Постанова Волинський апеляційний суд № 161/10728/21

Справа № 161/10728/21 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/337/22 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року, В С Т А Н О В И В: АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору про встановлення кредитного ліміту №22037000131370 від 13.06.2019 відповідач отримав від банку кредит у розмірі 74 930,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 0,001% річних на строкову заборгованість, на прострочену заборгованість - 56,00 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 13.06.2022, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту. Разом з тим, взяті на себе зобов`язання щодо сплати процентів та кредиту не виконує. Просить стягнути з відповідача на користь банку 94302, 51 гривень заборгованості за кредитним договором, яка складається із 70765, 22 гривень - сума простроченого кредиту, 5179, 44 сума прострочених відсотків, 18357, 85 гривень - сума простроченої комісії. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту №22037000131370 від 13 червня 2019 року в розмірі 75 944 грн. 66 коп., в т.ч. заборгованість по простроченому кредиту - 70 765,22грн., заборгованість по нарахованих прострочених відсотках - 5 179,44грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення сукупного розміру заборгованості. А саме оскаржує відмову у стягненні комісії. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення в цій частині не переглядається. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 4 квітня 2022 року тобто, дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Відмовляючи в задоволені позову, в частині стягнення комісії, суд першої інстанції виходив з того, що в угоді про надання кредиту №22037000131370 від 13.06.2019 банк встановив комісію за дії, які банк здійснює на власну користь (обслуговування кредитної заборгованості позичальника), що суперечить приписам статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", що свідчить про нікчемність вказаного підпункту угоди. У зв`язку з тим, що умови у кредитному договорі про встановлення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними (недійсним в силу закону), тому суд застосував наслідки недійсності цієї частини правочину, та відмовив у стягненні з відповідача комісії у розмірі 18 357,85 грн. Однак такі висновки суду зроблені без повного з`ясування всіх обставин справи. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та не враховано норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини. З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір № 22037000131370 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу 74930 гривень на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,5 % річних від суми кредиту (а.с. 6). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.( ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Кредитний договір між сторонами укладений 13 червня 2019 року (а. с. 6), що установлено судом та не заперечується сторонами. Кредитні кошти згідно з договором отримані позичальником на загальні споживчі цілі, що також не заперечувалась сторонами. До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Окреслене положення кредитного договору стосуються сплати позичальником банку комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5 % від суми кредиту, який видається на загальні споживчі цілі. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки. Відповідно до статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі -Закон № 1734-VIII). Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону № 1734-VIII) містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». У статті 1 Закону № 1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту (це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) та загальних витрат за споживчим кредитом (це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту);споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону № 1734-VIII. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Таким чином, Закон № 1734-VIII не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначена у частині другій статті 9 Закону № 1734-VIII, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ЦК України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу (частина третя статті 9 Закону № 1734-VIII). Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону № 1734-VIII, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 1734-VIII. Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у додатку 1 до Закону № 1734-VIII, передбачає окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності. Згідно зі статтею 19 Закону № 1734-VIII у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49 (далі - Правила). Згідно з пунктом 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Отже, положення Закону № 1734-VIII допускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, відносить договір страхування до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, але вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі. Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, оформлений до укладення кредитного договору від 13 червня 2019 року (а. с.17 ), у якому в розділі «Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» вказана щомісячна комісія за обслуговування кредиту в розмірі 2622, 55 грн, який видається на загальні споживчі цілі. Паспорт споживчого кредитування скріплений підписом позичальником, який підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Наведена у паспорті споживчого кредитування комісія за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості (розмір, база розрахунку та умови застосування) відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема положення щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 %. На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює. За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлення комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості у разі порушення позичальником встановлених кредитним договором зобов`язань несправедливою умовою, натомість відповідач погодився зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Суд, дослідивши спірні положення кредитного договору стосовно комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості, не вбачає у цьому дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1734-VIII споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. ОСОБА_1 ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення договору в означеній редакції. На момент підписання договору додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання відповідачем умов договору, в тому числі нарахування комісії. Зазначене у сукупності свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції, що умови у кредитному договорі про встановлення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними (недійсним в силу закону), а відтак про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі 18 357,85 грн. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). З огляду на викладене, враховуючи, що судове рішення в оскарженій частині не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення сукупної заборгованості, стягнення комісії та судових витрат. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту №22037000131370 від 13 червня 2019 року в розмірі 94302, 51 гривень, яка складається: з - 70765,22 гривень - заборгованість по простроченому кредиту; 5 179,44 гривень - заборгованість по нарахованих прострочених відсотках; 18357, 85 грн - заборгованість по комісії. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) 2270 гривень судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя: Судді: