Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/6150/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Смокович В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6150/21 пров. № А/857/20977/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. представника апелянта: Кучер Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 140/6150/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: 17.06.2021р. позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021р. №0019770709. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Представник апелянта Кучер Д.А. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Волинській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, що міститься у податковій декларації з ПДВ за грудень 2020 року, у тому числі заявленого до відкодування з бюджету, що підтверджується актом перевірки від 10.03.2021р. № 1970/07-09/ НОМЕР_1 (а.с.30) За результатами проведеної перевірки встановлено що ФОП ОСОБА_1 порушив: - п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188., п.198.5 ст.198, п.200.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання (р.4.1 Декларації) за грудень 2020р. на загальну суму 3340 грн.; - абз. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, у зв`язку з завищенням від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на загальну суму 3340 грн. - абз. «в» п. 200.4 ст.200 ПК України, у зв`язку з завищеним від`ємним значенням з ПДВ, що зараховуються до складу наступного звітного періоду на загальну суму 3340 грн.; -п. 199.2 ст.199, п.п. «в» п. 200.4 «в» п. 200.14 ст.200 ПК України, відмовлено в наданні бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2020р. в розмірі 101440 грн. (а.с. 36) За наслідками перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 №0019770709, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК п.4.п. 199.2 ст.199, пп «в» п.200.4, пп.»в» п. 200.14 ст.200 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2020р. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.( а.с.37) п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та /або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством. В п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Системний аналіз ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави для висновків, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій. Із змісту п.185.1 ст. 185 ПК України видно, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. п.188.1 ст.188 ПК України визначає базу оподаткування податком на додану вартість, та зазначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів В п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ)ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Відповідно до п.198.2 ст.198ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою, п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи. В п.200.1 ст.200 ПК України видно, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ПК України). п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Як видно з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 (покупець) та контрагент ТзОВ "Ділайс ЛТД" зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа та є платниками ПДВ. Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2020р. ТзОВ "Ділайс ЛТД" (продавець) уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу №219/20 від 03.12.2020р. з ФОП ОСОБА_1 згідно якого, продавець продає бувший у використанні сідельний тягач, марки DAF, модель XF 105.460, ідентифікаційний № НОМЕР_2 , 2012 року виготовлення, що підтверджується актом приймання-передачі від 04.12.2020р. На виконання умов договору позивачу виставлено рахунок на оплату від 03.12.2020р. №379 на суму 655000,00 грн, у тому числі ПДВ 109166,67 грн. Оплату за придбаний сідельний тягач ФОП ОСОБА_1 здійснив згідно із платіжними дорученнями від 03 грудня 2020 року №810 на суму - 155832 грн. та від 04 грудня 2020 року №141354972 на суму - 499168 грн. Вказаний транспортний засіб переданий позивачу, що підтверджується актом прийняття-передачі від 04 грудня 2020 року. За результатами господарської операції складена видаткова накладна від 04.12.2020р. №398 та податкові накладні від 03.12.2020р. №8 на загальну суму 155832,00 грн, в тому числі ПДВ 25 972,00 грн, від 04.12.2020р. №10 на загальну суму 499168,00 грн., в тому числі ПДВ 83194,61 грн. 18.01.2021р. ФОП ОСОБА_1 подав до Головного управління ДПС у Волинській області податкову декларацію з ПДВ за грудень 2020р., в якій заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі - 101440 грн. На підтвердження здійснення господарської операції ФОП позивач надав податковому органу) документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, у тому числі договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03.12.2020р., рахунок оплату №379 від 03.12.2020р., платіжне доручення №810 від 03.12.2020р., платіжне доручення №141354972 від 04.12.2020, видаткову накладну №398 від 04.12.2020р., акт прийняття- передачі №219/20 від 04.12.2020р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , податкову накладну №8 від 03.12.2020р. №8, податкову накладну №10 від 04.12.2020р. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину що під час розгляду справи апелянт всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції за спірним правочином, не довів неможливості проведення господарської операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подав доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Зокрема, в акті перевірки контролюючий орган не зафіксував неналежне оформлення податкової накладної на підставі яких сформовано податковий кредит, оскільки складена у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс суму ПДВ у розмірі 101440 грн. до складу податкового кредиту за грудень 2020р. Первинні документи, які надав ФОП ОСОБА_1 , відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є достовірними та підтверджують реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з контрагентом ТзОВ «Ділайс ЛТД». Апеляційний суд звертаю увагу на ту обставину, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну виконання правочину. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Волинській області як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений Законом та Конституцією України. Господарська операція здійснена на підставі даних про реальні господарської операції яка підтверджується усіма первинними та обліковими документами та є правомірною. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагенту позивача та його контрагентах та не є безумовної підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів які спростовують такі доводи. Тому, ФОП ОСОБА_1 правомірно відніс суму ПДВ в розмірі 101440 грн. до складу податкового кредиту за грудень 2020р. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 140/6150/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська Р. М. Шавель У зв`язку з УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» повний текст постанови складено у строк встановлений ч.3 ст.243 КАС України. Однак, надісланий до Єдиного Державного реєстру судових рішень 23.03.2022р.