Постанова 4813 № 501/4430/19

Номер провадження: 22-ц/813/1548/22 Номер справи місцевого суду: 501/4430/19 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.03.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справи Одеського апеляційного суду у складі: Головуючого судді: Князюка О.В. Суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., За участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року у справі за позовом комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню, - ВСТАНОВИЛА: Описова частина Короткий зміст позовних вимог Представник Комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області 17.12.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з теплопостачання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5442,49 грн. - основного боргу, 424,54 грн. - пені, 247,96 грн. - інфляційні, 133,00 грн. - три відсотки річних та 1921,00 грн. судового збору. Позов обґрунтований тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підключене до системи централізованого опалення м. Чорноморська. Відповідно до договору №361-Ч732 від 01.10.2016 року КП «ЧТЕ» здійснює постачання теплової енергії на опалення в потрібних відповідачу обсягах, а відповідач зобов`язується сплачувати отримані послуги за встановленими тарифами. Відповідач не оплачує послуги в повному обсязі, в зв`язку з чим станом на 28.11.2019 року утворилась заборгованість в сумі 5442,49 грн. - основного боргу, 424,54 грн. - пені, 247,96 грн. - інфляційні, 133,00 грн. - три відсотки річних У зв`язку з цим представник позивача звернувся до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення першої інстанції Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року позов Комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з централізованого опалення було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ 31619819) 5442,49 грн. - основного боргу, 424,54 грн. - пені, 247,96 грн. - інфляційні, 133,00 грн. - три відсотки річних та 1921,00 грн. судового збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 03 червня 2021 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та направити справу на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси за встановленою підсудністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення, коли всі матеріали судової справи було витребувано судом касаційної інстанції для подальшого розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено правила територіальної підсудності під час ухвалення оскаржуваного рішення. Щодо суті спору, апелянт звертає увагу суду, що затверджений НКРЕКП тариф є значно меншим, аніж застосований позивачем тариф, який був прийнятий за основу для стягнення заборгованості судом. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що: «Нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення проведено на підставі тарифів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 року та №1171 від 31.03.2015 року в редакції від 09.06.2016 року» - не відповідає обставинам справи, тому висновок є необґрунтованими. Щодо застосування штрафних санкцій, вказує, що позивачем заявлено вимоги з пропуском встановленого строку позовної давності. Щодо стягнення компенсаційних санкцій у вигляді інфляційних витрат та 3х відсотків річних, то враховуючи відсутність порушення грошового зобов`язання, то і відсутні підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання. 21.03.2022 року від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги. Відповідач зазначила, що з матеріалів справи не вбачається, чи відповідають надані КП «ЧТЕ» розрахунки вартості послуг з централізованого опалення. Здійснення для окремого помешкання, вихідним даним та техніко-економічним показникам, які є необхідними для розрахунку двоставкового тарифу на послуги централізованого опалення. ОСОБА_1 вказує. Що нею сплачувались кошти за фактично отримані послуги Енергопостачальної організації - КП «Чорноморськтеплоенерго, та надані суду відповідні квитанції оплати. Проте, апелянт вважає, що відповідачем самостійно було визначено період за яким необхідно зараховувати отримані кошти без врахування календарної черговості надання послуг теплопостачання, чим свідомо створено ситуацію за якою нараховуються інфляційні витрати та фінансові санкції за прострочення платежу споживача. Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції 09.06.2020 року головуючим суддею було витребувано матеріали цивільної справи у зв`язку з надходженням апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.19.06.2020 року матеріали цивільної справи надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані головуючому судді Князюку О.В. 26.06.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов запит Іллічівського міського суду Одеської області про повернення справи до суду першої інстанції для направлення матеріалів до Верховного суду України відповідно ухвали Верховного суду від 16.04.2020 року. 30.06.2020 року матеріали цивільної справи № 501/4430/19 було направлено до Іллічівського міського суду Одеської області для виконання ухвали Верховного суду від 16.04.2020 року. 14.12.2020 року справу було отримано Одеським апеляційним судом та передано головуючому судді Комлевій О.С. на розгляд апеляційної скарги на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 24.12.2019 року. 21.04.2021 року постановою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Комлевої О.С., скуддів Гірняк Л.А. та Сегеди С.М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 24.12.2019 року було залишено без змін. Справу було передано головуючому судді Князюку О.В. для вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року у справі за позовом комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року у справі за позовом комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. 24.03.2022 року в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції; і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору-купівлі-продажу від 04.08.2016 року (а.с.5-6). Між ОСОБА_1 та КП «Чорноморськтеплоенерго» 01.10.2016 року укладено договір №361-Ч 732 про постачання теплової енергії, що підтверджується копією договору (а.с.8-10). Відповідно до п.18 Правил «Надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, плата за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення вноситься щомісячно. Тарифи за послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення встановлені Постановами Національного комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 року, №1101 від 09.06.2016 року. Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради № 20 від 31.01.2018 року, встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, на послуги з централізованого опалення Комунальному підприємству «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області (а.с.13-14), до якого внесено зміни рішеннями №314 від 31.10.2018 року (а.с.15-16) та №375 від 03.12.2018 року (а.с.17-18). Згідно розрахунку КП «Чорноморськтеплоенерго» за договором №361-Ч 732 про постачання теплової енергії за період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року існує заборгованість за послуги постачання теплової енергії в сумі 5 442,49 грн. (а.с.22). На адресу ОСОБА_1 направлялись повідомлення щодо корегування тарифів на теплову енергію (а.с.19-21). Також, судом досліджено копії: - рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради №346 від 26.10.2017 року «Про початок опалювального сезону 2017-2018 рр.» (а.с.41); - акту про підключення систем теплопостачання в опалювальному сезоні 2017-2089 рр. (а.с.42); - розпорядження Чорноморського міського голови №101 від 30.03.2018 року «Про примусову зупинку котельних» (а.с.43); - розпорядження Чорноморського міського голови №326 від 08.11.2018 року «Про початок опалювального сезону 2018-2019 рр.» (а.с.44); - акту про підключення систем теплопостачання в опалювальному сезоні 2018-2019 рр. (а.с.45); - розпорядження Чорноморського міського голови №115 від 28.03.2019 року «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 рр.» (а.с.46); - рахунків за договором №361-Ч 732 (а.с.47-67); - претензій та рекомендованих повідомлень про їх направлення на ім`я ОСОБА_1 (а.с.68-72); - акту звірки (а.с.73); - виписки по рахунку (а.с.74-81).

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ' На підставі ст.ст. 67, 68 ЖК України та п.30 Правил надання послуг по централізованому опаленню, наданню холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, відповідач зобов`язаний своєчасно, щомісячно вносити плату не лише за квартиру, але й за комунальні послуги, а саме: централізоване опалення за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до ст.1 9 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст.25 вищезазначеного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. За положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктами 1, 2, 4 ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору-купівлі-продажу від 04.08.2016 року (а.с.5-6). Між ОСОБА_1 та КП «Чорноморськтеплоенерго» 01.10.2016 року укладено договір №361-Ч 732 про постачання теплової енергії, що підтверджується копією договору (а.с.8-10). Відповідно до п.18 Правил «Надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, плата за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення вноситься щомісячно. Тарифи за послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення встановлені Постановами Національного комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 року, №1101 від 09.06.2016 року. Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради № 20 від 31.01.2018 року, встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, на послуги з централізованого опалення Комунальному підприємству «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області (а.с.13-14), до якого внесено зміни рішеннями №314 від 31.10.2018 року (а.с.15-16) та №375 від 03.12.2018 року (а.с.17-18). Згідно розрахунку КП «Чорноморськтеплоенерго» за договором №361-Ч 732 про постачання теплової енергії за період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року існує заборгованість за послуги постачання теплової енергії в сумі 5 442,49 грн. (а.с.22). На адресу ОСОБА_1 направлялись повідомлення щодо корегування тарифів на теплову енергію (а.с.19-21). З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконного двоставкового тарифу а також щодо не узгодження з Енергопостачальником організацією іншого порядку нарахування або складових послуг теплопостачання. Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. (Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 № 712/8916/17). Відмова відповідача сплачувати заборгованість за використану теплову енергію веде до неможливості розрахунків позивача з постачальником енергетичних ресурсів, що значною мірою погіршує фінансове та економічне становище енергетичних галузей, паралізує їх діяльність. У зв`язку з цим, позивачу значною мірою обмежуються ліміти на постачання природного газу та електроенергії, що спричиняє позивачу шкоду у великих розмірах. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Згідно розрахунку, наданого позивачем, за договором №361-Ч 732 про постачання теплової енергії за період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року існує заборгованість за послуги постачання теплової енергії в сумі 5 442,49 грн. (а.с.22), яка підлягає стягненню з відповідача. У відповідності до ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотки річних від простроченої суми. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем за договором №361-Ч 732 про постачання теплової енергії за несвоєчасне виконання зобов`язання нарахована пеня у розмірі 424,54 грн. (а.с.23-28), інфляційні втрати у розмірі 247,96 грн. (а.с.29-36) та три відсотки річних у розмірі 133,00 грн. (а.с.37-40). Згідно ч.3 ст.549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання. У відповідності до п.31 Правил у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги виконавець має право нарахувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором. Надані стороною позивача в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунки заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних складені з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць отримання споживачем централізованого опалення, а тому приймається судом та покладається в основу рішення, оскільки будь-яких інших розрахунків чи обґрунтованого заперечення проти зазначених розрахунків відповідачем не надано. Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості наданих йому послуг, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо недоведеності належним чином, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та її вина, а такою причинного зв`язку між такою дією та наслідком. Крім того, дослідивши надані апелянтом квитанції оплати послуг, та наданий позивачем розрахунок за визначений період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року, вбачається. що сплачені відповідачем кошти були зараховані за постачання теплової енергії, та враховані позивачем при заявлені позовних вимог про стягнення заборгованості, що вбачається з наданого розрахунку (а.с. 22). Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Апеляційний суд відхиляє заяву ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки з огляду на те, що зазначена заява не була заявлена в суді першої інстанції. Зазначаючи у апеляційній скарзі про необхідність застосування строку позовної давності, відповідач не зазначив жодних підстав неможливості подання відповідних заперечень та перерахунку заборгованості у суді першої інстанції, що об`єктивно не залежали від нього. Відтак, апеляційний суд не приймає наведені доводи відповідача. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині неправомірного стягнення з відповідача судового збору, з огляду на те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, та судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь. В матеріалах справи наявна засвідчена копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 та копія виписки із акту огляду МСЕК №041551, що підтверджує присвоєння інвалідності ІІ групи. З огляду на зазначене, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову підлягає скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового рішення Відповідно до чч.1, 2 ст.79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.88 ЦПК. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (ч.2 цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Проте суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, який є інвалідом II групи та відповідно до закону «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від його сплати. Зазначені порушення вимог закону залишилися і поза увагою суду касаційної інстанції. Ураховуючи зазначене, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, в частині позовних вимог про стягнення судових витрат є незаконним. Оскільки неправильне застосування судом першої інстанцій зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до її неправильного вирішення в частині позовних вимог про стягнення судових витрат, рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в стягненні судового збору. З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарги ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року - в частині стягнення з ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ 31619819) . судового збору в сумі 1921,00 грн - скасувати. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 28.03.2022 року. Головуючий: О.В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе