Постанова 4852 № 160/10496/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/10496/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. (суддя Кадникова Г.В.) в справі № 160/10496/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69188-13/66 від 12.03.2021 р. про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 30 177,18 грн., зобов`язання виключити з інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС інформацію про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 30 177,18 грн. за 2020 рік. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно можливості зменшення суми єдиного внеску тільки шляхом проведення документальної перевірки, адже вимога відповідачем прийнята у зв`язку з технічною помилкою позивача при складанні звіту, про що нею проінформовано відповідача шляхом подачі повторного звіту. Також вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо необхідності оскарження позивачем бездіяльності контролюючого органу стосовно не проведення документальної перевірки перед оскарженням вимоги, адже під час такої перевірки не може бути встановлена база нарахування ЄСВ для платника єдиного податку, оскільки таку базу платник встановлює самостійно. Крім того, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги відзив на позов відповідача, який не отримано позивачем. Відсутність унормування порядку виправлення помилок у звіті форми №Д5 не може призводити до нарахування зобов`язання, які розраховані за помилковими даними. При цьому апелянт зауважує, що нею до складання вимоги подана відкоригована звітність. Звертає увагу, що сума доходу відповідно до звітності, яка подана 21.01.2021 р., складала 5 000 грн., а сума доходу, з якого розраховується ЄСВ, - 50 000 грн., чого не може бути. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.07.2018. З 01.08.2018 року позивач є платником єдиного податку 2-ї групи. 21.01.2021 року позивачем до ДПС через електронний кабінет подано звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року, в таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» якого, як вказує позивач, помилково зазначено у колонці «сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини» за вересень, жовтень та листопад 2020 року суми помісячно у розмірі 50 000,00 грн. замість 5 000,00 грн., а розмір доходу у попередній колонці зазначений саме 5 000,00 грн.; за березень, квітень та травень 2020 року помилково зазначено суми помісячно 5 000,00 грн. замість 0 грн., оскільки відповідно до п. 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5, 51 частини 1 статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. Позивач, самостійно виявивши технічну помилку в частині зазначення суми 50 000,00 грн. замість 5 000,00 грн. у вересні-листопаді 2020 року, 18.02.2021 року направила звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску разом з таблицею 1 за формою №Д5, який відповідачем згідно з квитанцією №2 не прийнято з причин: «Звіт подано після терміну. Вже є прийняті і оброблені звіти за вказаний період». Задля отримання роз`яснень про необхідні дії щодо виправлення технічної помилки позивач листом 18.02.2021 року звернулась до ДПС. Відповідачем 08.04.2021 за № 16196/6/04-36-24-04-16 надано відповідь з посиланням на п. 14 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 року №511) про направлення заяви до відповідного підрозділу ГУ ДПС у Дніпропетровській області. У квітні 2021 року позивач отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69188-13/66 від 12.03.2021 року на суму недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 30 177,18 грн. Позивач зверталася до відповідача із заявами від 11.05.2021 року про призначення документальної перевірки згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі відповідача № 16196/6/04-36-24-04-16 від 08.04.2021 року; від 25.05.2021 року про можливість подачі вірного звіту за 2020 рік та неврахування технічної помилки. Оскільки Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року, не передбачено самостійне виправлення страхувальником помилок у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску після закінчення терміну його подання, а за змістом п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» контролюючі органи мають право проводити перевірки у фізичних осіб-підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема, письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки, суд першої інстанції вважав, що помилки, що стосуються грошових показників (арифметична помилка, невірно порахована сума доходу/ЄВ, заповнено не ту таблицю форми №Д5 тощо) у звіті можуть бути виявлені при документальній перевірці і виправлені за її наслідками. Також судом першої інстанції зазначено, що оспорювана позивачем вимога винесена не на підставі акта документальної перевірки позивача, а на підставі даних інформаційної системи податкових органів, відповідачем не надано доказів прийняття рішення за заявою позивача про проведення документальної перевірки, як й не надано доказів на підтвердження підстав та періоду виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 36 117,18 грн. Враховуючи це, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановити правомірність виникнення недоїмки у позивача зі сплати єдиного внеску в сумі 36 117,19 грн. та, як наслідок, формування відповідачем оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) неможливо в ході розгляду наявного предмета спору, а встановити правомірність виникнення у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 36 117,18 грн. є можливим лише шляхом дослідження первинних документів, бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок, що можливе лише в ході документальної перевірки позивача за звітний період 2020 рік за заявою останньої від 11.05.2021 року. Оскільки відповідачем не доведено розгляд заяви позивача від 11.05.2021 року з прийняттям відповідного рішення щодо призначення документальної перевірки, а дії чи бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв позивача від 11.05.2021 та 25.05.2021 не є предметом розгляду заявленого спору, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог, заявлених в цій справі, тому відмовив у задоволенні позову. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 2 групи. Позивачем 21.01.2021 р. подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна), в якому зазначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини за вересень, жовтень та листопад 2020 року помісячно у розмірі 50 000,00 грн., а розмір доходу - 5 000,00 грн.; за березень, квітень та травень 2020 року зазначено суми помісячно 5 000,00 грн. Позивач, самостійно виявивши технічну помилку в частині зазначення суми 50 000,00 грн. замість 5 000,00 грн. у вересні-листопаді 2020 року, 18.02.2021 р. направила контролюючому органу звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску разом з таблицею 1 за формою №Д5, який відповідачем згідно з квитанцією №2 не прийнято з причин: «Звіт подано після терміну. Вже є прийняті і оброблені звіти за вказаний період». Задля отримання роз`яснень про необхідні дії щодо виправлення технічної помилки позивач листом 18.02.2021 року звернулась до ДПС. Відповідачем 08.04.2021 за № 16196/6/04-36-24-04-16 надано відповідь з посиланням на п. 14 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 року №511) про направлення заяви до відповідного підрозділу ГУ ДПС у Дніпропетровській області. ГУ ДПС 12.03.2021 р. прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69188-13/66 від 12.03.2021 року на суму недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 30 177,18 грн. Позивач зверталася до відповідача із заявами від 11.05.2021 року про призначення документальної перевірки згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі відповідача № 16196/6/04-36-24-04-16 від 08.04.2021 року; від 25.05.2021 року про можливість подачі вірного звіту за 2020 рік та неврахування технічної помилки. Спірним в цій справі є питання правомірності вимоги та наявності підстав для здійснення коригування в частині виключення відомостей про недоїмку з інтегрованої картки платника. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 якого недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI). Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI). Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За приписами пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Звітним періодом є календарний рік. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної податкової служби України, її територіальних органів визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 р. (далі - Порядок №435). Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №435 фізичні особи-підприємці у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова». Пунктами 1-2 розділу IV Порядку №435 визначено, що звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку. Процедура виправлення помилок визначена розділом V Порядку №435. У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб. Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми "скасовуюча", "додаткова", цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався. У разі виявлення страхувальником або правонаступником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається. Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу. Якщо страхувальником здійснюється донарахування (зменшення) єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх періодах, застосовуються коди типу нарахувань, передбачені пунктом 9 розділу IV цього Порядку. У разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці із зазначенням типу форми "скасовуюча" та "додаткова", вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих Звіти). Відповідно, є правильним зазначення судом першої інстанції, що Порядком №435 не передбачено самостійне виправлення страхувальником помилок у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску після закінчення терміну його подання. До повноважень контролюючого органу відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI належить проведення перевірки у фізичних осіб-підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема, письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Відтак, помилки, що стосуються грошових показників (арифметична помилка, невірно порахована сума доходу/ЄСВ, заповнено не ту таблицю форми №Д5 тощо) у звіті можуть бути виявлені при документальній перевірці і виправлені за її наслідками. Згідно з пунктом 14 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, яким за результатами проведеної перевірки (звірки) збільшено або зменшено зобов`язання, формують і подають до контролюючих органів звіт щодо сум нарахованого ЄВ згідно з таблицею 3 додатка 6 до Порядку №435 протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків. Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до Порядку №435 формується і подається до контролюючих органів виключно на підставі акта документальної перевірки страхувальника (обов`язковим є зазначення номера і дати акта) і містить суми, на які збільшено або зменшено зобов`язання (у такому разі допускається внесення від`ємного значення). Водночас фізична особа-підприємець має право самостійно, до проведення документальної перевірки контролюючим органом, подати заяву до контролюючого органу з проханням провести перевірку/звірку, у якій зазначити причину перевірки (помилка у Звіті за відповідний рік, яка саме помилка, причини її виникнення, правильні дані). Враховуючи приведені вище норми Закону № 2464-VI та Порядку № 435, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що помилки у грошових показниках річного звіту з ЄСВ могли бути зафіксовані тільки в ході документальної перевірки і виправлені за її результатами на підставі акта перевірки, а позивач, виявивши помилку з ЄСВ самостійно, мала подати контролюючому органу заяву про проведення документальної перевірки (з поясненнями, за який звітний період допущено помилку, у чому вона полягає, які причини її виникнення і якими мають бути правильні дані). Враховуючи, що показники звіту позивача вважаються дійсними, відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та, відповідно, для коригування даних інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей про недоїмку. Також є правильним висновок суду першої інстанції про передчасність вимог позивача, адже контролюючий орган не має повноважень без проведення документальної перевірки здійснити коригування показників звітності та інтегрованої картки платника. Доводи апелянта спростовуються тим, що за існуючим Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено самостійне виправлення страхувальником помилок у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску після закінчення терміну його подання, а таке коригування можливо лише за наслідками проведення документальної перевірки. Посилання апелянта на безпідставність прийняття судом першої інстанції до уваги відзиву на позов відповідача, який не отримано позивачем, є цілком безпідставними, адже відповідачем разом із відзивом надано докази направлення відзиву на адресу позивача, тобто суд першої інстанції не мав підстав не враховувати відзив на позов. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. в справі № 160/10496/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. в справі № 160/10496/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 04.04.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 04.04.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко