Постанова Полтавський апеляційний суд № 544/1245/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/1245/24 Номер провадження 22-ц/814/941/25Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Секретар: Пєшков В.О. Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюФайненсСервіс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка життя", про захист прав споживача банківських послуг, шляхом визнання недійсними певних умов договору споживчого кредиту та страхування, - В С Т А Н О В И В : У червні 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 07.08.2019 між ним та АТ«ІдеяБанк»,ТОВ «НьюФайненсСервіс» було укладено договір кредиту та страхування № Z52.19921.005568175, згідно п 1.2 якого йому був наданий кредит в сумі 38006 грн,строком на 36 місяців зі сплатою річних відсотків та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому позивач зазначає, що з 38006,00грн ним було фактично отримано 30000грн. Після цього, він сплачував платежі за тілом кредиту, відсотками, та комісією до того часу, поки у 2021 році не дізнався, що на території нашої держави існує відповідна судова практика по прикладу рішень Верховного Суду, де комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості є незаконною. Більше того, наприкінці 2021 року йому стало відомо, що відповідач у справі АТ «Ідея Банк» здійснював надання кредитів у період з 2019 по 2021 рік із застосуванням нечесної підприємницької практики та порушуючи умови рекламної компанії щодо надания кредитів населенню, вводячи потенційних клієнтів в оману щодо умов кредитувания (зокрема, розміщуючи у ЗМІ неправдиві рекламні оголошення), а також порушуючи умови добросовісної конкуренції у сфері підприємницької діяльності та порушуючи антимонопольне законодавство України. Співставивши усі вищевикладені обставини в їх сукупності, позивач дійшов до висновку, що договір кредиту та страхування № 252.19921.005568175, укладений між АТ «ІдеяБанк», ТОВ «НьюФайненс Сервіс» та ОСОБА_1 , є правочином, вчиненим під впливом обману із застосуванням нечесної підприємницької практики. Відповідно до договору про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач як позичальник отримав у Банку кредитні кошти у розмірі 38000грн, але фактично було отримано 30000грн, а 8000грн, було направлено на страховий платіж по договору, без його згоди. Крім того, він як позичальник був зобов`язаний сплатити разову винагороду за надання фінансового інструменту та укласти договір щорічного страхування майна, підвищених процентів, комісійної винагороди. Позивач як клієнт був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, сплати комісії та загальної сукупної вартості на абсолютного значення подорожчання кредиту. Позивач вказує на те, що банк ввів його в оману, оскільки відповідно до розрахунків отримується зовсім інша сума коштів, яку б він мав би сплатити банку в рахунок повернення кредиту, внаслідок чого він отримав зовсім не той кредит, на який розраховував під час отримання та прийняття пропозиції укласти кредитний договір. Таким чином, виходячи з положень ст.203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, він як клієнт був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, та сплати комісій на загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. Зважаючи на вказане позивач просив: визнати недійсним з моменту укладення п.1.6 та п.1.7 договору кредиту та страхування № 752.19921.005568175, укладеного 07.08.2019 року між АТ «ІдеаБанк», ТОВ «НьюФайненс Сервіс» та ОСОБА_1 ; визнати недійсною транзакцію по перерахунку платежу за страхування кредиту від його імені, здійсненої АТ «Ідея Банк» на користь ТОВ «НьюФайненс Сервіс» у сумі 100грн під час укладення договору кредиту та страхування № 252.19921.005568175, укладеного 07.08.2019 між АТ «Ідея Банк», ТОВ «НьюФайненс Сервіс» та ОСОБА_1 ; АТ «ІдеяБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором шляхом зарахування страхового платежу у сумі 8000грн у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту та страхування № 252.19921.005568175, укладеного 07.08.2019 між АТ «ІдеяБанк», ТОВ «НьюФайненс Сервіс» та ОСОБА_1 .. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2024 року у задоволенні позовну ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюФайненсСервіс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка життя", про захист прав споживача банківських послуг, шляхом визнання недійсними певних умов договору споживчого кредиту та страхування - відмовлено. В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , окрім того висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Скаржник вважає , що судом безпідставно не взято до уваги Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №30 р/тк від 13.10.2020 про порушення законодавства «Про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» , оскільки вказане рішення містить 95 пунктів , 32 з яких є тотожними до обставин , щодо укладення позивачем відповідного кредитного договору. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі не дослідив питання щодо неправомірності умов кредитного договору , щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості , надавши йому поверхневу оцінку . Крім того позивач посилається на те, що відповідачі у справі визнали , що не гадали йому права під час укладення кредитного договору на вибір страхової компанії , а обрали її самостійно , з власних переконань. Відповідно , вказана страхова компанія була нав`язана позивачу , як і страховий платіж. Проте , районним судом вказана обставина не була врахована під час розгляду справи. Також скаржник вважає, що належних та допустимих доказів того, що він приєднався та підписав форму (оферти) , яка містить істотні умови , передбачені ст.16 ЗУ «Про страхування» , та розміщена на офіційному веб-сайті матеріали справи не містять. Зважаючи на вказані обставини позивач просить скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2024 року, та постановити нове про задоволення позовних вимог . Судом встановлено, що 07.08.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ІдеяБанк», ТОВ «НьюФайненсСервіс» було укладено договір кредиту та страхування №Z52.19921.005568175, згідно п 1.2 якого позивачу був наданий кредит в сумі 38006грн, строком на 36 місяців зі сплатою річних відсотів та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (а.с.25). Пунктом 1.6 Договору передбачено, що дата повернення кредиту 07.08.2022. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок №29097000759536 (IBAN НОМЕР_1 , відкритий у Банку (далі Рахунок) відповідно до графіку, викладеного в Додатку № 1 до Даного Договору (а.с. 25). Пунктом 1.7 Договору передбачено, що Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб, шляхом переказу коштів в розмірі 38006,00грн на рахунок № НОМЕР_2 позичальника, який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 7356,00грн згідно з умовами добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати переказ коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія Уніка життя» в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_3 IBAN ( НОМЕР_4 ) через транзитний рахунок відкритий в АТ «Ідея Банк» (а.с. 25). Пунктом 2 договору передбачено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором страхувальник (застрахована особа) акцептує оферту №ІБГК1 від 14.03.2019 ПрАТ «Страхова компанія Уніка життя», від імені якого діє страховий агент та укладає договір добровільного страхування життя №Z52.19921.005568175 від 07 серпня 2019 року для клієнтів АТ «Ідея Банк», який є «Договором приєднання» згідно зі ст. 634 ЦК Українита складається з його невід`ємних частин, а саме: частини 1 «Основні умови» ДСЖ, що зазначена у пункті 2.1 та Частини 2 «Загальні умови» ДСЖ, затвердженої страховиком форми (оферти), яка містить істотні умови, передбачені ст. 16 Закону України «Про страхування», та розміщена на офіційному веб-сайті Страховика, з якими страхувальник погоджується, шляхом підписання цього Договору (а.с. 25). Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статей 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки. Відповідно до статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність»банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування»(далі - Закон №1734-VIII). У статті 1 Закону №1734-VIII(тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту (це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) та загальних витрат за споживчим кредитом (це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту); споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону №1734-VIII. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Таким чином, Закон № 1734-VIIIне забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із закономнадаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону №1734-VIIIу договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені закономта за домовленістю сторін. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону №1734-VIIIумови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначена у частині другій статті 9 Закону №1734-VIII, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ЦК України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу (частина третя статті 9 Закону №1734-VIII). Укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (частина перша статті 20 Закону №1734-VIII). Відповідно до пункту 3 частини другої статті 20 Закону №1734-VIIIдо договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону №1734-VIII, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону №1734-VIII. Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у додатку 1 до Закону №1734-VIII, передбачає окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності. Згідно зі статтею 19 Закону №1734-VIIIу разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49(далі Правила). Згідно з пунктом 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Отже, положення Закону №1734-VIIIдопускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, відносить договір страхування до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, але вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі. Колегія суддів зауважує, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.05.2023 року, що набрало чинності, встановлено,що кредитний договір № z52.19921.005568175 між сторонами був укладений 07.08.2019 року, кредитні кошти були отримані позичальником на споживчі потреби, що підтверджується як кредитним договором так і паспортом споживчого кредиту, та погашалася заборгованість за кредитом. Кредит було видано на споживчі потреби, договір передбачав як умови кредитування так і страхування і був підписаний позивачем, отже особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Так, законодавство, що регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін в 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», тобто саме з цього часу, законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів. З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачу до підписання ним кредитного договору № z52.19921.005568175 було надано на ознайомлення паспорт споживчого кредиту в якому чітко доведено до відома позичальника суму кредиту та умови його отримання, зокрема обов`язок сплати позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Визначено, що реальні витрати по кредиту складають 88 498 грн 97 коп та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування у 88 498 грн 97 коп. Отже, кредитний договір та паспорт споживчого кредитування скріплені підписом, підтверджують отримання позивачем всіх пояснень та інформації, необхідної для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. За змістом статей 626,627,628 ЦК Українисторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимономонопольного комітетету України №30-р/тк від 13.10.2020 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу , як на підставу для задовлення позову, адже наявність вказаного рішення підтверджує лише поширення інформації , що вказувала на недобросовісну конкуренцію з боку АТ «Ідея Банк». Проте, ця обставина не має впливу на узгодження сторонами умов укладеного між ними договору. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо дійсно вважав встановлення п.1.6 та 1.7 договору несправедливих умов, натомість позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Тобто, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1734-VIIIспоживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору, в тому числі його оспорюваних умов. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов