Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/531/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" березня 2022 р. Справа №907/531/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Скрипчук О.С. суддів Марка Р.І. Матущака О.І. розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної митної служби України б/н і дати вх. № 01-05/3931/21 від 24.11.2021 на рішення Господарського суду Закарпатської від 01.11.2021 (повний текст рішення складено 05.11.2021, м. Ужгород, суддя І.Г. Ушак) у справі № 907/531/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатінтерпорт», м.Чоп Закарпатської області до відповідача: Закарпатської митниці Державної митної служби України, м. Ужгород про стягнення 28 444,35 грн як суми нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатінтерпорт» звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Закарпатської митниці Державної митної служби України про стягнення 28 444,35 грн. витрат від інфляції та 3% річних. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті фактично наданих послуг зберігання у період з вересня 2019 року до 30.12.2020 року. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.11.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатінтерпорт» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Закарпатської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатінтерпорт» 28 424,22 грн. інфляційні втрати та 3 % річних. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції виносячи оскаржуване рішення послався на те, що факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті фактично наданих послуг зберігання підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2020 у справі № 907/560/19. Не погоджуючись з даним рішенням суду Закарпатська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу б/н і дати вх. № 01-05/3931/21 від 24.11.2021, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.11.2021 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що грошове зобов`язання про сплату 274 564,69 грн. виникло на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2020 у справі № 907/560/19, яке набрало законної сили 03.09.2020. Отже, грошове зобов`язання Закарпатської митниці виникло тільки 03.09.2020. Позивачем подано до суду клопотання № 4 від 02.01.2022 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну митну службу України. Клопотання обґрунтоване тим, що згідно з постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» № 895 від 30.09.2020 Закарпатська митниця ДМСУ з 02.11.2020 почала реорганізацію шляхом приєднання до Державної митної служби України. Позивач стверджує, що у даному випадку реорганізація Закарпатської митниці ДМСУ ще триває, але у будь-який момент може бути завершена, а спірні суми будуть стягуватися з правонаступника (Державної митної служби України). Відтак, позивач зазначає, що Державну митну службу України слід залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення суду може вплинути на її права і обов`язки. Суд апеляційної інстанції в задоволенні клопотання № від 02.01.2022 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну митну службу України відмовив, адже, оскаржуване рішення у даній справі не зачіпає права та інтереси Державної митної служби України. Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення станом на момент винесення оскаржуваного рішення від 01.11.2021. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 3 від 02.01.2022, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. Спірні відносини сторін виникли внаслідок здійснення митницею у 2016 році затримання транспортних засобів з вантажем "ліс", який прямував на експорт під виглядом технічної деревини, та передачі позивачу вилученого вантажу для тимчасового зберігання (до моменту його повернення вантажовласнику або конфіскації в дохід бюджету) відповідно до укладеного 27.12.2016 за № 319 договору зберігання майна, що знаходиться під митним контролем, за видатковими накладними №№381-387 від 27.11.2016 та актами приймання-передачі за тими ж датами. Після закінчення бюджетного 2016 року майно, що передавалося на зберігання, не було вивезено поклажодавцем (Закарпатська митниця), продовжувало зберігатися у 2017 році, а 21.08.2017 було повернуто в повному обсязі згідно з наступними видатковими накладними №№ 70, 75, 77-79, 84 і 87 від 21.08.2017 та актами приймання-передачі від 21.08.2017. Митницею були проведені розрахунки за зберігання майна у 2016р., а оскільки за продовження зберігання майна у 2017р. відповідач ухилявся від оплати та не підписував акти про надання послуг, позивач листом від 07.08.2019 за № 45 надіслав митниці, зокрема, Акт про надання послуг № 43 від 07.08.2019 на суму 274564,69 грн та рахунок-фактуру № 4 від 07.08.2019 на цю ж суму та запропонував оплатити таку протягом 5-ти днів та підписати і повернути примірник акту. Відповідач не оплатив зазначену суму, тому товариство звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до митниці про стягнення 274 564,69 грн. за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2020 у справі № 907/560/19 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 274 564,69 грн. за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу, а також 4118,47 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивоване приписами ст.946 ЦК України, відповідно до якої якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання; при цьому, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Встановивши факт повернення переданого на зберігання майна поклажодавцю 21.08.2017, що підтверджено долученими до справи доказами, суд визнав підтвердженим належними і допустимими доказами факт зберігання позивачем на замовлення відповідача майна (деревини) у період з 27.11.2016 року по 21.08 2017 року (включно), а відтак, і обґрунтованими позовні вимоги щодо оплати послуг зберігання. Всі вищенаведені обставини встановлені рішенням суду у справі № 907/560/19 між тими ж сторонами, рішення суду набрало законної сили 23 11.2020, тому за приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню у даній справі. Рішення суду виконано 30 грудня 2020 на загальну суму 274 564,69 грн, що підтверджується банківською випискою. Позивач зазначає, що оскільки встановлено, що оплата наданих товариством послуг на суму 274 564,69 грн. (вимога про яку заявлена 07.08.2019 із встановленим строком - протягом 5-ти днів повністю) оплачена лише 30.12.2020, грошове зобов`язання відповідача про оплату зазначеної суми є простроченим з 15 08.2019 (з урахуванням дати надіслання вимоги про оплату, встановленого в ній строку оплати). Позивач просить стягнути з відповідача за період з вересня 2019 року до 30.12.2020 інфляційні втрати - 17484,28 грн. та 3 % річних - 10960,07 грн. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Отже, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання, . За фактичних обставин даної справи та з огляду на наведені приписи цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10960,07 грн. 3 % річних та 17464,15 грн. індексу інфляції період з вересня 2019 по 30.12.2020. Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що грошове зобов`язання щодо сплати суми 274 564,69 виникло на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2020 у справі № 907/560/19. Таким чином, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.11.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної митної служби України б/н і дати вх. № 01-05/3931/21 від 24.11.2021 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.11.2021 у справі № 907/531/21 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя О.І. Матущак Суддя Р.І Марко