Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8327/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Крутько О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8327/20 пров. № А/857/11415/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М. Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. представника позивача: Микласевич О.М. представника апелянта: Чубак Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 380/8327/20 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотеп" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - В С Т А Н О В И В: 06.10.2020р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (далі ТзОВ «Екотеп») звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд: визнати протиправними та скасувати: -податкове повідомлення-рішення № 0005010503 від 08.07.2020р; -податкове повідомлення-рішення № 0005030503 від 08.07.2020р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2021р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Представник апелянта Чубак Н.В. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених. Представник позивача Микласевич О.М. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Екотеп» з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, що міститься у податковій декларації з ПДВ за вересень 2019 року, що підтверджується актом перевірки від 10.06.2020р. № 617/05.03/19332414. (а.с. 13) За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТзОВ «Екотеп» п.198.1, п.198.2, а.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за вересень 2019 року у сумі 49045 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року у сумі 100947 грн. (а.с. 32) На підставі висновків акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 № 0005010503, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено ТзОВ «Екотеп» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 61306,25 грн., у тому числі 49045 грн. за податковими зобов`язаннями, 12261,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомленням-рішення № 0005030503 про завищення суми від`ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 100947 грн. ( а.с. 9-11) п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та /або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством. В п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Системний аналіз ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави для висновків, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій. Із змісту п.185.1 ст. 185 ПК України видно, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пункт 188.1 ст.188 ПК України визначає базу оподаткування податком на додану вартість, та зазначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів В п. 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ)ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Відповідно до п.198.2 ст.198ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою, пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи. В п.200.1 ст.200 ПК України видно, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ПК України). п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б)або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Як видно з матеріалів справи ТзОВ «Екотеп» та контрагент ТзОВ «МАКСБУДРЕМ» зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа та є платниками ПДВ. 28.11.2018р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України видав ТзОВ «МАКСБУДРЕМ» ліцензію на здійснення діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками. Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2017р. ТзОВ «Компанія «Галпап» (орендодавець) уклав договір оренди № 0102/17-01 з ТзОВ «Екотеп» (орендар) згідно якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування складські приміщення площею 425,10 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. П`ясецького, 12 для використання в господарській діяльності., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.02.2017р.. 01.11.2017р. ТзОВ «Компанія «Галпап» уклав з ТзОВ «Екотеп» додатковий договір про внесення змін до договору оренди № 0102-01 від 01.02.2017р. , за умовами якого: п.1.1. розділу 1 договору оренди № 0102-01 від 01.02.2017р. викладено у наступній редакції «орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування складські приміщення площею 654 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. П`ясецького, 12 для використання в господарській діяльності», що підтверджується акт приймання-передачі приміщення від 01.11.2017р. 02.01.2019р. сторони даного договору внесли зміни до договору оренди № 0102/17-01 від 01.02.2017р. в частині розміру орендної плати. ТзОВ «Екотеп» (замовник) та ТзОВ «МАКСБУДРЕМ» (підрядник) уклали договір 12.08.2019р. №12/08-2019, за умовами якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання виконати власними силами зі своїх матеріалів відповідно до умов цього договору ремонт даху та рампи у приміщенні по вул. П`ясецького, 12 у м. Львові. Загальна вартість робіт за цим договором, з урахуванням вартості матеріалів складає 899952 грн. З актів приймання виконаних будівельних робіт від 27.09.2019р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 27.09.2019р. видно, що вищевказані в договорі від 12.08.2019 № 12/08-2019 роботи виконані підрядником та прийняті замовником. Банківськими виписками від 09.10.2019р., від 04.12.2019р., від 16.12.2019р., від 20.01.2020р. підтверджується та обставина, що виконані ТзОВ «МАКСБУДРЕМ» роботи оплачені ТзОВ «Екотеп» шляхом перерахування коштів у сумі 899952,00 грн. На підтвердження здійснення господарських операцій ТзОВ «Екотеп» з ТзОВ «МАКСБУДРЕМ» за вересень 2019 року контролюючому органу і під час проведення перевірки, і при поданні заперечень до акту перевірки, позивач надав необхідні (витребувані) документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, у тому числі договори оренди із додатками, договір № 12/08-2019р від 12.08.2019р. із додатком № 1, акти приймання виконаних будівельних робіт від 27.09.2019р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 27.09.2019р., відомості дефектів на поточний ремонт даху та рампи від 09.08.2019р., наказ № 0809/19-01 від 09.08.2019р., картку бухгалтерського рахунку 631 за вересень 2019р., наказ про затвердження штатного розкладу від 16.09.2019р. та копію штатного розкладу, затвердженого 16.09.2019р., про що вказано у акті перевірки. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину що під час розгляду справи податковий орган відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Зокрема, в акті перевірки контролюючий орган не зафіксував неналежне оформлення податкових накладних на підставі яких сформовано податковий кредит, оскільки складені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс суму ПДВ у розмірі 149 992 грн. до складу податкового кредиту за вересень 2019р. Первинні документи, які надав ТзОВ «Екотеп» під час перевірки, відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є достовірними та підтверджують реальність господарських операцій ТзОВ «Екотеп» з контрагентом ТОВ «МАКСБУДРЕМ». Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про відсутність підстав для понесення ТзОВ «Екотеп» (орендар) витрат за виконання ремонтних робіт оскільки, відповідно до ст.ст. 759, 776 ЦК України орендар вправі користуватись майно за плату на певний строк та проводити поточні ремонти. 09.08.2019р. комісія у складі фінансового директора, головного бухгалтера ТзОВ «Екотеп» та директора ТзОВ «Компанія «Галпап» встановила, що орендоване приміщення за адресою: м. Львів вул. Пясецька,12 потребує ремонту у зв`язку з виявленими технічними дефектами. Доводи апелянта про те, що відомість дефектів складена лише працівниками підприємств без залучення спеціалістів, відсутність фотозвітів не спростовує наявність технічних дефектів в орендованому приміщенні на момент його огляду комісією, оскільки чинне законодавство України не містить вимоги про залучення спеціалістів при складенні відомостей дефектів та фотозвітів. Не приймає до уваги також колегія суддів доводи апелянта про те, що господарські операції з контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у останнього відсутні необхідні умови для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності. Апеляційний суд звертаю увагу на ту обставину, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну виконання правочину. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Львівській області як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений Законом та Конституцією України. Господарські операції здійснено на підставі даних про реальні господарські операції які підтверджуються усіма первинними та обліковими документами та є правомірним. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагенту позивача та його контрагентах та не є безумовної підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів які спростовують такі доводи. Тому, позивач правомірно відніс суму ПДВ в розмірі 149992 грн. до складу податкового кредиту за вересень 2019р. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 380/8327/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 23.11.2021.