Постанова 4803 № 180/2097/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1102/22 Справа № 180/2097/21 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 квітня 2013 року при виконанні трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 20 січня 2014 року останньому первинно встановлено 5% втрати професійної працездатності. Крім того, 26 серпня 2015 року при виконанні трудових обов`язків ОСОБА_1 , внаслідок нещасного випадку отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 23 червня 2016 року останньому встановлено 20% втрати професійної працездатності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди оцінює в розмірі 120 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 24 000 грн., без утримання податків та зборів. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що обов`язок відповідача відшкодувати моральну шкоду у зв`язку із втратою позивачем професійної працездатності, виник з моменту встановлення висновком МСЕК втрати працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір, оскільки він значно занижений. До уваги необхідно взяти характер, довготривалість, вимушених негативних змін у стані здоров`я позивача, інтенсивність даних змін, вік в якому настали відповідні зміни, обсяг втрачених немайнових благ. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 17 квітня 2013 року о 12-55 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: внаслідок якого останній отримав забій, гемартроз першого плюснефалангового суглоба лівої стопи на фоні артроза, який деформується. За даним випадком складено акт за формою Н-1 № 25/9 від 02 липня 2013 року; акт за формою Н-5 від 02 липня 2013 року (а.с.20-27). Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 5% втрати професійної працездатності у зв`язку із травмою на виробництві, встановленої 03 липня 2013 року з датою переогляду 01 грудня 2014 року (а.с. 11). 26 серпня 2015 року о 07-00 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: внаслідок якого останній отримав осколковий перелом дистальної фаланги першого пальця лівої стопи. За даним випадком складено акт за формою Н-1 № 24/8 від 23 грудня 2015 року; акт за формою Н-5 від 23 грудня 2015 року (а.с.29-37). Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 23 червня 2016 року ОСОБА_1 при первинно-повторному огляді встановлено 20% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01 квітня 2017 року (а.с. 12-13). Згідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 при повторному огляді, в сукупності по виробничим травмам встановлено 20% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01 квітня 2019 року (а.с. 14-15). Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 при повторному огляді, в сукупності по виробничим травмам встановлено 20% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01 квітня 2020 року (а.с. 16-17). Згідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 31 березня 2021 року ОСОБА_1 при повторному огляді, в сукупності по виробничим травмам встановлено 20% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01 квітня 2023 року (а.с. 18-19). Оскільки виробничу травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Ст. 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок ушкодження здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача. В своєму Рішенні від 27 січня 2004 року №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15. Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам законності. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з визначеною судом сумою до відшкодування, однак висновків суду першої інстанції не спростовують. Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходив із вимог чинного законодавства, врахував характер і тривалість його душевних страждань та обсяг змін в житті. Визначена судом сума відповідає ступеню втрати професійної працездатності, засадам розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Посилання позивача в апеляційній скарзі на практику судових рішень щодо стягнення суми моральної шкоди в іншому обсязі, підлягають відхиленню, враховуючи, що у справах, на які посилається позивач, обставини справи є відмінними, ступінь втрати працездатності потерпілих є значно вищий та супроводжувався інвалідністю. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає залишенню без змін. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова