Постанова 4854 № 420/18840/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18840/21 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року по справі № 420/18840/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою №5-722/20 від 13.03.2020, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з 80 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , із розрахунку 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою №5-722120 від 13.03.2020, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану територіальним управлінням Державної судової адміністрації України (ТУ ДСА України), з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішенням Вищої ради правосуддя № 3885/0/15-17 від 30.11.2017 року за заявою від 06.10.2017 року позивача звільнено у відставку з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси. З лютого 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі №420/7096/20, яке набрало законної сили 03.11.2020 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою вих. №5-722/20 від 13.03.2020, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану територіальним управлінням Державної судової адміністрації України (ТУ ДСА України), з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді відмовлено, з огляду на їх передчасність, оскільки доказів відмови відповідача у перерахунку грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у такому розмірі позивачем до суду не надано. 07.04.2021 року позивач отримав лист-відповідь ГУ ПФУ в Одеській області за №5458- 5231/Б-02/8-1500/21, яким його повідомлено про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі №420/7096/20. Так, згідно з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області 951380855478 від 03.11.2020 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року при страховому стажі 22 роки 10 місяців (в т.ч. суддівський стаж 13 років 11 місяців, що становить 50% посадового окладу), та розмір грошового утримання на 01.12.2020 року становить 59118.75 грн. (118 237,50 х 50%). Зазначений розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нараховано на 01.12.2020 року. Сума доплати за період з 19.02.2020 року по 30.11.2020 року включена до реєстру судових рішень. Рішення суду виконано в повному обсязі. Зазначенні дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання з 80 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку, починаючи з 19 лютого 2020 року. Як зазначає позивач, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке особа набула на момент виходу у відставку, і його розмір не може зменшуватись внаслідок подальших змін в законодавстві. Отже, застосування ГУ ПФУ в Одеській області відсоткового показника передбаченого частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІІ, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача є протиправним, оскільки цей показник стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного. До того ж, позивач зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, що залежить від зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, що обчислене при його призначенні, та є незмінним. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, оскільки На виконання рішення суду Головним управлінням Рішенням від 03.11.2020 №951380855478 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судці у відставці з 19.02.2020 згідно з довідкою, виданою територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за вих. № 5-722/20 від 13.03.2020, при страховому стажі 22 роки 10 місяці 14 днів (суддівський стаж 14 років 0 місяців 26 днів), виходячи з відсоткових розмірів суддівської винагороди судді, а саме 50% відповідно до вимог Закону. Однак, не погоджуючись з діями Головного управління, Позивач знову звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з новою позовною заявою. Враховуючи вищевикладене, Позивач у справі № 420/18840/21 обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним Рішення Головного управління від 03.11.2020 № 951380855478, яке винесено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 по справі № 420/7096/20. Таким чином, відповідач приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, зобов`язання вчинити певні дії тощо, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою №5-722/20 від 13.03.2020 - відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не звернув увагу на те, що виходячи зі змісту норм Закону №1402-VIII, під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у особи вислуги років, є незмінним; - суд першої інстанції поверхнево дослідив обставини справи та не врахував, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2020 у нього виникли підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Обставини справи. Судом встановлено, що згідно Рішення Вищої ради правосуддя № 3885/0/15-17 від 30.11.2017 року ОСОБА_1 звільнений у відставку з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з лютого 2018 року. На час виходу позивача у відставку, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено йому у розмірі 80% винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, в подальшому, позивачу здійснювалися перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді, у тому числі у зв`язку зі зміною правового регулювання розміру посадового окладу судді. Зокрема, 13 березня 2020 року Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області видано ОСОБА_1 . Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Вих.№5-722/20, про те, що станом на 19 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 118237,50 грн. у тому числі: посадовий оклад - 78825,00 грн.; доплата за вислугу років (40%) - 31530,00 грн.; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 7882,50 грн. 07 квітня 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, до якої додав вказану довідку. Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області №63 від 09 квітня 2020 року позивачу відмовлено у такому перерахунку. Позивач оскаржив вказану відмову Головного управління ПФУ в Одеській області у судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі № 420/7096/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 .. Суд вирішив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №63 від 09.04.2020 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ОСОБА_1 , ідентифікаційний податковий номер № 5-722/20 , згідно довідки виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за вих. №5-722/20 від 13.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно довідки виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за вих. №5-722/20 від 13.03.2020. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. 03 листопада 2020 року вказане рішення суду набрало законної сили. З матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2021 року по справі №420/7096/20, 03 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . За результатами перерахунку прийнято протокольне рішення від 03.11.2020 року № 951380855478, яким здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року при страховому стажі 22 роки 10 місяців 14 днів ( суддівський стаж 14 років 24 дні), виходячи з відсоткового розміру 50 % суддівської винагороди працюючого судді. На звернення позивача щодо виконання рішення суду від 02 жовтня 2021 року по справі №420/7096/20, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 07.04.2021 року №5458-5231/Б-02/8-1500/21 надало позивачу засвідчену належним чином копію розпорядження про перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7096/20; копію розрахунку доплати довічного грошового утримання суддів на виконання рішення суду; витяг з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на підтвердження внесення інформації до Реєстру згідно рішення суду. Вважаючи, що територіальним органом ПФУ неправомірно здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% від розміру суддівської винагороди, а не 80% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, як це було визначено при виході у відставку, позивач звернувся до суду з даним позовом. У свою чергу, відповідач, посилаючись на положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача - 14 років, вважає, що з 19 лютого 2020 року його щомісячне довічне грошове утримання має розраховуватися, виходячи з 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Висновок суду першої інстанції. Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції зазначив, що спірним у даному випадку є питання який відсоток суддівської винагороди підлягає застосуванню при здійсненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перерахунку з 19.02.2020 раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача розраховується за нормами Закону №1402-VIII, у т.ч. порядок визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, - враховуючи положення ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині перерахунку та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу із розрахунку 80 % грошового утримання працюючого судді на підставі частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII. Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI . Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Конституційний Суд дійшов висновку, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Крім того, Конституційний Суд України вказав на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма неконституційною не визнавалась. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20. Позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII. Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розміру 80 % В свою чергу, статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Так, з матеріалів справи, а саме, з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.08.2018 року № 03.7.28-21587/18, встановлено, що стаж роботи позивача, який давав йому право на відставку та призначення довічного грошового утримання судді у відставці складає 20 років 6 місяців 28 днів, з них на посаді судді - 14 років 6 місяців 7 днів. Колегія суддів звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Вказана правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 23 вересня 2021 року у справі №620/1944/20. Як зазначалось вище, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 14 повних років, то колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та задоволення його позовних вимог відсутні. Доводи апеляційної скарги Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про наявність у неї права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом №2453-VI, оскільки у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Відтак, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати відсотковий розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір. Водночас, слід звернути увагу, що абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону №1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відтак, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328, 329 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року по справі № 420/18840/21 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.