Постанова 4817 № 607/2997/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/2997/21Головуючий у 1-й інстанції Сливка СЛ.М. Провадження № 22-ц/817/279/22 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. представника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 листопада 2021 року, ухвалене суддею Сливкою Л.М. у цивільній справі №607/2997/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" у строк 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати заяву (повідомлення) адресовану нотаріусу (нотаріусам) про виконання зобов`язання забезпеченого іпотекою, припинення обтяження та скасування і вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №30590013 (дата та час державної реєстрації 01.07.2008 року 11:47:43) для забезпечення зняття обтяження з нерухомого майна у вигляді заборони на нерухоме майно, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №7480203. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 листопада 2021 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 листопада 2021 року скасувати та ухвалити рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Вказує, що позивачем не подано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також не надано документів, що підтверджують оплату послуг адвоката. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що позивач придбав іпотечне майно (житловий будинок) на прилюдних торгах у березні 2019 року і з того часу не може зареєструвати право власності на нього. Після укладання договору про надання правової допомоги він більше року вів перемовини та переписку з банком з приводу можливого досудового врегулювання спору, яким порушувалось право власності позивача. Справа не є однотипною і займала певний час для підготовлення позовних вимог та інших документів. Відповідач основного рішення не оскаржував, на даний час його не виконує. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 та стягуючи на його користь із АТ КБ "ПриватБанк" 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, їх вартість, з чим також погоджується колегія суддів. Доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що позивачем не доведено належним чином розумність, реальність та співмірність розміру судових витрат на професійну правову допомогу, який був ним заявлений, не надано доказів, в яких були б перераховані належним чином точний обсяг послуг, наданих під час розгляду цієї справи, чи підтверджували те, що представник позивача надав конкретний перелік послуг, який він оцінює в певну конкретну суму, де мав би знаходитися деталізований розгорнутий аналіз наданих послуг та їхня вартість, спростовуються матеріалами справи, зокрема Договором про надання правової допомоги №24.12 від 24 грудня 2019 року (а.с. 58-61), Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги №24.12 від 24 грудня 2019 року "Тарифи обчислення вартості послуг" (ас. 62), Актом про надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги №24.12 від 24 грудня 2019 року. Витрати на професійну правничу допомогу в присудженому судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 листопада 2021 року є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі немає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 4 квітня 2022 року. Головуюча Судді