Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1875/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1610/22 Справа № 180/1875/21 Категорія 30 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 27 лютого 1976 року при виконанні трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Рішенням МСЕК від 02 січня 1979 року останньому встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці він втратив своє здоров`я, чим саме йому завдана моральна шкода, яка полягає в необхідності проходження тривалого лікування, обмеженні функцій організму, перенесенні больових відчуттів, втрати можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, повноцінно працювати. Розмір моральної шкоди оцінює в розмірі 120 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що через порушення відповідачем нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво, внаслідок чого позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, та її розмір 120 000 грн., суд визначив з урахуванням фізичних та моральних страждань позивача, їх тривалості і тяжкості. Не погодившись з рішенням суду, АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, судом неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки на час настання нещасного випадку діюче законодавство не передбачало право працівника на відшкодування моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 27 лютого1976 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником прав та обов`язків якого на теперішній час являється відповідач, що підтверджується актом Н-1 від 29 лютого1996 року про нещасний випадок. Під час виконання позивачем 27 лютого 1976 року своїх обов язків, з ним стався нещасний випадок, та як наслідок останній отримав тілесні ушкодження у виді перелому L2- L3 хтебта. У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом 02 січня 1979 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого останньому встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалдіності, визначено необхідність у медикаментозному лікуванні. Відповідно до положень частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1- зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012). Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, стаття 49 Закону «Про інформацію», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); - при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у свої постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №161/7538/17 зазначив, що при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди суд застосовує законодавство, яке діяло станом на день первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу. Як вбачається з матеріалів справи, втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком 02 січня 1979 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, таким чином, до правовідносин сторін мають застосовуватися положення законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно. Колегія суддів зазначає, що станом на 1979 рік ні ЦПК УРСР 1963 року, ні інше законодавство УРСР чи СРСР не передбачало правового інституту моральної шкоди і відповідно, не визначало порядок її відшкодування. ЦПК УРСР 1963 року було доповнено статтею 440-1 «Відшкодування моральної (немайнової) шкоди» лише Законом України від 06 травня 1993 року № 3188-XII. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Зважаючи на невірне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова