Постанова Львівський апеляційний суд № 462/6000/20

Справа № 462/6000/20 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М. Провадження № 22-ц/811/755/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н.П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук при секретарі: К.О. Ждан розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, - ВСТАНОВИВ: 30.09.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Позовні вимоги обгрунтовували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 , належить відповідачу ОСОБА_3 , хоча фактично у такій проживають донька ОСОБА_3 разом з чоловіком та дітьми. В кінці вересня - початку жовтня 2017 року зять ОСОБА_3 розпочав ремонт у квартирі АДРЕСА_3 . Та вже 7 жовтня 2017 року внаслідок ремонтних робіт було залито стелю в туалетній кімнаті їхньої квартири, про що було складено акт ЛКП «Скнилівок» від 07.10.2017 року, яким встановлено, що мешканцями квартири АДРЕСА_3 залито водою стелю ванної кімнати квартири АДРЕСА_4 . 28 жовтня 2017 року близько 01:00 год. відбулося повторне залиття належної їм квартири, у зв`язку з чим ними викликалась поліція та аварійна бригада ЛКП. Мешканець квартири АДРЕСА_3 двері не відчинив, однак повідомив, що в квартирі вирвало заглушку чавунної батареї в кімнаті. ЛКП «Скнилівок» було складено відповідний акт від 30.10.2017 року, яким підтверджується, що саме мешканцями, що проживають у квартирі АДРЕСА_3 , 28.10.2017 року була залита їхня квартира і речі домашнього вжитку, які в ній знаходяться. 07 листопада 2017 року в туалетній кімнаті квартири відбулось повторне залиття, про що ЛКП «Скнилівок» було складено відповідний акт від 07.11.2017 року, яким встановлено, що залиття мало місце з квартири АДРЕСА_3 . У зв`язку з систематичними залиттями їх квартира потребує ремонту, вартість якого згідно висновку експерта від 26.12.2017 року № 63/17 становить 47 184,00 грн. Також залиттям квартири пошкоджені шафа, шафа-стінка, килим, ковдра. Вартість збитків, завданих пошкодженням ззаначених речей у квартирі становить 3 300,00 грн. Також їм завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють у 20000 грн. Просили стягнути з відповідача в свою користь в рахунок відшкодування майнової шкоди - 50484,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20000 грн та понесені судові витрати. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що при вирішенні даного спору судом першої інстанції не враховано надані позивачами на підтвердження позовних вимог докази, надано невірну оцінку актам ЛКП, якими встановлено причину залиття. Крім того, судом порушено вимоги ЦПК України. Зокрема, в порушення ч. 6 ст. 268 ЦПК України суд не зазначив дати складення повного тексту рішення та врахував відзив відповідача на позов, який не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.178 ЦПК України, оскільки не містить інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 або номер і серію її паспорта, а також номери засобів зв`язку. Крім того, суд не перевірив дотримання відповідачем процесуального закону щодо його обов`язку надіслати позивачу копію відзиву на позов. Вважає, що зазначене свідчить про упередженість та незаконність прийнятого судом рішення. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 . Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що вирішуючи спір суд не врахував, що ОСОБА_3 порушено вимоги Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, згідно п. 7 яких власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, та порушують умови проживання громадян. Як вбачається зі змісту актів про залиття, складених працівниками ЛКП «Скнилівок», звернень (заявок) про аварійний стан трубопроводу (системи центрального опалення) у квартирі АДРЕСА_3 від мешканців квартири не надходило. Зазначене свідчить про те, що мешканці квартири АДРЕСА_3 самочинно, несанкціоновано втручалися в системи внутрішньоквартирних інженерних комунікацій, що призвело, зокрема, до залиття 28.10.2017 року гарячою водою квартири позивачів. Вважає, що відповідачем не доведено належними доказами відсутність її вини у залитті квартири позивачів, що є підставою для стягнення з неї завданої позивачам матеріальної та моральної шкоди. Вважає, що судом першої інстанції неправильно враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23.08.2017 року у справі № 6-2125цс16, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності по наявних матеріалах справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з наступних мотивів. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п.2.3.6 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території», затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт згідно додатку 4 до вказаних Правил.Вказаний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито. Згідно Листа Міністерства з питань ЖКГУ від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право валсності на квартиру № 806-3 від 20.02.1995 року. Згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , така розташована на 2 поверсі 5-ти поверхового будинку, складається з двох кімнат, житловою площею 34,0кв.м Згідно Акту від 07.10.2017 року комісія ЛКП «Скнилівок» у складі головного інженера ОСОБА_6., майстрів по експлуатації ж/фонду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з виходом на адресу по АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_2 , провели обстеження після затоплення водою туалетного приміщення квартири позивачів. Актом встановлено, що мешканцями, що проживають у квартирі АДРЕСА_3 . квартиронаймач ОСОБА_3 , залито водою туалет квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться поверхом нижче -залито водою стелю по панельному шву в туалеті площею 1.0 м2. Звернень про аварійний стан трубопроводу у кв. АДРЕСА_3 від відповідача в ЛКП не поступало. Як вбачається з Акта від 30.10.2017 року, комісія ЛКП «Скнилівок» у складі головного інженера ОСОБА_6., майстрів по експлуатації житлового фонду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з виходом на адресу АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_2 , провели обстеження водою квартири АДРЕСА_4 після залиття, яке відбулося вночі 28.10.2017 року з квартири АДРЕСА_3 наймач ОСОБА_3 ). Актом встановлено, що у кімнаті площею 17,0 м2 квартири АДРЕСА_4 залито стелю по панельних швах, частково стіни, частково меблі, килим на підлозі. Звернень про аварійний стан системи центрального опалення у кв. АДРЕСА_3 зазначений період від мешканців квартири в ЛКП у не надходило. За інформацією ЛКП «РАС», яка виїзджала на аварійний виклик, мешканці квартири АДРЕСА_3 дверей не відчинили. Згідно листа ЛКП «РАС» Залізничного району Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №77 від 03 листопада 2017 року директору ЛКП «Скнилівок», ЛКП «РАС» 28.10.2017 року о 01.00 год ночі надійшов виклик з приводу залиття квартири АДРЕСА_1 . При виїзді чергової бригади за вказаною адресою мешканець квартири АДРЕСА_3 у квартиру доступу не надав. Зі слів власника квартири АДРЕСА_3 причиною залиття є «…вирвало заглушку чавунної батареї в кімнаті». Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачами на підтвердження позовних вимог акти, складені комісією ЛКП «Скнилівок», не відповідають вимогам, викладеним у Правилах утримання житлових будинків та прибудинкової території, у таких не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, інші необхідні для такого документа реквізити, не зазначена форма власності квартири, розташованої поверхом вище, не зазначена присутність заінтересованих осіб, акти складені без участі винної особи, а тому такі акти не можуть бути належними та допустимими доказами заподіяння відповідачем майнової шкоди. Такі акти не містять доказів неправомірних дій відповідача щодо залиття квартири, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою. А відтак, вина відповідача у спричиненні позивачам шкоди не доведена. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Як слідує із роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Матеріалами справи встановлено, що 14.12.2017 року між Судовим експертно-розрахунковим бюро, в особі директора Бочуляка Р.М., та ОСОБА_2 було укладено договір на виконання висновку експерта з визначення вартості відновлювального ремонту пошкоджень оздоблювальних покриттів приміщень квартири АДРЕСА_1 . Як вбачається з висновку експерта Судового експертно-розрахункового бюро «ТОВ «СЕРБ» № 63/17 від 26.12.2017 року по результатах проведення будівельно-технічної експертизи з визначення вартості відновлювального ремонту пошкоджених оздоблювальних покритів приміщень квартири АДРЕСА_1 , причиною залиття оздоблювальних елементів у квартирі АДРЕСА_1 є проходження (надходження) рідини з приміщень квартири АДРЕСА_3 , яка розташована вище над квартирою АДРЕСА_4 у данному будинку. Відповідно до висновку експерта Судового експертно-розрахункового бюро «ТОВ «СЕРБ» № 63/17 від 26.12.2017 року, вартість відновлювального ремонту пошкоджень у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , становить 47184,00 грн. При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акти ЛКП «Скнилівок» про залиття квартири АДРЕСА_1 від 07.10.2017 року, від 30.10.2017 року та від 07.11.2017 року не є належними доказами та не підтверджують вину відповідача у залитті квартири позивачів з підстав, що такі не відповідають формі, встановленій Правилами утримання жилих та прибудинкових територій, оскільки така невідповідність не впливає на доказове значення викладеної в актах інформації. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження розміру збитків в сумі 3 300,00 грн,завданих пошкодженням речей (шафа, шафа-стінка, килим, ковдра) у квартирі позивачів. Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося внаслідок проведення ремонтних робіт з вини власника квартири АДРЕСА_3 , яка розташована вище над квартирою АДРЕСА_4 у данному будинку. Доказів протилежного відповідач суду не надав, хоча обов`язок по доказуванню (своїх вимог чи заперечень) чинним законодавством покладено на обидві сторони спору. Враховуючи, що відповідач не надала належних доказів на спростування вини у заподіянні шкоди, а також на спростування розміру завданої шкоди, з відповідача в користь позивачів підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 47184,00 грн., що становить вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття. Разом з тим, позивачі не довели належними доказами, що вартість пошкоджених внаслідок залиття квартири меблів та речей: шафи, шафи-стінки, килима, ковдри становить 3 300,00 грн. Однак, враховуючи, що внаслідок винних дій відповідача було пошкоджено належне позивачам майно, такі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст.23 ЦК України, розмір якої, з врахуванням характеру шкоди, колегія суддів визначає в сумі 2000 грн. З наведених мотивів, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 47184,00 грн матеріальної шкоди та 2000 грн моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 21 березня 2022 року. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 грудня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 47184,00 грн матеріальної шкоди та 2000 грн моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 880,07 грн судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 березня 2022 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук