Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/893/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/893/19 пров. № А/857/1215/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б., представника апелянта Іванський В.Ю., представника позивача Мельник С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Денисюк Р.С. об 11 год. 21 хв. у м. Луцьк, повне судове рішення складено 17 грудня 2021 року) у справі № 140/893/19 за адміністративним позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2018 року №0005054812, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2018 року у сумі 1528879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 764439,50 грн.; від 11 червня 2018 року №0005074812, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 342970,00 грн.; зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування податку на додану вартість у сумі 1528879,00 грн. за податковою декларацією за лютий 2018 року. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ДП «ЛРЗ «Мотор» посилалося на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17 травня 2018 року № 69/28-10-48-12/08029701, є безпідставними, оскільки господарські операції з придбання товару із контрагентами ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Юкас Україна», ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система»», ТОВ «Імпера Груп», ТОВ «Крафттехцентр» мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновок контролюючого органу в акті перевірки про удаваний характер цих операцій ґрунтується на підставі податкової інформації інформаційно-аналітичних базах ДФС відносно зазначених контрагентів та результатів перевірок цих контрагентів з їх постачальниками без аналізу первинних документів, складених за наслідками операцій з Підприємством. Позивач вказує, що не може нести відповідальність за недотримання податкової дисципліни контрагентами та іншими постачальниками в ланцюгу поставок, який досліджувався контролюючим органом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 23.10.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.06.2021 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 23.10.2019 у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 4, а.с. 157-172). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2021 у даній справі вказав, що суди попередніх інстанцій повинні були оцінити докази придбання ДП ЛРЗ Мотор товарів у контрагентів в сукупності з доводами Офісу ВПП щодо неможливості встановити походження придбаних Підприємством товарів у ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система»», ТОВ «Крафттехцентр» , а також у ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Юкас Україна» ТОВ «Імпера Груп» та відстежити їх рух у ланцюгу постачання, з огляду на те, що в контексті таких доводів відповідач звертав увагу суду на не відповідність номенклатури придбаних та реалізованих зазначеними постачальниками товарів відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних; на інформацію, отриману з матеріалів кримінальних проваджень №22017040000000064 від 08.08.2017, №42017110350000199 від 12.10.2017, про фіктивний характер діяльності ТОВ «Імпера Груп» та задіяння ТОВ «Промелектроніка» в «схемних транзитних потоках». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 27.07.2021 (т.4, а.с. 176). В свою чергу позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування податку на додану вартість у сумі 1528879,00 грн. за податковою декларацією за лютий 2018 року (т.5, а.с. 23-24). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав, то суд вважає його висновки про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Імпера Груп», ТзОВ «Промелектроніка» ТзОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система», ТзОВ «Юкас Україна», ТзОВ «Крафттехцентр» , що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в лютому 2018 року на 1528879,00 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн. безпідставними. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач під час судового розгляду не довів, що оскаржувані повідомлення рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 1528879,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 764439,50 грн., а також №0005074812, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн., є правомірними. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 17 березня 2018 року позивач ДП ЛРЗ «Мотор» подав до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2018 року із зазначенням у рядку 20.2 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, 3841771,00 грн. (додаток 3 до декларації). 23 квітня 2018 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2018р., де був змінений рядок 20.2 із 3841771,00 грн. на 3677510,00 грн. (т.1, а.с. 207-214) (т. 1, а.с.215-219). На підставі наказу від 19 квітня 2018 року №741 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ЛРЗ «Мотор» з питання законності декларування від`ємного значення з ПДВ за лютий 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 травня 2018 року №69/28-10-48-12/08029701. Згідно з висновками акта перевірки ДП ЛРЗ «Мотор» встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.201, п.п. «б» п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого ДП ЛРЗ «Мотор» безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1924229,71 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за лютий 2018 року на 1528879,55 грн.; відмовлено в бюджетному відшкодуванні за лютий 2018 року в сумі 404863,76 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 342969,92 грн., розрахунок грошового зобов`язання з ПДВ за актом перевірки. Податковий кредит в загальній сумі 1924229,71 грн позивач задекларував за операціями з придбання: у ТОВ «Промелектроніка» - запасних частин (СПТ-88-2,2Л сигналізатор (8 штук); СП-51П свічка (8 штук), АМЧЕС-2 чутливий елемент (3 штуки), АМЧЕС-8 чутливий елемент (2 штуки), АМЧЕС-7 чутливий елемент (11штук), СП-20У свічка (79 штук), СП-54УК свічка (30 штук), 99.12.90.034.865.16 ЗЧ ексцентрик (294 штуки), підшипники 55-32211Р3 (22 штуки), підшипники 6-293306Р1 (22 штуки), підшипники 26-202Б (15 штук), підшипники 5-236203ЕТУ 100/3 (30 штук), ролик 6*10 (450 штук)) за договорами від 22.06.2017 №390/кт, від 17.10.2017 №683/кт та №684/кт, від 06.12.2017 №818/кт, від 30.01.2018 №53 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 1297010,12 грн); у ТОВ «Юкас Україна» - підшипників для ремонту авіадвигунів та їх агрегатів за договором від 29.03.2016 №693 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 15229,20 грн); у ТОВ «Науково-виробнича компанія ВК Система» - підшипників за договорами від 07.11.2016 №752, від 27.06.2017 №413/кт (задекларовано податковий кредит за січень 2018 року в сумі 162702,80 грн і ця сума включена до суми бюджетного відшкодування за лютий 2018 року); у ТОВ «Імпера Груп» - товарно-матеріальних цінностей (ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 10,48 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 49,66 кг, ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 49,1 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 18,5 кг, канат 12Х18Н10Т 2,5 мм Гост 2172-80 500 м), запасних частин (кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД ф427*398*120 ТУ 14-1-684-73 (2 штуки), кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД 386*358*120 ТУ 14-1-684-73 (3 штуки), кільце розкатне ХН50ВМТЮБ-ВИ 450*390 НОМЕР_3 95 (2 штуки)) та підшипників за договорами від 28.12.2016 №895, від 27.06.2017 №414/кт, від 29.11.2017 №803, від 06.02.2018 №71 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 342969,92 грн); у ТОВ «Крафттехцентр» - комплектуючих та запасних частин до авіаційних двигунів (156 штук)) за договором від 06.02.2018 № 69 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 15931,92 грн). Заперечуючи право позивача на податковий кредит за вищевказаними операціями з придбання товарів, контролюючий орган вказував на те, що вони не мали реального характеру. Такий висновок зроблено відповідно до таких обставин, зазначених в акті перевірки: «обрив» ланцюга поставок, що унеможливлює відстеження руху товару від виробника (або імпортера) до позивача (щодо операцій з ТОВ «Промелектроніка» , ТОВ «Юкас Україна» , ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система»» , ТОВ «Імпера Груп» ); під час перевірки ДП «ЛРЗ «Мотор» не надало первинні документи (товарно-транспортні накладні, сертифікати якості або паспорти відповідності) щодо товару, придбаного у ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система»» , ТОВ «Крафттехцентр» , ТОВ «Імпера Груп» ; у листі Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.04.2018 №4134/7/05-99-14-15 відображено зібрану податкову інформацію від 22.02.2018 №172/05-99-46-03 стосовно ТОВ «Крафттехцентр» , згідно з якою товариство податкові зобов`язання за наслідками продажу товарів/послуг не декларує; згідно з листом від 11.10.2017 № 6536/7/08-01-14-06-10 ГУ ДФС у Запорізькій області результатами проведення аудиту документальних позапланових виїзних перевірок (акти документальних позапланових перевірок від 27.04.2016 №7/08-26-14/24510970, від 19.09.2016 №88/08-29-14-02/24510970, від 26.10.2016 №104/08-29-14-02/24510970, від 21.03.2017 №14408-01-14-06/24510970, від 21.06.2017 №346/08-01-14-06/24510970) взаємовідносини ТОВ «Промелектроніка» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року не підтверджені. Також на підтвердження висновку про безтоварний характер операцій позивача з ТОВ «Імпера Груп» в акті перевірки зроблено посилання на кримінальні провадження: від 08.08.2017 №22017040000000064 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 Кримінального кодексу України (далі -КК)), досудовим розслідуванням у якому встановлено, що: групою невстановлених осіб зареєстровано та придбано низку суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для надання послуг з мінімізації податкового навантаження та штучного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки шляхом проведення безтоварних операцій з поставки товарів, робіт та послуг; підприємствами з ознаками фіктивності є, зокрема ТОВ «Імпера Груп» ; від 12.10.2017 №42017110350000199 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК), досудовим розслідуванням у якому встановлено реалізацію певними особами для ТОВ «Промелектроніка» товарів, ввезених на територію України поза митним контролем, з подальшою їх продажем державним підприємствам оборонно-промислового комплексу України. На підставі акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийняті податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 форми «В1» про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2018 року на 1528879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 50% від суми завищення, що становить 764439,50 грн. (том 1, а.с.168), а також податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005074812 форми «В4» про завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн. (том 1, а.с.168). На вказані податкові-повідомлення рішення платником була подана до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скарга від 25 червня 2018 року №1-58/2297 (том 1, а.с.171-183). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 30 серпня 2018 року №28017/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ДП «ЛРЗ «Мотор» було залишено без задоволення, а податкові повідомлення Офісу великих платників податків ДФС від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812 - без змін (том 1, а.с.184-188). Позивач вважаючи оскаржені рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди. З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції. Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України). Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 січня 1992 року ДП «ЛРЗ «Мотор» зареєстроване як юридична особа; є платником ПДВ, що підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, статутом підприємства, а також витягом з реєстру платників ПДВ (том 1, а.с.30-48). Підприємство є суб`єктом літакобудування, відноситься до літакобудівної промисловості, створене з метою ремонту військової авіаційної техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, зарубіжних замовників, засноване на державній формі власності, включено до «Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83, відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2014 року №70-р, а також включено до складу Державного концерну «Укроборонпром» згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1221. Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Генерального директора ДК «Укроборонпром» від 14 січня 2017 року №16, підприємство здійснює капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне обслуговування авіаційних двигунів (їх вузлів та агрегатів) для військових літаків-бомбардувальників: Су-22, Су-24, Су-27, Су-30, літаків - винищувачів Міг-29. На виконання статутних завдань у межах видів діяльності позивач уклав ряд договорів щодо поставки матеріалів та запасних частин для ремонту авіаційних двигунів. Перевіркою встановлено відображення позивачем господарських операцій із ТзОВ «Промелектроніка» , ТзОВ «Юкас Україна» , ТзОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» , ТзОВ «Імпера Груп» , ТзОВ «Крафттехцентр» у бухгалтерському обліку на підставі видаткових накладних, документів про оплату; у податковому обліку - за податковими накладними, виписаними та зареєстрованими цими постачальниками у Єдиному реєстрі податкових накладних. Під час проведення перевірки позивач надав посадовим особам відповідача первинні документи для підтвердження фактів здійснення господарських операцій із кожним контрагентом, а саме: договори з додатками, видаткові накладні, податкові накладні постачальників, документи про транспортування, акти прийому-передачі, документи, що підтверджують оплату позивачем придбаного товару, сертифікати якості, розгорнуті аналізи аналітичних рахунків. Вони описані в акті перевірки, недоліки щодо їх оформлення перевіркою не встановлено. При цьому протягом проведення перевірки відповідач не зазначав про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарської операції. Акт про ненадання позивачем будь-яких документів протягом перевірки також не складався. Так судом встановлено, що ДП «ЛРЗ «Мотор» було укладено договори поставки з контрагентом-постачальником ТзОВ «Промелектроніка» : від 22 червня 2017 року №390/кт (том 2, а.с.54-60), від 17 жовтня 2017 року №683/кт (том 1, а.с.248-254) та №684/кт (том 1, а.с.226-232), від 06 грудня 2017 року №818/кт (том 2, а.с.13-19), від 30 січня 2018 року №53 (том 2, а.с.73-78). На виконання умов вказаних договорів ТзОВ «Промелектроніка» було поставлено для ДП «ЛРЗ «Мотор» СПТ-88-2,2Л сигналізатор (8 штук); СП-51П свеча (8 штук), АМЧЕС-2 чутливий елемент (3 штуки), АМЧЕС-8 чутливий елемент (2 штуки), АМЧЕС-7 чутливий елемент (11штук), СП-20У свеча (79 штук), СП-54УК свеча (30 штук), 99.12.90.034.865.16 ЗЧ ексцентрик (294 штуки), підшипники 55-32211Р3 (22 штуки), підшипники 6-293306Р1 (22 штуки), підшипники 26-202Б (15 штук), підшипники 5-236203ЕТУ 100/3 (30 штук), ролик 6*10 (450 штук) згідно з актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04 грудня 2017 року та від 12 грудня 2017 року (том 1 а.с.238, 241); від 01 та 04 грудня 2017 року (том 2 а.с.5, 9 ); від 30 листопада 2017 року, від 06 жовтня 2017 року, від 03 листопада 2017 року, від 27 грудня 2017 року, від 04 січня 2018 року, від 06 грудня 2017 року (том 2 а.с.25а, 32, 29, 45, 41,36); від 29 листопада 2017 року (том 2 а.с.66); від 29 серпня 2017 року, від 07 вересня 2017 року, від 15 вересня 2017 року, від 24 жовтня 2017 року, від 02 листопада 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 12 грудня 2017 року (том 2 а.с.85, 89, 94, 98, 101, 107, 109). Факт транспортування товару підтверджується експрес-накладними ТзОВ «Нова Пошта» від 04 грудня 2017 року №59000300926064 (том 1 а.с.240), від 12 грудня 2017 року №59000303098108 (том 1 а.с.242); від 01 грудня 2017 року №59000300401796 (том 2 а.с.7), від 04 грудня 2017 року №59000300926064 (том 2 а.с.11); від 30 листопада 2017 року №59000300109379 (том 2 а.с.27), від 04 листопада 2017 року №59000293759693 (том 2 а.с.31), від 07 жовтня 2017 року №59000287359952 (том 2 а.с.34), від 06 грудня 2017 року №59000301644879 (том 2 а.с.37), від 20 грудня 2017 року №59000305417623 (том 2 а.с.40), від 27 грудня 2017 року №59000307391980 (том 2 а.с.47), від 04 січня 2018 року №59000308923326 (том 2 а.с.43); від 29 листопада 2017 року №59000299816528 (том 2 а.с.68); від 29 серпня 2017 року №59000278741787 (том 2 а.с.87), від 07 вересня 2017 року №59000280812825 (том 2 а.с.91), від 16 вересня 2017 року №59000282674471 (том 2 а.с.96), від 25 жовтня 2017 року №59000291486873 (том 2 а.с.99), від 02 листопада 2017 року №59000293432805 (том 2 а.с.103), від 30 листопада 2017 року №59000300109379 (том 2 а.с.105), від 12 грудня 2017 року №59000303098108 (том 2 а.с.110). Після проходження вхідного контролю запчастини оприбутковані на складі підприємства з відображенням у картках складського обліку матеріалів підприємства №3545/1841 (сигналізатор в кількості 7 штук, оскільки 1 штука не пройшла вхідний контроль на підприємстві та була повернута постачальнику згідно з актом повернення некондиційної продукції від 27 грудня 2017 року №27/12-2 та експрес-накладної від 23 лютого 2018 року №59998059351000; том 1 а.с.245-247); №1852 (том 2 а.с.12); №1119, №3698, №3315, №1855, №1853 (том 2 а.с.48-51, 53); №1457 (ексцентрик в кількості 293 штуки, оскільки 1 штука не пройшла вхідний контроль на підприємстві та була повернута постачальнику згідно з актом повернення некондиційної продукції від 01 лютого 2018 року №01/02-3 та експрес-накладною від 23 лютого 2018 року №59998059351000; том 2 а.с.70-72, том 1 а.с.247); №146, №219, №724, №213, №750 (том 2 а.с.112-116). Постачальником були виписані видаткові накладні від 01 лютого 2018 року №РН-0000148 (том 1, а.с.236), від 01 лютого 2018 року №РН-0000147 (том 2 а.с.3), від 01 лютого 2018 року №РН-0000149 (том 2 а.с.24), від 12 лютого 2018 року №РН-0000293 (том 2 а.с.64), від 12 лютого 2018 року №РН-0000314 (том 2 а.с.83) на загальну суму 7782060,73 грн., у тому числі ПДВ 1297010,12 грн., а також виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01 лютого 2018 року №12 (том 1 а.с.234), від 01 лютого 2018 року №13 (том 2 а.с.1), від 01 лютого 2018 року №39 (том 2 а.с.21), від 12 лютого 2018 року №60 (том 2 а.с.62), від 12 лютого 2018 року №84 (том 2 а.с.80). У свою чергу, позивач розрахувався за поставлений товар, про що наявні платіжні доручення від 14 лютого 2018 року №383 (том 2 а.с.25), від 14 лютого 2018 року №384 (том 1 а.с.237), від 14 лютого 2018 року №№385 (том 2 а.с.4), від 21 лютого 2018 року №463 (том 2 а.с.65), від 21 лютого 2018 року №443 (том 2 а.с.84). На поставлену продукцію постачальник надав сертифікати відповідності від 04 грудня 2017 року №вих.-04/12 (том 1 а.с.239, том 2 а.с.10); від 01 грудня 2017 року №вих.-01/12 (том 2 а.с.6); від 30 листопада 2017 року №вих.-30/11, від 03 листопада 2017 року №вих.-03/11, від 06 жовтня 2017 року №вих.-06/10, від 04 січня 2018 року №вих.0401, від 27 грудня 2017 року №вих.2712 (том 2 а.с.26, 30, 33, 42, 46); від 29 листопада 2017 року №вих.2911 (том 2 а.с.67); від 29 серпня 2017 року №вих.-29/08, від 04 вересня 2017 року №вих.-09/09, від 07 вересня 2017 року №вих.-07/09, від 02 листопада 2017 року №вих.-02/11, від 30 листопада 2017 року №вих.-30/11 (том 2 а.с.86, 95, 90, 102, 108). Судом першої інстанції також встановлено, що 29 вересня 2016 року ДП «ЛРЗ «Мотор» (покупець) укладено договір №693 із ТзОВ «Юкас Україна» (продавець), предметом якого є поставка підшипників для ремонту авіадвигунів та їх агрегатів (том 2 а.с.119-123). На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Юкас Україна» було поставлено для ДП «ЛРЗ «Мотор» підшипники 76-208РЕТУ100/3 в кількості 7 штук. Поставка товару підтверджується актом приймання-передачі від 11 грудня 2017 року №11/12 (том 2 а.с.132). Факт поставки продукції також підтверджується експрес-накладною перевізника ТзОВ «Нова пошта» від 11 лютого 2017 року №590003025372026 (том 2,а.с.133). Після проходження вхідного контролю товару згідно з видатковою накладною від 16 лютого 2018 року №14 на загальну суму 91375,20 грн., у тому числі ПДВ 10878,00 грн. (том 2 а.с.130), податковою накладною від 16 лютого 2018 року №2 (том 2 а.с.128) проведено його оприбуткування на складі підприємства (картка складського обліку матеріалів №47 (том 2 а.с.135). Розрахунки за товар проведено згідно з платіжним дорученням від 21 лютого 2018 року №442 (том 2 а.с.132). Матеріали справи містять також первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини ДП «ЛРЗ «Мотор» із ТзОВ «Імпера Груп» . Так зокрема, між цими підприємствами укладено договір відповідального зберігання майна від 18 листопада 2016 року №793, відповідно до пункту 1.3 якого закупівля зберігачем майна, що пройшло вхідний контроль та визначене кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами. Відтак, між ДП «ЛРЗ «Мотор» та ТзОВ «Імпера Груп» було укладено договори поставки від 28 грудня 2016 року №895 (том 3 а.с.81-85), від 27 червня 2017 року №414/кт (том 3 а.с.58-63), від 29 листопада 2017 року №803 (том 2 а.с.239-244), від 06 лютого 2018 року №71 (том 3 а.с.17-22), від 20 лютого 2018 року №96 (том 3 а.с.31-37). На виконання умов зазначених договорів ТзОВ «Імпера Груп» було поставлено для ДП «ЛРЗ «Мотор» товар за номенклатурою: ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 10,48 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 49,66 кг, ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 49,1 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 18,5 кг, канат 12Х18Н10Т 2,5 мм Гост 2172-80 - 500 м, кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД ф427*398*120 ТУ 14-1-684-73 (2 штуки), кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД 386*358*120 ТУ 14-1-684-73 (3 штуки), кільце розкатне ХН50ВМТЮБ-ВИ 450*390*95 (2 штуки), підшипники 76-100704Р (56 штук), підшипники 35-7000105БТ2 (2 штуки), підшипники 5-236203Е (3 штуки), підшипники 75-1000822БТ2 (2 штуки) згідно з видатковими накладними від 05 грудня 2017 року №Б3046 та від 26 лютого 2018 року №Б551 (том 2 а.с.248, том 3 а.с.2); від 06 лютого 2018 року №Б294 (том 3 а.с.26); від 23 лютого 2018 року №Б532, №Б533 та №Б534 (том 3 а.с.48, 44, 40), актів приймання-передачі від 17 листопада 2017 року №43, від 15 грудня 2017 року №44 та від 29 грудня 2017 року №45 (том 3 а.с.71, 74, 76); від 16 січня 2018 року №46 (том 3 а.с.93). Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується експрес-накладними перевізника ТзОВ «Нова пошта» від 06 грудня 2017 року №59998055898788, від 08 лютого 2018 року №59000316363163, від 17 листопада 2017 року №59998055050486, від 15 грудня 2017 року №59000304129464, від 29 грудня 2017 року №59000308122690, від 16 січня 2018 року №59000311135549 (том 3 а.с.15, 30, 70, 72, 75, 92) та товарно-транспортними накладними перевізника ТзОВ «ТК «САТ» від 23 лютого 2018 року №005004755 та №005004755 (том 3 а.с.16,57). Після проходження вхідного контролю товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №172, №1859, №636, №1963, №1964, №1962, №748, №271, №213, №347 (том 3 а.с.12, 11, 28, 50-52, 78-80, 95). Постачальником були виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05 грудня 2017 року №69, від 26 лютого 2018 року №356, від 06 лютого 2018 року №63, від 23 лютого 2018 року №318, №319 №320, від 15 січня 2018 року №113, від 26 січня 2018 року №290 на загальну суму 2299611,76 грн., в тому числі ПДВ 383268,62 грн. (а з урахуванням розрахунку коригування податкової накладної на -40298,70 грн. у зв`язку із поверненням товару, ПДВ становить 342969,92 грн.). Постачальник виписав також видаткові накладні від 15 січня 2018 року №Б83 та від 26 січня 2018 року №Б244 (, том 2 а.с.246, 250, том 3 а.с.24, 38, 42, 46, 66, 88, 68, 90). Розрахунки за товар проведено позивачем у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 07 лютого 2018 року №299, від 07 травня 2018 року №1246 (том 2 а.с.249, том 3 а.с.3), від 19 березня 2018 року №688 (том 3 а.с.27), від 21 березня 2018 року №752, №753, №754 (том 3 а.с.41, 49, 45), від 16 лютого 2018 року №387, від 16 лютого 2018 року №399 (том 3 а.с.69, 91). На товар наявні сертифікат якості від 05 грудня 2017 року №117, від 06 лютого 2018 року №14240, виписки із сертифікатів якості від 05 грудня 2017 року, від 23 лютого 2018 року №28/02-18 та №29/02-18, документ про якість від 23 лютого 2018 року №103358 (том 3 а.с.14, 29, 53-56). Крім цього, 05 липня 2016 року між ДП «ЛРЗ «Мотор» (зберігач) та ТзОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» (поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання майна від №565/1, за умовами якого закупівля зберігачем майна, що пройшов вхідний контроль та визнаний кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами. Відповідно до цих умов між ДП «ЛРЗ «Мотор» та ТзОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» було укладено такі договори купівлі-продажу: від 07 листопада 2016 року №752 (том 2 а.с.138-140, 141-144), від 27 червня 2017 року №413/кт (том 2 а.с.160-165). Виконуючи ці договори, ТзОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» було поставлено для ДП «ЛРЗ «Мотор» підшипники згідно з актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 21 вересня 2017 року №53 та №54, від 27 вересня 2017 року №55 та №56, від 14 листопада 2017 року №69, від 15 листопада 2017 року №71, від 16 листопада 2017 року №70, від 20 листопада 2017 року №73, від 21 листопада 2017 року №74, від 24 листопада 2017 року №76, від 28 листопада 2017 року №77 та №78, від 05 грудня 2017 року №80, від 21 грудня 2017 року №82, , видатковими накладними від 19 січня 2018 року №РН-005, від 22 січня 2018 року №РН-007 (том 2 а.с.189-190, 185, 154, 156, 193, 209, 212, 215, 206, 199-200, 196, 180, 173, 178). Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується експрес-накладними перевізника ТзОВ «Нова Пошта» від 27 вересня 2017 року №59000285226141 та від 14 листопада 2017 року №59000295942621, а також від 21 вересня 2017 року №59998052318831, від 27 вересня 2017 року №59000285226141, від 15 листопада 2017 року №59000296249440, від 16 листопада 2017 року №59000296541009, від 20 листопада 2017 року №59000297567595, від 21 листопада 2017 року №59998055214429, від 24 листопада 2017 року №59000298730955, від 28 листопада 2017 року №59000299584291, від 21 грудня 2017 року №59000305800461 та №59000305796532, від 05 грудня 2017 року №59000301306979 (том 2 а.с.186, 155, 191, 153, 194, 210, 213, 216, 207, 201, 183, 181, 197). Після проходження вхідного контролю товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №73, №236, №45, №417, №2258/356, №215/2275, №245, №159, №193, №96, №194, №141, №19, №2270, №7, №222, №227 (том 2 а.с.158-159, 218-233). Постачальником були виписані та належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 18 січня 2018 року №4, від 19 січня 2018 року №5 та від 22 січня 2018 року №7 на загальну суму 976216,80 грн., у тому числі ПДВ 162702,80 грн. За товар позивач розрахувався у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 16 лютого 2018 року №390, №391 та №400 (том 2 а.с.149, 170, 175, 153, 174, 179). Судом також встановлено, 06 лютого 2018 року між ДП «ЛРЗ «Мотор» (покупець) та ТзОВ «Крафттехцентр» (постачальник) укладено договір поставки №69 (том 3 а.с.101-106 ). На виконання умов вказаного договору, ТзОВ «Крафттехцентр» було поставлено на ДП «ЛРЗ «Мотор» комплектуючі (156 штук) згідно з видатковою накладною від 06 лютого 2018 року №К-75 на загальну суму 95591,54 грн., у числі ПДВ 15931,92 грн. (том 3 а.с.112), податковою накладною від 06 лютого 2018 року №16 (том 3 а.с.109). Факт транспортування товару підтверджується експрес-накладною ТзОВ «Нова пошта» від 06 лютого 2018 року №59000315827386 (том 3 а.с.115 ). Оплата за товар здійснена згідно з платіжним дорученням від 21 лютого 2018 року №462 (том 3 а.с.113). Після проходження вхідного контролю вказані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №1242, №1243, №1244, №1245, №1246, №1247, №1248, №1249, №1250, №1251, №1252, №1253, №1254, №1255, №1256, №1257, №1258, №1259, №1260, №1261, №1262, №1263, №1264 (том 3 а.с.116-138); на товар постачальником було наданий сертифікат якості від 15 грудня 2017 року (том 3 а.с.114). Відтак враховуючи наведене вище, колегія суддів встановила, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Крім цього, непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Таку правову позицію неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18; від 20.08.2020 у справі №380/10381/20. Разом з цим колегія суддів вважає, доречним застосувати правову позицію наведену в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 813/955/14 в якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат. Щодо доводів відповідача про необхідність наявності сертифікатів, які підтверджують якість поставленої продукції на кожну партію товару, то суд першої інстанції вірно їх до уваги не прийняв, та зазначив, що наявність чи відсутність документів, які посвідчують якість товару жодним чином не впливає на відображення у бухгалтерському та податковому обліку таких господарських операцій. Тобто, вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання товару. Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії сертифікату визнання вимірювальних можливостей від 19 грудня 2017 року №ПТ-298/17, свідоцтва про атестацію №039В, сертифікату схвалення організації з технічного обслуговування та ремонту від 09 грудня 2016 року, сертифікату «Bureau Veritas Certification» від 31 березня 2016 року, які з огляду на специфіку діяльності позивача свідчать про організацію власного вхідного контролю під час надходження на підприємство запчастин до авіадвигунів з метою їх перевірки на якість (том 1 а.с.49-52). Щодо доводів відповідача про те, що в ході проведення перевірки також було встановлено наявність кримінального провадження, у яких надано інформацію щодо ризикованості суб`єктів господарювання зокрема, то колегія суддів зазначає наступне. Жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, та підтверджував би всі обставини, які мають значення у цій справі, представником відповідача до суду не надано. Суд зазначає, що навіть сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, які не були предметом дослідження названої кримінальної справи. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами. Вказане узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 816/809/17. Крім цього колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про не надання під час перевірки документів не відповідає дійсності, оскільки останнім не складались акти про не надання документів та не приймалось рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за не надання документів під час перевірки, як цього вимагають норми ПК України. Відтак враховуючи, що в ході розгляду даної справи позивач довів, що подані первинні бухгалтерські документи є достатніми для підтвердження господарських операцій та підтверджують фактичне виконання договорів то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 140/893/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 31 березня 2022 року