Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/2149/19

Справа № 306/2149/19 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В., за участі секретаря: Волощук В.І., за участі представників - Артимича М.М., Шпуганича В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року, головуюча суддя Ганчак Л.Ф., у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування записів про іпотеку та обтяження іпотекою В С Т А Н О В И В: ПАТ "Украгазбанк" звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги (т.2 а.с. 80-84), а саме просив:

1. Визнати недійсним з моменту його вчинення договір купівлі-продажу - земельної ділянки, площею 0,2291га, кадастровий номер: 2124084401:04:002:0169, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022924921240, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений 06.09.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського: міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. за реєстровим №1447, припинивши право власності ОСОБА_3 на набуте ним за вказаним договором майно. 2.Визнати недійсним з моменту його вчинення договір іпотеки земельної ділянки, площею 0,2291га, кадастровий номер: 2124084401:04:002:0169, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022924921240, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений 28.09.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. за реєстровим №1462, з внесеними до нього змінами додатковим договором №1 від 28.09.2017, зареєстрованим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. в реєстрі за №1567. 3.Визнати недійсним з моменту його вчинення договір іпотеки готельного комплексу, загальною площею 1587,2кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022928921240, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідчений 11.09.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. за реєстровим №1480, з внесеними до нього змінами додатковим договором №1 від 28.09.2017 року, зареєстрованими приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. в реєстрі за №1566. 4.Визнати недійсним з моменту його вчинення договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідчений 15.09.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. за реєстровим №1525. 5.Визнати протиправним та скасувати запис щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 22267108 від 11.09.2017 року про іпотеку нерухомого майна: - готельного комплексу, загальною площею 1587,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022928921240, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. за ОСОБА_1 на підставі недійсних правочинів: договору іпотеки від 11.09.2017 року, реєстровий №1480, договору від 15.09.2017 про відступлення прав вимог за договором іпотеки від 11.09.2017, реєстровий №1525; додаткового договору №1 від 28.09.2017 до договору іпотеки від 11.09.2017, реєстровий №1566, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. всупереч закону. 6.Визнати протиправним та скасувати запис щодо державної реєстрації речового права нерухоме майно, а саме, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22267347 від 11.09.2017 про обтяження (заборону відчуження) нерухомого майна:- готельного комплексу, загальною площею 1587,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022928921240, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В., за ОСОБА_1 на підставі недійсних правочинів: - договору іпотеки від 11.09.2017, реєстровий №1480; договору від 15.09.2017 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.09.2017, реєстровий №1525; додаткового договору №1 від 28.09.2017 до договору іпотеки від 11.09.2017, реєстровий №1566, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкиним Д.В. всупереч зaкoнy.

7. Визнати протиправним та скасувати запис щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 22217924 від 07.09.2017 про іпотеку нерухомого майна: -земельної ділянки, площею 0,2291 га, кадастровий номер: 2124084401:04:002:0169, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022924921240, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В., за ОСОБА_1 на підставі недійсних правочинів: - договору іпотеки від 07.09.2017, реєстровий №1462, додаткового договору N 1 від 28.09.2017 до договору іпотеки від 07.09.2017, реєстровий №1567, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. всупереч закону. 8.Визнати протиправним та скасувати запис щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 22217634 від 07.09.2017 про обтяження (заборону відчуження) нерухомого майна: - земельної ділянки, площею 0,2291га, кадастровий номер: 2124084401:04:002:0169, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022924921240, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В., за ОСОБА_1 на підставі недійсних правочинів: - договору іпотеки від 07.09.2017, реєстровий №1462, додаткового договору №1 від 28.09.2017 до договору іпотеки від 07.09.2017, реєстровий №1567, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіним Д.В. всупереч закону. 9.Стягнути солідарно з Відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 16092 грн. по 4023грн. з кожного. Крім того, просив суд постановити окрему ухвалу відносно приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д.В Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Банк подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 27.05.2008р. між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 43/08МК. Одночасно було укладено договір іпотеки, де майновим поручителем виступив ОСОБА_2 . В іпотеку було передано: - готельний комплекс загальною площею 1550,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022928921240. - земельна ділянка площею 0,2291га, кадастровий номер: 2124084401:04:002:0169, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1022924921240. 10.09.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. в зв`язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов`язань за кредитним договором №43/08МК за заявою ПАТ "Укргазбанк" було проведено державну реєстрацію речового права власності за банком на іпотечне майно. Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року у справі № 306/2053/16-ц яке було залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року та Постановою Великої Палати Верховного суду від 20 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено та скасовано реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно, готельний комплекс об`єкт нежитлової нерухомості, розташований в АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" код ЄДРПОУ 23697280 на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 року № 3270 виданого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. , яка вчинена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Людмилою Дмитрівною рішення індексний номер 31325918 від 10.09.2016 14:18:35 та скасовано реєстрацію речового права, права власності на земельну ділянку площею 0.2291 га кадастровий номер якої 2124084401:04:002:0169 в АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" код ЄДРПОУ 23697280 на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 року № 3270, виданого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. яка вчинена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Людмилою Дмитрівною індексний номер 31325920 від 10.09.2016 14:06:01 та вирішено питання про судові витрати. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції Закону України від 06.10.2016 № 1666-VIII) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 4 Закону України № 1666-VIII визначені типи (види) речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації, а саме: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Пунктом 41 Постанови КМУ від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (у редакції постанови КМУ від 21.11.2012 № 1156) передбачено, що у разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав. Отже, в даному випадку - за рішенням не здійснювався передбачений пунктом 41 Постанови КМУ № 1141 перехід чи припинення речових прав, а відбулося виникнення у АТ "Укргазбанк" права власності (а не право іпотеки та заборони відчуження). В контексті пункту 41 Постанови КМУ № 1141 слід зазначити, що дана норма передбачає поновлення виключно того типу (виду) речового права та його обтяження, щодо якого судом прийнято рішення про його скасування. Не зважаючи на те, що скасоване судом рішення державного ресторатора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.09.2016 не передбачали переходу чи припинення речових прав, то в розумінні пункту 41 Постанови КМУ № 1141, підлягають поновленню виключно права на такий об`єкт нерухомого майна, що існували до проведення державної реєстрації прав. Відповідно до пункту 20 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства. За наявності зареєстрованих речових прав на такий об`єкт нерухомого майна або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб`єктів цих прав до відповідного відкритого розділу. В світлі заведеної норми вбачається, що до відкритих на готельний комплекс та на земельну ділянку нових розділів у Державному реєстрі прав (номери реєстраційних справ: 1022928921240, 1022924921240) державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Л.Д. не перенесла а ні жодного речового права, а ні жодного обтяження на такі об`єкти нерухомого майна не зі спеціального розділу Державного реєстру прав, ні з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ні з Державного реєстру іпотеку. Частиною дев`ятою статті 18 Закону України № 1666-VIII визначено, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Обтяження у вигляді заборони відчуження готельного комплексу № 16319958 від 27.05.2008 припинено державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. на підставі заяви про державну реєстрацію обтяження № 18503366 від 09.09.2016 (18:15:23). Іпотека стосовно готельного комплексу № 7269263 від 27.05.2008 припинена державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. 10.09.2016 (12:23:02). Обтяження у вигляді заборони відчуження земельної ділянки № 7267818 від 27.05.2008 припинено державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. на підставі заяви про державну реєстрацію обтяження № 18503091 від 09.09.2016 (17:53:06). Іпотека стосовно земельної ділянки № 7269297 від 27.05.2008 припинена державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. на підставі заяви про державну реєстрацію обтяження № 18503168 від 09.09.2016 (17:58:48). Скасовані судом рішення державного ресторатора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) були прийняті ним за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності № 18507454 від 10.09.2016 (13:59:18) та № 18507171 від 10.09.2016 (13:22:24). Отже, на момент прийняття державним реєстратором Прокудіною Л.Д. скасованих в подальшому рішень про державну реєстрацію права власності АТ "Укргазбанк" на вказане вище нерухоме майно не існувало жодних зареєстрованих / припинених / помилкових / погашених / скасованих речових прав на такі об`єкти нерухомого майна або обтяжень таких прав. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, з даного приводу слід зазначити наступне. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20. У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діє на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є : судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Стосовно посвідчених в подальшому договорів із вказаним вище нерухомим майном. 07 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки за яким в іпотеку в рахунок погашення умов договору позики від 07.09.2017 р. в іпотеку передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,2291, кадастровий номер 2124084401:04:002:0169. Договір іпотеки посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. у реєстрі за № 1463. 11 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки за яким в іпотеку в рахунок погашення умов договору позики від 10.09.2017 р. в іпотеку передано Літ. А площею 1587.2 м.кв. в АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_2 . Договір іпотеки посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. у реєстрі за № 1480. 15 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. у реєстрі за № 1480. Предмет іпотеки Літ. А площею 1587.2 м.кв. в АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_2 . У подальшому до іпотечного договору внесено зміни де розмір грошового зобов`язання зазначено в сумі 23700 000 грн. та кінцевий строк повернення позики до 10 вересня 2023 року. Зміни до іпотечного договору посвідчено нотаріально 28 вересня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. у реєстрі за № 1556. Зазначені правочини є дійсними, у Державному реєстрі речових прав проведено відповідну реєстрацію. Дані записи є чинними що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.11.2019 р. за № 189145180. Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), то вона презюмується. Такий висновок міститься у п. 37 - 39 Постанови Великої палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 922/3537/17. З пояснень наданих відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у відзивах у суді першої інстанції вбачається, що на момент укладання договорів ОСОБА_1 не володіла інформацією про наявність будь-яких прав у третіх сторін на предмет іпотеки в тому числі АТ "Укргазбанк". Щодо добросовісності учасників правочину, - то слід врахувати постанову Великої Палати Верховного суду від 02.11.2021р. № 925/1351/19. Відповідно до 6.46. 6.47 та 6.50 цієї постанови, - за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16). У цій справі суд першої інстанції не встановлював обставин, які могли би свідчити про недобросовісність відповідача, а натомість його добросовісність не поставив під сумнів. Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу від 25 липня 2018 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Верховний суд 16 квітня 2020 року розглядаючи справу № 1640/2831/18 адміністративне провадження № К/9901/18661/19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/88814965 констатував наступні висновки: Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Частиною 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо правомірності дій, згідно вимог ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України; ст. 3, 4 Закону України «Про іпотеку»; ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Також, колегія суддів вважає вірними висновки судів, що права ПАТ «УкрСиббанк» на нерухоме майно були б чинними та мали пріоритет над будь-якими іншими правами, а відтак - підлягали б врахуванню під час проведення виконавчих дій, у тому разі, якби ці права банку були належним чином зареєстровані, однак дій щодо поновлення державної реєстрації своїх прав банк не вчинив. Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" (як у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки у 2007, 2008 роках, на час звернення до суду - у червні 2017 року, так і на час розгляду справи судами) пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки стосовно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. За змістом статті 4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення іпотечних договорів, яка є ідентичною редакції, що діє на час розгляду справи) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (у порядку, встановленому законодавством). У справі № 922/3537/17 від 23.10.2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що добросовісна особа, яка придбає нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про наявність таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови). Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 487/1398/15, від 27.05.2020 у справі № 905/2947/17 та в ухвалі від 30.06.2020 р. № 922/1995/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90257107). У постанові від 13.11.2019 у справі № 755/513/18 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації іпотеки в державному реєстрі виключає правомірність застосування статей 12, 13 Закону України "Про іпотеку" до іпотеки, що виникла на підставі договору, укладеного пізніше та зареєстрованої у цьому реєстрі. За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору між АТ Укргазбанк та ОСОБА_2 від 27.05.2008 р.) взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина 1 статті 4 цього Закону). Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави припинення іпотеки та встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. За змістом частин 1, 2, 4 статті 182 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_2 від 27.05.2008) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначені (преамбула Закону). За змістом частини 1 статті 1 цього Закону він регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. У статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено значення термінів, які вживаються у Законі, зокрема, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна; об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час укладення договору між позивачем і ОСОБА_2 від 27.05.2008 р.) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна. Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі договору застави (іпотеки) нерухомого майна; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом (частина 1 статті 23 Закону). У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)). Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). У п.7.22 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17, Провадження № 12-44гс20 зазначено, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. Отже, суд першої інстанції вірно констатував, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що і стало підставою для відмови у позові. Щодо посилання апелянта на висновок Великої палати Верховного суду який викладено у Постанові від 04 червня 2019 року по справі № 916/3156/19. Колегія суддів вважає, що даний висновок не може бути взято за основу, оскільки правовідносини у справі № 916/3156/19 та справі № 306/2149/19 не є тотожними. У цій справі спір стосувався дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. (п.74-77, 82 мотивувальної частини Постанови). Таким чином підстав вважати, що оскаржувані договори є нікчемними не має. Договір купівлі-продажу від 06 вересня 2017 року, договір іпотеки земельної ділянки від 07 вересня 2017 року та договір іпотеки від 10 вересня 2017 року нерухомого майна відповідають загальним засадам цивільного законодавства, а тому вони є оспорюваними. У нотаріуса як державного реєстратора були всі правові підстави для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі догорів іпотеки оскільки такі укладені належними сторонами (Іпотекодержатель та Іпотекодавець правочин укладено щодо нерухомого майна власником якого був Іпотекодавець, у державному реєстрі речових прав були відсутні будь-які обтяження або наявні права третіх осіб на предмет іпотеки тощо.). Частиною п`ятою статті 12 Закону України № 1666-VIII закріплено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (частина друга статті 3 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV). Іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України № 898-IV). При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна (частина друга статті 55 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII). Зазначена норма кореспондується із вимогами підпункту 2.4 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5, відповідно до якого при укладенні договорів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріус перевіряє відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі наявності обтяження іпотекою на укладання вищевказаних договорів вимагається згода іпотекодержателя, якщо це не заборонено іпотечним договором. Отже, з урахуванням наведених норм слід зазначити, що як на момент скасування державної реєстрації права позивача на нерухоме майно, так і на момент державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нього, так само і на момент нотаріального посвідчення інших, вказаних у позовній заяві, правочинів в Державному реєстрі прав не існувало зареєстровано жодного речового права на такі об`єкти або обтяжень таких прав на користь АТ «Укргазбанк». Обтяження та іпотеки від 27.05.2008 року стосовно належного ОСОБА_2 нерухомого майна та сама іпотека були припинені самим позивачем 09.09.2016 року, відповідно до статті 17 Закону України № 898-IV, внаслідок чого закон не вимагав необхідність отримання від позивача жодної згоди на укладення вказаних в позові договорів. Як наслідок, не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкін Д.В. «безпідставно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку вищевказаного майна та обтяження іпотекою за ОСОБА_1 », оскільки пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України № 1666-VIII передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. У позові заявлено вимоги і до приватного нотаріуса про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач в апеляції підтримує свою вимогу і в цій частині. З даного приводу слід зазначити таке. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України). Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63). Спір про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і про скасування державної реєстрації прав треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36). Зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що спір у позивача АТ "Укргазбанк" існує саме з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із приводу порушення ними права іпотекодержателя на нежитлове приміщення та земельну ділянку. Отже, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на вказане майно не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі навіть третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію. З огляду на вказане, - державний реєстратор і орган державної реєстрації не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, якщо такі вимоги є похідними від вимоги про скасування рішення, на підставі якого державна реєстрація була проведена (правовий висновок викладено у п.83-85 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 р. по справі № 361/4307/16-ц. Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали відносно нотаріуса Кішкіна Д.В. апеляційний суд зазначає наступне. Питання постановлення окремої ухвали врегульовано ст. 262 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 10 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Питання постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду і таких виходить з внутрішнього переконання суду який розглядає справу яке повинно грунтуватись на вимогах законодавства а не на підставі вимоги позивача. Суд з достатньою повнотою з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав правильну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 4 квітня 2022 року. Головуючий Судді