Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/2837/21

Справа № 126/2837/21 Провадження № 33/801/240/2022 Категорія: 327 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В. Доповідач: Міхасішин І. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Бодачевського Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №770507 від 24.12.2021 року встановлено, що в цей же день, о 15:54 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , залишала в квартирі без нагляду свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим ухилилася від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання малолітніх та неповнолітніх дітей біля чотирьох годин. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року ОСОБА_2 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді попередження. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави Україна судовий збір в розмірі 496,20 грн. Судом встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконує батьківські обов`язки по вихованню сина ОСОБА_3 , що виразилося в тому, що вона залишала в квартирі без нагляду свого малолітнього сина ОСОБА_3 біля чотирьох годин. Таку постанову ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовувала тим, що оскаржувану постанову вона отримала лише 16 лютого 2022 року, а тому такий строк пропустила з поважних причин. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Бодачевський Р.В. апеляційну скаргу підтримали і надали пояснення аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі. Згідно з ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як видно з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 02 лютого 2022 року особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 отримала 16 лютого 2022 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи заяви (а.с. 27). Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року. Апеляційний суд згідно з вимогами статті 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав. За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції зазначених вимог закону дотримано, що підтверджується наступним. Положення частини першої статті 184 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 Сімейного кодексу України. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вина ОСОБА_2 підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №770507 від 24.12.2021 року, а також письмовими поясненнями, рапортом начальника відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчинених правопорушень, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено. Апеляційний суд погоджується, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріальне становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і прийшов до переконання, що необхідним та достатнім стягненням для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння даною особою нових адміністративних правопорушень буде накладення на неї адміністративного стягнення у виді попередження, передбаченого санкцією ч.1 ст. 184 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на виконання вимог статті 245 КУпАП у повній мірі дослідив усі докази в їх сукупності, надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною першою статті 184КУпАП. Аргументи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди заявника апеляційної скарги з оскаржуваною постановою. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_2 доведена повністю, а її дії за частиною першою статті 184 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, постановив: Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.В. Міхасішин