Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/7605/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/7605/21 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 22 листопада 2021 року суддею Полонцем С.М. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року, у справі №296/7605/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради про відшкодування вартості придбаних ліків в зв`язку з ненаданням медичних послуг, пов`язаних з лікуванням гострої респіраторної хвороби COVID-19, в с т а н о в и в : У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд до Комунального підприємства «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради (далі - Підприємство, КП «Лікарня №2») із позовом, у якому просив стягнути на його користь з відповідача 187515,30 грн понесених ним витрат на придбання ліків на лікування коронавірусної хвороби (COVID-19) в інфекційному відділенні Підприємства в період з 18 листопада 2020 року по 11 грудня 2020 року та понесені ним судові витрати. Обґрунтовував вимоги тим, що він з 18 листопада 2020 року по 11 грудня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні КП «Лікарня №2» з діагнозом - двобічна пневмонія, коронавірусна хвороба, ПЛР фрагменти РНК вірусу SARS-СоV-2 виявлено 18 листопада 2020 року. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року № 331 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам», вказав, що лікування хворих на коронавірусну хворобу в умовах стаціонарного догляду для пацієнтів є безкоштовним, проте він купував ліки за власний рахунок. За період лікування він придбав препарати згідно призначення лікаря на загальну суму 187515,30грн, а саме: «Актемра» на суму 102924,90 грн, «Біовен» на суму 81259,40 грн, «Кефпім» на суму 2130 грн, «Фленокс» на суму 1201 грн. Придбання вказаних медичних препаратів проводилось його родичами за призначенням медичних працівників. 01 квітня 2021 року він звернувся до відповідача зі скаргою щодо відшкодування вартості вказаних лікарських засобів. Проте, 01 червня 2021 року отримав лист Підприємства вих. № 935 від 27 травня 2021 року про відмову у задоволенні вимог з посиланням на те, що йому було забезпечено обсяг послуг, визначених пунктом 8.2 додатку №31 до Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №4227-Е920-Р000 за пакетом медичних послуг «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2», в тому числі, забезпечення медикаментозної терапії. Крім того, зазначено, що під час лікування він був ізольований в межах відділення. З такою відмовою він не погоджується, оскільки ліки придбавалися на його прохання близькими родичами за призначенням лікарів, а тому кошти на їх придбання мають бути відшкодовані. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким задовольнити його позов та стягнути судові витрати. На його думку, суд не звернув уваги на викладені ним у позовній заяві обставини та те, що придбання медичних препаратів на його лікування проводилось його близькими родичами за призначенням медичних працівників та відображено у протоколі лікування, а тому посилання суду на вимоги додатку 8 до стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19) щодо його ізоляції від спілкування із сторонніми особами та пересування тільки в межах палати, як на підставу для відмови у задоволенні позову є помилковими. Хоча він і перебував у інфекційному відділенні, він не був позбавлений можливості спілкуватися в телефонному режимі з родичами, яким він повідомляв про необхідність купувати вказані лікарями медичні препарати, які родичі купували і передавали лікарям, так як такі препарати у медичному закладі були відсутні. Факт придбання ліків підтверджується відповідними чеками. Цим обставинам суд належної оцінки не надав, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Окрім того, вказав, що лікувальна установа не надала суду жодних доказів щодо його забезпечення відповідними лікарськими засобами на вказану ним суму, не подала відзив на позовну заяву. Також, на його думку є безпідставним висновок суду щодо відсутності нормативно-правових актів, якими регулюється порядок реалізації програми медичних гарантій в частині відшкодування пацієнту сплачених ним коштів за надані медичні послуги та придбані лікарські засоби. Зокрема, він обрав спосіб захисту - відшкодування завданих збитків. Окрім того, ОСОБА_1 зауважив, що справу розглянуто судом у спрощеному порядку без участі сторін. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода; частина друга статті 22); Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 листопада 2020 року по 11 грудня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні КП «Лікарня №2» з діагнозом: позалікарняна полісегментарна двобічна пневмонія, кл. гр ІІІ ЛН ІІІ; коронавірусна хвороба, важкий перебіг, ПЛР фрагменти РНК вірусу SARS-CoV-2, які виявлено 18 листопада 2020 року №78686. Відповідно до Додатку 8 до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)» наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2020 року №722 «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)» в період перебування на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні позивач був ізольований в інфекційному відділенні, де пересування пацієнтів відбувається лише в межах палати та туалетної кімнати в межах відділення; доступу до інших приміщень пацієнт не мав, порушень позивачем режиму ізоляції не фіксувалось. За межами інфекційного відділення в зазначений вище період лікування позивач не перебував. ОСОБА_1 до позовної заяви надав чеки про придбання препаратів на загальну суму 187515,30 грн, а саме: «Актемра» на суму 102924,90 грн, «Біовен» на суму 81259,40 грн, «Кефпім» на суму 2130 грн, «Фленокс» на суму 1201 грн (а.с.9-13) та вказував, що ці ліки придбано за власні кошти за призначенням лікаря. З відповіді Національної служби здоров`я України №8451/24-11-21 від 27 квітня 2021 року на звернення позивача вбачається, що оплата надання медичних послуг пацієнтам у межах програми медичних гарантій, здійснюється НСЗУ безпосередньо закладам охорони здоров`я. Нормативно-правовими актами, якими регулюється порядок реалізації програми медичних гарантій не передбачено здійснення відшкодування пацієнту, сплачених ним коштів за надані медичні послуги та придбані лікарські засоби (а.с.14-15). Матеріали справи також свідчать, що 01 квітня 2021 року позивач звертався до КП «Лікарня №2» зі скаргою щодо відшкодування йому 187515,30 грн понесених ним витрат на придбання ліків на лікування коронавірусної хвороби (COVID-19) в інфекційному відділенні в період з 18 листопада 2020 року по 11 грудня 2020 року, на яку листом №935 від 27 травня 2021 року Підприємство повідомило, що вказані вимоги є безпідставними (а.с.17, 18). Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами. Постанова Кабінету Міністрів України №331 від 24 квітня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам» передбачає, що, кошти, передбачені для закупівлі медичних послуг, пов`язаних з наданням медичної допомоги пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, насамперед спрямовуються, зокрема, на забезпечення лікарськими засобами та медичними виробами, необхідними для надання медичних послуг, пов`язаних з наданням медичної допомоги пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я, крім лікарських засобів та медичних виробів, постачання яких здійснюється шляхом централізованих закупівель Міністерством охорони здоров`я України. Судом встановлено, що під час перебування на лікуванні в КП «Лікарня №2 ім.В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради позивачу, відповідно до потреб, в повній мірі було забезпечено обсяг послуг, визначених пунктом 8.2 додатку №31 до Договору, в тому числі забезпечення медикаментозної терапії, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №894/20 (а.с. 5-6). На момент лікування ОСОБА_1 в КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, між Національною службою здоров`я України (далі - НСЗУ) та відповідачем діяв Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №4227-Е920-Р000, до якого включено надання медичної допомоги за пакетом медичних послуг «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Договір). Зазначене підтверджується листом НСЗУ від 27.04.2021 № 8451/24-11-21 (а.с. 14-15). У вказаному листі зазначено, що згідно спеціальних умов надання послуг за пакетом медичних послуг у пункті 8.2 додатку №31 до вищевказаного Договору наведений обсяг послуг відповідно до потреб пацієнта: забезпечення первинного огляду пацієнта з визначенням його маршрутизації; проведення тестування на SARS-CoV-2 методом полімеразної ланцюгової реакції у пацієнта з підозрою або встановленим захворюванням на коронавірусну хворобу (COVID-19) відповідно до наказів Міністерства охорони здоров`я України; проведення необхідних лабораторних та інструментальних досліджень, зокрема ЕКГ з метою виключення подовження інтервалу QT; загальний клінічний аналіз крові з підрахунком формених елементів; загальний клінічний аналіз сечі; біохімічний аналіз крові; визначення рівня глюкози крові; надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до галузевих стандартів; надання медичної допомоги, направленої на полегшення, зняття чи усунення симптомів і проявів захворювання чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізацію порушених процесів життєдіяльності і одужання, відновлення здоров`я пацієнтів. Забезпечення знеболення та медикаментозної терапії; надання кисневої підтримки, інтенсивної терапії та підключення пацієнтів до апаратів ШВЛ та ЕКМО; забезпечення моніторингу розвитку септичного шоку (синдром системної запальної відповіді); забезпечення моніторингу та корекції лікувальних заходів залежно від супутніх патологічних станів; забезпечення цілодобового лікарського та медсестринського догляду за пацієнтами; проведення заходів із профілактики загальних ускладнень; проведення заходів із вторинної профілактики супутніх захворювань; проведення консультацій лікарями інших спеціальностей. Згідно ч. 3 вимог до організації надання послуги підпункту 8.1 пункту 8 додатку №31 до Договору надавач здійснює закупівлю, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою (COVID-19) відповідно до галузевих стандартів (в тому числі після закінчення дії договору), крім лікарських засобів та медичних виробів, постачання яких здійснюється шляхом централізованих закупівель Міністерством охорони здоров`я України. Надавач не має права вимагати від пацієнтів незаконну винагороду в будь-якій формі, яка є попередньою чи наступною умовою для отримання пацієнтами медичних послуг, що надаються згідно з цим договором, і повинен здійснювати контроль за тим, щоб працівники надавача та підрядники не вимагали від пацієнтів таку винагороду. Оплата надання медичних послуг пацієнтам у межах програми медичних гарантій, здійснюється НСЗУ безпосередньо закладам охорони здоров`я. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що незважаючи на те, що лікування хворих на коронавірусну хворобу в умовах стаціонарного догляду для пацієнтів є безкоштовним, він змушений був купувати ліки за власний рахунок, а тому відповідач повинен відшкодувати йому вартість придбаних ним лікарських засобів. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав доказів вимагання медичними працівниками КП «Лікарня №2» незаконної винагороди в будь-якій формі, яка є попередньою чи наступною умовою для отримання ним медичних послуг та отримання від позивача або його представників оплати за такі медичні послуги. Також суд вказав, що Підприємство в повному обсязі забезпечило реалізацію ОСОБА_1 , як пацієнтом, права на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій, докази завдання відповідачем збитків позивачу не надано. Такий висновок є правильним, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку. Доводи ОСОБА_1 про обґрунтованість його вимог про відшкодування матеріальної шкоди з огляду на наявність квитанцій про придбання медичних засобів, є безпідставними, оскільки медичне обслуговування позивача, як і інших пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, проводилось у межах програми медичних гарантій, за пакетом медичних послуг, визначених у п. 8.2. додатку №31 до Договору та відповідно до галузевих стандартів. Крім того, порядок забезпечення громадян лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами врегульовано статтею 54 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», відповідно до якої, перелік лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я, затверджується Кабінетом Міністрів України. Національний перелік основних лікарських засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333 "Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення". Відповідно до пункту 1-1 цієї Постанови, лікарські засоби, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого цією постановою, підлягають закупівлі закладами і установами охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. За наявності бюджетних асигнувань, що залишаються після визначення повного обсягу потреби в лікарських засобах, включених до Національного переліку основних лікарських засобів (далі - Нацперелік), замовники можуть також здійснювати закупівлі лікарських засобів, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та не включені до зазначеного Національного переліку. Таким чином, держава гарантує доступ пацієнтів до ліків зазначених у Нацпереліку, тобто пацієнти мають право отримувати їх безоплатно під час лікування у закладах охорони здоров`я (далі - ЗОЗ), за умови що ці ліки зареєстровані в Україні. При цьому, закупівля лікарських засобів не включених до Нацпереліку дозволена виключно у випадку повної забезпеченості ЗОЗ лікарськими засобами, включеними до Нацпереліку. Медичні засоби «Актемра» та «Фленокс» до Нацпереліку під час перебування на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні лікарні в період з 18.11.2020 по 11.12.2020 включені не були. В той же час, аналог медичного засобу «Біовен» (міжнародна непатентована назва - Імуноглобулін людини нормальний) включений в додатковий перелік Нацпереліку. Вперше дозволено використання Імуноглобуліну людини нормального при наданні медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19) наказом Міністерства охорони здоров`я України від 20.11.2020 № 2693 «Про внесення змін до протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)». Проте, зважаючи на передбачену законодавством необхідність закупівельних процедур за публічні кошти та значний попит (дефіцитність) зазначеного медичного засобу на ринку, в період лікування ОСОБА_1 була відсутня можливість здійснити закупівлю медичного засобу «Біовен» (МНН - Імуноглобулін людини нормальний) та забезпечити позивача такими ліками, про що вказано у наявному в матеріалах справи відзиві на позовну заяву, який надійшов поштою після розгляду справи. Водночас, як правильно вказав суд першої інстанції, у даній справі позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача він вимушений був нести витрати майнового характеру. Зокрема, не надано докази вимагання працівниками Підприємства купівлі медичних засобів для отримання позивачем медичних послуг. Крім того, чеки № 38535 та № 38536 від 24.12.2020 на загальну суму 51096,80грн відображають купівлю медичних засобів вже після одужання позивача та виписки його зі стаціонарного лікування. З огляду на суму позову розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін не суперечить нормам процесуально права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Дана справа є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Тому, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 23 березня 2022 року.