Постанова 4803 № 211/6285/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/720/22 Справа № 211/6285/20 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 211/6285/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року, яка постановлена суддею Середньою Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.10.2018 року, який укладений між відповідачами по справі, посилаючись на відсутність права у ОСОБА_4 на продаж вказаної квартири. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 211/5893/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Спеціалізована товарна біржа «Криворізька», ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року поновлено провадження у справі та, з метою реалізації виконання судового рішення, внесено виправлення в ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 211/5893/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Спеціалізована товарна біржа «Криворізька», ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року поновлено провадження у справі в зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року повернуто заявнику заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2021 року зупинено провадження у справі. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову: накладення арешту на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення АДРЕСА_1, посилаючись на рішення Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 09.10.2020 № 324 «Про впорядкування адресного господарства», про що йому стало відомо нещодавно, що унеможливлює виконання ухвали суду про забезпечення позову від 04.11.2020 року. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Забезпечено позов, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ), з оголошенням заборони на його відчуження. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та припинити арешт і заборону відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в провадженні суду перебуває три цивільні справи щодо спірного нерухомого майна та позивачу ОСОБА_1 було відомо про проведену реконструкцію квартири. Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, не врахував, що на той час адреса квартири вже була змінена, тобто, предметом забезпечення позову в суді апеляційної інстанції була вже неіснуюча квартира. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу про те, що існує реальна загроза ускладнення виконання рішення суду а також, що існують правові підстави взагалі стверджувати про наміри відповідача здійснити відчуження спірного нерухомого майна. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Голівер П.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Примакова К.О., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, заяви про забезпечення позову, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу. Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому, в пунктах третьому та четвертому вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, в провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.10.2018 року. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оголосивши заборону на його відчуження та заборону будь-яким особам вчиняти відносно нерухомого майна будь-які дії. Крім того, ОСОБА_1 просив суд заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальним підрозділам, у тому числі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України в Дніпропетровській області приймати в експлуатацію, як новостворений (закінчений будівництвом) об`єкт нерухомого майна, нежиле приміщення за вищезазначеною адресою та заборонити державним реєстраторам виконавчого комітету Криворізької міської ради здійснювати державну реєстрацію речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково та забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ), оголосивши заборону на його відчуження. Рішенням Виконкому Криворізької міської ради від 13.02.2019 року «Про переведення житлового приміщення в нежитлове», переведено приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з житлового в нежитлове. Власнику приміщення ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення проектної документації, виконання будівельних робіт, тощо. Рішенням Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради № 324 від 09.10.2020 року, розглянувши заяву ОСОБА_2 щодо уточнення поштової адреси вбудованому в перший поверх чотириповерхового житлового будинку нежитловому приміщенню магазину продовольчих товарів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому по АДРЕСА_1 після реконструкції квартири АДРЕСА_1 . Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв`язку із зміною поштової адреси об`єкту нерухомості - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на яке в межах даної справи накладено арешт ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, клопотання позивача ОСОБА_1 щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню Доводи ж апеляційної скарги про те, що в провадженні суду перебуває три цивільні справи щодо спірного нерухомого майна та позивачу ОСОБА_1 було відомо про проведену реконструкцію квартири, а суд першої інстанції посилаючись на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, не врахував, що на той час адреса квартири вже була змінена, тобто предметом забезпечення позову в суді апеляційної інстанції була вже неіснуюча квартира, колегією судді не приймаються, оскільки арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року й доказів того, що на момент постановлення цієї ухвали відповідач ОСОБА_2 повідомив позивача або ж суд про зміну поштової адреси цього приміщення суду не надано. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до постановлення помилкової ухвалу, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 квітня 2022 року. Головуючий: Судді: