Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7230/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7230/21 пров. № А/857/2548/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я., за участі секретаря судового засідання Приступи Р.Л., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (головуючої судді Сподарик Н.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год 50 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 09.12.2021) у справі № 380/7230/21 за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради суду від 23.09.2021 залучено до участі у справі третю особу Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №275 від 29.09.2020 «Про демонтаж кондиціонера самовільно встановленого на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 ». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Альховська С.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Представник відповідача Бойчук А.С. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з довідки ЛМКП «Айсберг» №3309 від 11.11.2020 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.11.2020 №233929236 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , яку відповідно до наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР №611 від 19.10.2017 «Про надання дозволу громадянам на використання власних квартир як нежитлових» дозволено використовувати квартиру, як нежитлову. 13.07.2020 ЛМКП «Айсберг» скерувало попередження №535 від 13.07.2020 ОСОБА_1 із вимогою демонтувати самовільно влаштований на внутрішньому будинковому фасаді будинку АДРЕСА_2 кондиціонер або надати дозвільні документи, яке вручено 14.07.2021 (а.с. 33 на звороті). 22.07.2020 ЛМКП «Айсберг» складено протокол про адміністративне правопорушення №391 за ст.150 КУпАП, про те, що власник нежитлового приміщення на на АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 не демонтувала самовільно влаштований на внутрішньо будинковому фасаді будинку АДРЕСА_1 кондиціонер і не надала дозвільні документи на його влаштування. 13.08.2020 адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради розглянуто зазначений протокол та прийнято постанову №78 щодо ОСОБА_1 із накладенням на неї штрафу у сумі 51 грн. 28.08.2020 ЛМКП «Айсберг» скеровано попередження №692 від 28.08.2020 ОСОБА_1 , в якому зазначено про зобов`язання до 02.09.2020 демонтувати самовільно влаштований на внутрішньо будинковому фасаді будинку АДРЕСА_1 кондиціонер. Згідно із витягом із протоколу №19 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 15.09.2020 §1 слухався лист ЛМКП «Айсберг» від 14.09.2020 №2-15727-31 щодо самовільного встановлення кондиціонера на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 - власником приміщення квартири АДРЕСА_2 Вирішено гр. ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати кондиціонер, самовільно встановлений на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 . 29.09.2020 головою Галицької районної адміністрації ЛМР прийнято розпорядження №275 «Про демонтаж кондиціонера, самовільно встановленого на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 », яким затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району від 15.09.2020 (протокол №19 §1). Згідно цього розпорядження зобов`язано ОСОБА_1 - власника приміщення квартири АДРЕСА_2 за власні кошти демонтувати кондиціонер, самовільно встановлений на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 . Зазначеним розпорядження районною адміністрацією надано добровільний термін для демонтажу самовільно встановленого кондиціонера ОСОБА_1 до 15.10.2020. 05.11.2020 ЛМКП «Айсберг» скеровано припис №987 від 05.11.2020 ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 до 12.11.2020 зобов`язано демонтувати самовільно встановлений кондиціонер на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 . 12.11.2020 комісією ЛМКП «Айсберг» проведено обстеження та виявлено, що вимоги зазначеного розпорядження не виконано, про що складено відповідний акт. Оскільки, розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР №275 «Про демонтаж кондиціонера самовільно встановленого на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 » не було виконано у зазначений термін, районна адміністрація звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із відповідною позовною заявою (справа №380/11836/20). Позивач не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням звернулась з вказаним позовом до суду. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що відповідач Галицька районна адміністрація як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законами та Конституцією України. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. За змістом пункту 7 статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень. Пунктом 1 частини першої статті 9 до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері. Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Згідно із пунктом 2.2 розділу VІ ухвали Міської ради від 08.07.2010 №3704 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», (далі - ухвала №3704) до повноважень районних адміністрацій, зокрема, належить: здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Відповідно до підпунктів 4.3.2, 4.3.6 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Міської ради від 06.01.2012 №5 (далі - Положення про Галицьку РА), до повноважень райадміністрації, окрім іншого, належить: - надання дозволів на перепланування житлових будинків (квартир), влаштування елементів благоустрою прибудинкових територій, впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, зміну елементів фасадів будинків, приєднання (об`єднання) окремих кімнат, приєднання нежитлових та допоміжних приміщень до квартир, об`єднання квартир в одну та поділ однієї квартири на різні; - затвердження висновків міжвідомчої комісії при районній адміністрації про відповідність збудованого об`єкта затвердженій проектній документації у разі здійснення перепланування житлових будинків (квартир), у тому числі з прибудовою балкону, влаштування елементів благоустрою прибудинкових територій, впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, зміни елементів фасадів будинків, приєднання (об`єднання) окремих кімнат, об`єднання квартир в одну та поділ однієї квартири на різні. Порядок розгляду питань щодо розміщення технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд у м. Львові, уповноваженими на це виконавчими органами Львівської міської ради регулює Положення №028 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), про що зазначено у його пункті 1.3. Зокрема, згідно з підпунктом 2.8.5. пункту 2.8. Положення №028 технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови є, зокрема, пристрої і устаткування систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря. Відповідно до пункту 3.1 цього ж Положення забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у пунктах 2.8.4. та 2.8.5., на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах, стінах будинків і споруд , які знаходяться на території історичної забудови, включеної у Список світової спадщини ЮНЕСКО, а також на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд - пам`ятках архітектури. Також, підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Положення №028 передбачено заборону встановлення без відповідного дозволу технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.3, 2.8.4. та 2.8.5 пункту 2.8 на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд - у межах історико-культурної заповідної території м. Львова. Питання відповідальності за порушення порядку розміщення технічних елементів (пристроїв), врегульовано пунктом 5 Положення №028. Так, вищеназваним пунктом встановлено, що у випадках виявлення розміщення технічних елементів (пристроїв), що не відповідають вимогам цього Положення відповідальні житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства з експлуатації житлового фонду і житлово-експлуатаційні контори інших відомств видають особі, що встановила технічний елемент (пристій), припис про усунення у місячний термін порушень. У випадках зволікання з усуненням порушень та випадках самовільного встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5 житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства з експлуатації житлового фонду і відомчі житлово-експлуатаційні контори передають у районну адміністрацію акт обстеження технічного елементу (пристрою) та матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної чи юридичної особи для подальшого розгляду цього питання на міжвідомчій комісії районної адміністрації. Міжвідомча комісія у двотижневий термін готує висновок про відповідність чи невідповідність розміщення технічного елементу (пристрою) для підготовки відповідного розпорядження голови районної адміністрації; Голова районної адміністрації у двотижневий термін на підставі підготовлених матеріалів приймає розпорядження про демонтаж технічного елементу (пристрою) чи його подальше розміщення; копія розпорядження голови районної адміністрації про демонтаж технічного елементу (пристрою) надсилається юридичній чи фізичній особі, яка вчинила правопорушення. З аналізу наведених вище норм законодавства випливає, що до повноважень районних у місті Львові адміністрацій належить, окрім іншого, затвердження висновків міжвідомчої комісії при відповідній районній адміністрації про впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, в тому числі з питань, які стосуються демонтажу таких елементів. Поряд із цим, варто зауважити, що право на реалізацію таких повноважень виникає у відповідача лише у разі виявлення самовільно встановлених елементів на фасадах будинків. За визначенням пункту 2.2 Положення №028 самовільним встановленням технічних елементів (пристроїв) визнається встановлення технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд без оформлення у встановленому порядку дозволу на їх розміщення та без дотримання вимог цього Положення. Обов`язковість одержання відповідного дозволу стосується лише розміщення технічних елементів (пристроїв) на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, розташованих у межах історико-культурної заповідної території м. Львова. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 у справі №461/5403/15-а, правовідносини у якій є подібними до справи, яка розглядається. Обов`язковість одержання відповідного дозволу стосується лише розміщення технічних елементів (пристроїв) на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, розташованих у межах історико-культурної заповідної території м. Львова. Відповідно до матеріалів справи, які не заперечуються учасниками справи, вбачається, що позивач розмістила кондиціонер на невидимому зі сторони вулиці фасаді будинку АДРЕСА_1 , а тому це не потребувало отримання відповідного дозволу і встановлений на фасаді будинку технічний елемент кондиціювання не можна віднести до самовільно встановленого. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, у відповідача не виникло заснованих на законі правових підстав для видання спірного розпорядження щодо демонтажу розміщених позивачем технічних елементів (кондиціонера), оскільки такий станом на його встановлення не набув статусу самовільно встановленого. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на вищевикладене та перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову, з вищевикладених мотивів, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року по справі №461/1439/15-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір (908 грн., за подання позову та 1362 грн. - за подання апеляційної скарги) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 380/7230/21 - скасувати та ухвалити нове, яким в позов ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг» про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №275 від 29.09.2020 «Про демонтаж кондиціонера самовільно встановленого на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 ». Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79005, м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1, ЄДРПОУ 20847537) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль Л.Я. Гудим Повний текст постанови складено 04.04.2022