Постанова 4852 № 280/7195/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 280/7195/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. (суддя Стрельнікова Н.В.) в справі № 280/7195/21 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1, про визнання неправомірними дій щодо відмови у зупиненні дії наказів від 01.07.2020 р. № 6-К, від 11.12.2018 р. № 15-К (в частині встановлення доплати за науковий ступінь) судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 та виданні наказу про утримання з суддівської винагороди ОСОБА_1 зайво виплачених доплат до посадового окладу; зобов`язання видати наказ про перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 02 серпня 2021 року з утриманням на користь державного бюджету зайво виплачених судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2020 року по 02 серпня 2021 року сум доплат до посадового окладу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що вимога органу фінансового контролю про усунення виявлених порушень є обов`язковою для виконання позивачем як підконтрольною установою, тому скасування доплат до посадового окладу третій особі має бути здійснено відповідачем. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, в ході якої встановлено низку порушень, зокрема, ч. 10 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в частині зайвого нарахування та виплати у 2020 році 18-ти суддям доплат до посадового окладу на суму 1220,99 тис. грн. та зайво сплачено єдиного внеску на суму 160,47 тис. грн., та отримання вимоги управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, в якій вимагається забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів на загальну суму 1220,99 тис. грн., в тому числі: по Шевченківському районного суду м. Запоріжжя на суму 281,14 тис. грн., а у разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку - розглянути питання відшкодування з осіб, які допустили порушення, відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України, ТУ ДСА направлено на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя лист від 21.07.2021 за №08-04/3095, в якому просить видати наказ про зупинення з 21.07.2021 дії наказу від 01.07.2020 № 6-К про встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років, наказу від 11.12.2018 № 15-К (в частині встановлення доплати за науковий ступінь) судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ; зупинення з 21.07.2021 виплати доплати до посадового окладу за вислугу років судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ; зупинення з 21.07.2021 виплати доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата юридичних наук (доктора філософії) судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ; проведення перерахунку суддівської винагороди судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 21 липня 2021 року з утриманням зайво виплаченої доплати за вислугу років та доплати за науковий ступінь (з урахуванням наказів від 11.12.2018 №15-К та від 01.07.2020 №6-К). Шевченківським районним судом м. Запоріжжя листом від 26.07.2021 № 01-36/121/2021 повідомлено позивача, що з урахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні №11-р/2018 від 04.12.2018, підстави для видачі наказу про зупинення дії наказу від 01.7.2020 року №6-К «Про встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років», наказу від 11.12.2018 №15-К (в частині встановлення доплати за науковий ступень), зупинення з 21 липня 2021 виплати доплати до посадового окладу за вислугу років та доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата юридичних наук (доктора філософії), а також для перерахунку суддівської винагороди за період з 01.01.2020 по 21.07.2021 з утриманням зайво виплаченої доплати за вислугу років судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 відсутні. Врахувавши висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні в справі № 1-7/2018 від 04.12.2018 р. № 11-р/2018, згідно з якими обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України, а позивачем не надано до суду доказів притягнення третьої особи до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності та, як наслідок, відсторонення третьої особи від посади чи від здійснення правосуддя, в також пославшись на те, що утримання доплати як складової суддівської винагороди судді як виплати, що прирівнюється до заробітної плати, що була добровільно сплачена судді за відсутності рахункової помилки і недобросовісності, є неможливим, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. При цьому суд першої інстанції вказав, що наявність листа управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021 не може бути причиною для вчинення та прийняття ТУ ДСА в Запорізькій області та іншими особами протиправних дій та рішень. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що за наслідками ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА в Запорізькій області, результати якої оформлено актом № 08.08-20/7 від 25.05.2021 р., управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області направлено ТУ ДСА вимогу про усунення виявлених порушень від 09.07.2021 р. № 040808-15/2661-2021, якою, зокрема, орган державного фінансового контролю вимагає забезпечити відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства на користь державного бюджету за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів на загальну суму 1220,99 тис. грн., в тому числі по Шевченківському районному суду м. Запоріжжя на суму 281,14 тис. грн., які нараховані в порушення ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у 2020 році. На виконання вимоги органу державного фінансового контролю ТУ ДСА 21.07.2021 р. направлено на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя лист із проханням видати наказ про зупинення з 21.07.2021 р. дії наказу від 21.07.2020 р. №6-К про встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років, наказу від 11.12.2018 р. № 15-К (в частині встановлення доплати за науковий ступень судді ОСОБА_1 ), зупинення з 21.07.2021 р. виплати доплати до посадового окладу за вислугу років судді ОСОБА_1 , зупинення з 21.07.2021 р. виплати доплати до посадового окладу за науковий ступень кандидата юридичних наук (доктора філософії) судді ОСОБА_1 , здійснення перерахунку суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 р. по 21.07.2021 р. з утриманням зайво виплаченої доплати за вислугу років та доплати за науковий ступень (з урахуванням наказів від 11.12.2018 р. № 15-К та від 01.07.2020 р. № 6-К). Листом від 26.07.2021 р. № 01-36/121/2021 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя повідомив ТУ ДСА із посиланням на Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 р., що скасування доплат до посадового окладу судді ОСОБА_1 , який не має повноважень для здійснення правосуддя з незалежних від нього причин, призведе до порушення конституційного принципу незалежності суддів. Також судом встановлено, що Указом Президента України від 27.06.2013 р. № 352/2013 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області. Указом Президента України від 17.06.2014 р. № 534/2014 переведено у межах п`ятирічного строку суддю Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 15-К від 11.12.2018 р. встановлено з 04.12.2018 р. судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20% посадового окладу судді як такому, що має стаж роботи станом на 04.12.2018 р. більше п`яти років (08 років 04 місяці 11 днів) та не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин, встановлено з 04.12.2018 р. судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за науковий ступень кандидата юридичних наук (доктора філософії) у розмірі 15% посадового окладу. Наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 6-К від 01.07.2020 р. встановлено судді ОСОБА_1 з 23.07.2020 р. щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу як такому, стажу роботи судді якого станом на 23.07.2020 р. становить 10 років 00 місяців 00 днів. Наказом ТУ ДСА від 02.08.2021 р. № 78-ос зупинено з 02.08.2021 р. судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 виплату доплати до посадового окладу за вислугу років, доплати до посадового окладу за науковий ступень кандидата юридичних наук (доктора філософії). Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.11.2020 р. № 3096/0/15-20 внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), частиною першою статті 148 якого встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Статтею 135 Закону № 1402-VIII врегульоване питання суддівської винагороди, частиною першою якої передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 135). Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Частиною сьомою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина десята статті 135 Закону № 1402-VIII). Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 04.12.2018 р. № 11-р/2-18 в справі № 1-7/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами. Частиною восьмою статті 133 Закону №1402-VIII встановлені повноваження Ради суддів України як вищого органу суддівського самоврядування, до яких, зокрема, належать розроблення та організація виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розгляд питань правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, прийняття відповідних рішень з цих питань, здійснення інших повноважень, визначених законом. У Рішенні Ради суддів України від 03.09.2021 р. № 35 вказано наступне: Пунктом 11 Рішення XVІIІ чергового з`їзду суддів України від 11 березня 2021 року вирішено, зокрема, Державній судовій адміністрації України, розпорядникам бюджетних коштів вжити заходів щодо нарахування та виплати доплат суддям, які з незалежних від них причин не здійснюють відправлення правосуддя, відповідно до позицій Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, Раді суддів України доручено розглянути питання врегулювання щодо нарахування та виплати доплат зазначеним суддям. На виконання Рішення XVІIІ чергового з`їзду суддів України Радою суддів України як виконавчим органом з`їзду суддів досліджено вказане питання та встановлено наступне. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року за №11-р/2018 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ зі змінами, а саме: - частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; - частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; - частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді. Конституційний Суд України зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIІІ, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIІІ для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIІІ суперечать частинам першій, другій статті 126 Конституції України. Окрім цього, вказано про відсутність відповідного законодавчого врегулювання щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставини, що не обумовлені його поведінкою. Крім того, Конституційним Судом України в мотивувальній частині Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018 встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIІІ нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147). Також Конституційний Суд України, у Рішенні зазначив, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим. Сам по собі факт, що у Рішенні не наведені усі випадки, коли суддя не здійснює правосуддя (наприклад виплата винагороди суддям, повноваження яких припинились, виплата винагороди суддям, які не здійснюють правосуддя через не приведення їх до присяги тощо) не дає підстав вважати, що це Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовним до них. Крім того, втрата чинності Законом України №2453-VI в редакції закону №192-VIІІ також не може бути підставою для не застосування вказаного Рішення Конституційного Суду України, адже у ньому чітко вказано, що відповідні норми визнані неконституційними саме для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIІІ. А відтак, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018. Як встановлено, в окремих областях (наприклад Вінницька та Харківська області) територіальними управліннями ДСА України з січня 2021 року припинено виплату доплат до посадового окладу суддям, які не відправляють правосуддя з незалежних від них причин, зокрема, у зв`язку із закінченням строку повноважень, на який їх було призначено та не закінченням процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. Також аналогічні помилкові висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу суддям, які не відправляють правосуддя з незалежних від них причин з 01 січня 2020 року, були здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях. На підставі вказаних висновків ревізій та вимог органів Державної аудиторської служби України деякі ТУ ДСА України почали звертатися до суддів із листами щодо необхідності повернення раніше виплачених доплат за період з 01 січня 2020 року. Однак така позиція щодо припинення виплати доплат до посадового окладу суддям, які не відправляють правосуддя з незалежних від них причин, а також вимога повернути раніше виплачені суми, суперечить чинному законодавству та згаданому рішенню Конституційного Суду України, а тому є неприпустимими. Відповідно до статті 92 Закону України "Про Конституційний Суд України" юридичну позицію Конституційний Суд України викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Отже, саме юридична позиція Конституційного Суду України є головною при постановленні ним своїх рішень та саме вона виступає тим вектором, за яким вже приймається конкретне рішення у відповідних конституційних правовідносинах. Незазначення у ч. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 певних випадків, коли судді не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, пояснюється не визначенням на законодавчому рівні вичерпного переліку таких підстав. Такий висновок є єдино можливим з огляду на те, що у мотивувальній частині неприпустимим визнано обмеження таких доплат усім суддям, що не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав без обмеження якимось вичерпним переліком. При цьому, висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 позиція застосовується як до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, так і до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, що містить повністю ідентичні нормативні положення щодо врегулювання доплат суддям. Рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року у п.2 резолютивної частини було визначено: "Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положеньЗакону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, зі змінами". Вказане рішення стосується не тільки попередніх редакцій Закону, а й аналогічних вимог ч. 10 ст. 135 нині діючого Закону від 02 червня 2016 року №1402-VIII, які також не відповідають Конституції України, а тому не підлягають застосуванню, тобто Конституційний Суд України вирішує вказане питання не тільки ретроспективно відносно двох минулих редакцій Закону, а й прив`язує визнання його положень неконституційними і для цілей нині діючого Закону. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина другастатті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016). Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. За змістом ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Крім того, необхідно наголосити, що Конституцією України закріплено однаковий юридичний статус суддів та їх дискримінація за ознакою здійснення правосуддя є неприпустимою. Враховуючи викладене, Рада суддів України приходить до висновку, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню КСУ від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. Дії ТУ ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення рівних гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат з 01 січня 2021 року свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування". Припинення виплат доплати судді, який не здійснює повноваження з незалежних від нього причин, є порушенням вимог діючого законодавства, гарантій незалежності судді та принципу юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, вже була викладена в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року №21. Аналогічне роз`яснення надавалося і ДСА України в Інформаційному листі від 14 грудня 2018 року №11-26266/18. Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Адамова А.С. відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України вирішила:

1. Звернути увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018.

2. Обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ з наступними змінами допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018.

3. З метою приведення вимог чинного законодавства у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018у справі №1-7/2018 та усунення будь-яких суперечностей в тлумаченні згаданого рішення Конституційного Суду України звернутись до суб`єктів законодавчої ініціативи з пропозицією визнати частину 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ з наступними змінами такою, що втратила чинність. Таким чином, з огляду на обов`язковість висновків Конституційного Суду України, стосовно неконституційності положень частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 04.12.2018 р., за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, суд визнає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначений висновок Конституційного Суду України стосується не тільки попередніх редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й аналогічних вимог частини десятої статті 135 діючого Закону України від 02.06.2016 р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», оскільки правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України. Частиною першою статті 24 Закону № 1402-VIII визначено повноваження голови місцевого суду, а саме: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Оскільки вище зроблено висновок про допустимість обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими, відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги ТУ ДСА щодо скасування доплат до посадового окладу судді ОСОБА_1 , який не має повноважень для здійснення правосуддя з незалежних від нього причин, з урахуванням відсутності доказів притягнення третьої особи до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності та, як наслідок, відсторонення третьої особи від посади чи від здійснення правосуддя. Доводи апелянта стосуються виключно обов`язковості вимоги органу фінансового контролю про усунення виявлених порушень, тому скасування доплат до посадового окладу третій особі має бути здійснено відповідачем, та спростовані приведеними вище висновками суду. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. в справі № 280/7195/21 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. в справі № 280/7195/21 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 04.04.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 04.04.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко