Постанова 4821 № 712/411/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2022 року м. Черкаси Справа № 712/411/22 Провадження № 22-ц/821/566/22 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Центр нарахування та здійснення соціальних виплат, розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру нарахування та здійснення соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди, у складі: головуючого судді Троян Т. Є., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що він є військовослужбовцем Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 03.06.2015. Зазначає, що до 05 травня 2021 року йому була виплачена разова грошова допомога у розмірі 1491 грн відповідно до постанови КМУ № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Вважає, що відповідач, повинен був виплатити разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що складало - 8845 грн, а не - 1491 грн, тобто недоплата складає 7354 грн. Оскільки відповідач не виплатив разову допомогу у повному розмірі, позивач вимушений був звернутися до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 580/6456/21 визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги, у порядку встановленому ст. 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Тобто, судовим рішенням підтверджено протиправність та незаконність прийнятого рішення відповідачем. Незаконною відмовою у нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому довелося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам. Вказував, що розрахунок моральної шкоди здійснюється наступним чином. За кожен місяць порушеного права, він оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2021 року для працездатних осіб - 6500 грн. Відповідач повинен був виплати щорічну разову допомогу до 05 травня в травні 2021 року. Станом на січень 2022 року допомога у повному обсязі не виплачена та минуло 8 місяців (8 місяців * 6500 грн. = 52000 грн). Враховуючи, що відповідачем було порушено його право, яке передбачено Конституцією України, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути у подвійному розмірі 104000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 600 грн моральної шкоди. Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь держави судовий збір в розмірі 5,65 грн. Рішення суду мотивоване тим, що під час судового розгляду було встановлено, що позивач був обмежений у можливості розпорядитись належною йому виплатою у повному обсязі, дана ситуація мала психотравмуючий характер, у зв`язку із чим ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних втратах і стражданнях внаслідок обмеження його соціальних прав, чим були порушені нормальні життєві зв`язку, оскільки для поновлення своїх прав позивач змушений був звертатись до суду. Розмір моральної шкоди був визначений судом виходячи із принципу розумності та справедливості. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2022 року шляхом збільшення стягнення суми моральної шкоди з 600 грн до 104000 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що під час розгляду справи судом не було враховано, що на день ухвалення оскаржуваного рішення допомога до 5 травня 2021 року в сумі 7354 грн не була виплачена. Дана допомога не виплачена також і на день звернення з апеляційною скаргою. Зазначає, що судом не було взято до уваги характер завданої моральної шкоди та її тривалість. Вказує, що суд при ухваленні рішення не врахував позиції Черкаського апеляційного суду в аналогічних справах.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі виходячи з наступного. Предметом даного позову є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, невиплатою відповідачем сум, які гарантовані останньому законом, при цьому незаконність дій відповідача встановлена судовим рішенням у адміністративній справі. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 23.06.2017 ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Правовий статус ветеранів війни визначає ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року. Відповідно до ст. 12 ч. 5 ЗУ № 3551-XII (в редакції ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 580/6456/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги, у порядку встановленому ст. 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В іншій частині вимог відмовлено. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». В силу положень ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до вимог ст. ст. 3, 56 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, п. 86, п. 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», № 14183/02, п. 71, від 22 листопада 2005 року). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 580/6456/21 має преюдиційне значення для вирішення даної цивільної справи по суті, оскільки ним встановлено порушене право позивача Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Тобто, вказаним рішенням суду встановлено наявність факту вини відповідачів, які своїми діями заподіяли моральної шкоди позивачу. Разом з тим, цивільне законодавство ґрунтується на презумпції протиправності поведінки, яка призвела до шкоди, виходячи з принципу генерального делікту: спричинення шкоди особі або майну слід розглядати як протиправне, якщо законом не встановлено інше. Щодо змісту причинного зв`язку, то він полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди. Вина є суб`єктивним елементом. Тут діє презумпція заподіювача шкоди (за аналогією майнової шкоди). Ця презумпція полягає не у звільненні позивача від доведення вини заподіювача шкоди, а лише розподіляє обов`язки з доказування. Тому позивач може це доводити, але не зобов`язаний. Відсутність вини повинен довести відповідач. Висновок суду першої інстанції, що факт спричинення позивачу моральних страждань внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача при нарахуванні виплат є доведеним і правильним, оскільки внаслідок позбавлення позивача грошових коштів він не міг реалізувати свої бажання та наміри і вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя є обґрунтованим. Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування, судом першої інстанції не враховано той факт, що така виплата позивачу є допомогою як учаснику бойових дій і направлена на його захист, а тому недотримання державою визначених законом гарантій є занадто чутливою для осіб із таким статусом та викликає сумнів щодо турботи держави у їх захищеності, що поглиблює їх душевні страждання. Тому з врахуванням вказаних обставин та вимог розумності і справедливості, апеляційний суд приходить до висновку, про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 гривень. Суд першої інстанції в повній мірі обставини справи не врахував, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - зміні. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення на 1,92 %, та у зв`язку з тим, що у відповідності до вимог п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» його звільнено від сплати судового збору, то з урахуванням принципу пропорційності, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 19,97 грн (104000 грн х 1% х 1,92 %) за подачу позову та 29,95 грн (104000 х 1% х 150 % х 1,92%) за подачу апеляційної скарги, а всього 49,92 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру нарахування та здійснення соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди змінити збільшивши розмір стягнутої з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 600 гривень до 2000 гривень. Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 49,92 гривень. В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 31 березня 2022 року. Головуючий: Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Л. В. Нерушак