це спричинило затримку в розрахунках по орендній платі. Суд першої інстанції не взяв до уваги цей факт. Вважає, що суд не врахував, що у ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» відсутні персональні дані позивача, що унеможливлює виконання зобов`язання зі сплати орендної плати шляхом внесення орендної плати на депозит нотаріуса. Внесення грошей або цінних паперів на депозит нотаріуса, на підставі ст.537 ЦПКУ є правом, а не обов`язком боржника, а тому не скориставшись своїм правом ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» не може вважатись таким, що порушило зобов`язання по сплаті орендної плати через невикористання права внесення такої плати на депозит нотаріуса. Представник відповідача звертав увагу, що позивач визнав факт отримання орендної плати та надав виписку по надходженню коштів на його рахунок в Приватбанку. Аналіз вказаних документів свідчить, що відповідач здійснив повний розрахунок за оренду земельних ділянок та перерахував оплату за майбутні періоди. Договором оренди земельної ділянки від 11.01.2016 - встановлений розмір орендної плати 5505 грн.: 03.03.2020 перераховано 11477 грн (плата за 2019 рік 5505 грн + плата за 2020 рік з урахуванням інфляції 5972 грн) - виписка по надходженню коштів від 03.03.2020 на рахунок позивача в Приватбанку; 11.03.2021 перераховано 11477 грн (плата за 2021-2022 роки з урахуванням інфляції) - дублікат квитанції №ICKTL031104Н55.1 від 11.03.2021. За договором оренди земельної ділянки від 19.08.2017 - встановлений розмір орендної плати 7276 грн.: 03.03.2020 перераховано 14471 грн (плата за 2019-2020 рік) - виписка по надходженню коштів 03.03.2020 на рахунок позивача в Приватбанку; 11.03.2021 перераховано 16386 грн (плата за 2021-2022 роки з урахуванням інфляції) - дублікат квитанції №ICKTL031104Н55.1 від 11.03.2021. 2019 рік 3456 грн + плата 2020-22 роки з урахуванням інфляції - виписка по надходженню коштів 02.01.2019 на рахунок позивача в Приватбанку. Таким чином, зазначає, що орендар виконав своє зобовязання зі сплати орендної плати за земельні ділянки на майбутній період достроково. Вважає, що в ході судового розгляду позивачем не були доведені обставини систематичної несплати орендарем орендної плати, а тому підстави для розірвання Договорів оренди землі в зв`язку з порушенням відповідачем умов щодо виплати орендної плати відсутні та заявлені з цього приводу позовні вимоги задоволенню не підлягають. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Судом першої інстанції встановлено такі обставини Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» 11 січня 2016 року укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,3006 га. призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522287400:02:000:0810, який зареєстрований відділом ЦНАП виконавчого комітету Знам`янської міської ради, про що вчинено запис від 30.06.2016 за № 15273944. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 надав в оренду ТОВ «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0810, яка належить позивачеві на праві власності відповідально до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Знам`янської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Георгієвою Л.В. 22 жовтня 2014 року зареєстроване в реєстрі за № 15273944. 19 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди землі до 31 грудня 2025 року. Всі інші умови договору оренди землі не змінилися. Також, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» 19 серпня 2017 року укладено договір оренди земельної ділянки розміром 5,6838 га. призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522287400:02:000:0808, який зареєстрований в Кіровоградській районній державній адміністрації Кіровоградської області, про що вчинено запис від 17.10.2017 за № 22906329. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 надав в оренду ТОВ «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0808, яка належить позивачеві на праві власності відповідально до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Знам`янської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Георгієвою Л.В. 22 жовтня 2014 року зареєстроване в реєстрі за№

956. Пунктом 3 обох договорів встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щороку у розмірі 3,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації. Розрахунки сторін за договором проводяться один раз на рік до 31 грудня поточного року. Орендна плата справляється у грошовій формі (готівковій або безготівковій формі), але за письмовим погодженням сторін може бути сплачена шляхом поєднання різних форм орендної плати (грошової, натуральної або відробіткової). Таким чином, спірні договори передбачають розрахунок за договорами за оренду землі саме до 31 грудня поточного року. Позивач 14.01.2020 звертався до відповідача із вимогою про розірвання договорів оренди землі через систематичне невиконання їх умов та сплату орендної плати за користування земельними ділянками за 2019 рік, яка станом на 14.01.2020 сплачена не була. Відповідь на звернення відсутня. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Позивач не визнав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами сплату орендної плати на декілька років наперед та дійшов висновку про істотне порушення ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» умов договорів оренди землі в частині строку сплати орендної плати за використання земельних ділянок. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (зараз і надалі у редакції, чинній на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та інш ими законами України. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17. Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два і більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою. При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням строків передбачених умовами договору також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Встановлено, що згідно пункту 3.1. договорів, розрахунки сторін за договором проводяться один раз на рік до 31 грудня поточного року. Згідно умов договору оренди від 11.01.2016 розмір орендної плати за один рік складає 5505 грн (п.3.1. договору), а згідно договору оренди від 19.08.2017 такий розмір становить - 7276 грн. З матеріалів справи вбачається, що невчасна сплата орендної плати за 2019 рік, яка була здійснена 03.03.2020, є одноразовим порушенням договорів оренди землі, що у свою чергу не може свідчити про систематичне (два і більше разів) порушення орендарем (відповідачем) своїх обов`язків щодо своєчасної сплати цих коштів орендодавцю (позивачу) згідно договорів оренди, а тому відсутні передбачені законом підстави для розірвання відповідного договору. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що систематичної несплати орендної плати не було, оскільки 03.03.2020 відповідачем було сплачено орендну плату по договору оренди від 11.01.2016 за 2019-2020 роки у сумі 11477 грн та по договору оренди від 19.08.2017 за 2019-2020 роки у сумі 14471 грн. Тобто, порушень щодо термінів виплати орендної плати за 2020 рік, як це і передбачено умовами договору - до 31 грудня 2020 року - не було. Доводи відповідача підтверджується випискою по надходженню згаданих коштів по сплаті орендної плати від 03.03.2020 на рахунок ОСОБА_1 в Приватбанку і позивачем не спростовані (а.с.31). За відсутності систематичного порушення умов договору зі сторони відповідача, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі, передбачені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України та статі 651 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС». Щодо розподілу судових витрат Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» задоволено повністю, сплачений судовий збір у розмірі 2724 грн за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» задовольнити. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС» 2724 грн в рахунок компенсації витрат понесених за сплату судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 07 квітня 2022 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко