Ухвала КЦС ВС № 215/4045/21

Ухвала 01 квітня 2022 року м. Київ справа № 215/4045/21 провадження № 61-2513ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійович, на додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання жінки з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частин з усіх доходів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні та стягнути аліменти з відповідача на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до виповнення доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25 червня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 щомісяця аліменти у розмірі 1 000 грн на користь ОСОБА_1 , до виповнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 25 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Співака В. А., задоволено частково. Додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 215/4045/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та на утримання жінки з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково. Ухвалено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та на утримання жінки до досягнення дитиною трирічного віку додаткову постанову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу професійну допомогу на стадії апеляційного оскарження додаткового рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та на утримання жінки до досягнення дитиною трирічного віку, в розмірі 1 500,00 грн. 04 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Суботін Г. Г., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року (надійшла до суду 15 лютого 2022 року),в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяви про ухвалення додаткових рішень у повному обсязі.

1. Щодо оскарження додаткового рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали в частині оскарження додаткового рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 20 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Тобто, у переліку ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню після їх перегляду в апеляційному порядку, що визначений пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення відсутня (пункт 20 частини першої статті 353 ЦПК України). Таким чином, не підлягають касаційному оскарженню ухвали суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення. За правилами частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Згідно з частиною п'ятою статті 270 ЦПК України за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення судом може бути винесено додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення. У частині першій статті 258 ЦПК України зазначено, що судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази. Так, зі змісту оскаржуваного додаткового рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року убачається, що вказане судове рішення по своїй суті є ухвалою про відмову в прийнятті додаткового рішення, що відповідає положенням частини п`ятої статті 270 ЦПК України. Обрання судом першої інстанції такої форми судового рішення, як рішення суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки за своїм змістом оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду в касаційному порядку згідно вимог ЦПК України. Отже, оскільки додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року про відмову ухвалити додаткове рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у цій частині слід відмовити.

2. Щодо оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали в частині оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову у даній справі є стягнення аліментів, а тому зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Отже, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). Отже, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Суботін Г. Г., в частині оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій частині слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича, на додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та на утримання жінки з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць