Постанова 4806 № 712/19272/12

Справа № 712/19272/12 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 березня 2022 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Фазикош Г.В., Готра Т.Ю., з участю секретаря: Жганич К.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 712/19272/12 (Головуючий: Бедьо В.І.), - В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 кредитного договору № 81905/1 від 19.05.2008 року, останній отримав кредит у розмірі 400 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.5 % на рік з кінцевим терміном повернення 19.05.2013 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19.05.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 2104, згідно якого останні передали в іпотеку належне їм на праві приватної спільної часткової власності (по 1/2 частині ) майно, а саме: житловий будинок загальною площею 188.6 кв.м., житловою площею 83.6 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 244 кв.м. зі всіма невід`ємними його при належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 16.10.2012 року має заборгованість - 703 166.81 грн., яка складається з наступного: 396 226.23 грн. - основного боргу, 233 108.13 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 72 509.40 грн. - пеня за несвоєчасність погашення кредиту та 1 323.05 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами. У зв`язку з систематичним порушенням виконання зобов`язань за договором з боку ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 81905/1 від 19.05.2008 року позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення кредитної заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 81905/1 від 19.05.2008 року, розмір якої становить 703 166, 81 грн. шляхом його продажу на прилюдних торгах, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити на погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 перед позивачем, встановити початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також позивач просив виселити відповідача та третю особу, які зареєстровані вищевказаному житловому будинку, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути із ОСОБА_1 судові витрати по справі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2021 року у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як предметом позову від 18.10.2012 року є саме звернення стягнення на предмет іпотеки, а подана 28.11.2016 року заява про зміну позовних вимог, залучення до участі у справі співвідповідача та третьої особи є лише процесуальним визначенням учасників справи, що пов`язано зі смертю ОСОБА_2 .. Вимога про звернення стягнення на майно, крім способу звернення на нього стягнення, залишається незмінною із моменту заявлення позову - 18.10.2012 року. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Заслухавши пояснення представника АТ «Державний ощадний банк України» - Мартиняк В.В., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_3 - адвоката Шпуганич В.П., який просив рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України», (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 81905/1, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 400 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,5 % на рік з кінцевим терміном повернення 19.05.2013 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19.05.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 2104, згідно якого останні передали в іпотеку належне їм на праві приватної спільної часткової власності (по 1/2 частині ) майно, а саме: житловий будинок загальною площею 188,6 кв.м., житловою площею 83.6 кв.м., який розташований на земельній ділянці плошею 244 кв.м. зі всіма невід`ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. 15 липня 2004 року за реєстраційним номером № 4747, зареєстрованого в КП "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" за номером запису № 3799, у книзі 38, реєстраційний номер № 6349138. Позивач зазначає, що в порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим банк листом - претензією від 23.02.2009 року, позичальника ОСОБА_2 та майнового поручителя ОСОБА_1 повідомив про заборгованість по кредитному договору від 19.05.2008 року № 81905/1 в сумі 41 487,25 грн. та попередив про наслідки невиконання такої вимоги. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 вересня 2011 року у справі № 2п-4448/10 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк" заборгованість по кредитному договору у сумі 602 429.53 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 396.226.23 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 115 793.27 грн., та нарахованих відсотків за несвоєчасне повернення кредиту. Дане рішення суду набрало законної сили 07 жовтня 2011 року. У матеріалах справи міститься копія листа-претензії вих. № 29/ПА -09 від 23.02.2009 року, яким позивач повідомляє ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про існування заборгованості в розмірі 41 487, 25 грн. та про обов`язок погасити таку до 05.03.2009 року та попереджено, що у випадку невиконання вимоги банк буде змушений звернутись до суду про стягнення всієї суми кредиту. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, у редакції на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. 02 жовтня 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» надіслав Першій Ужгородській державній нотаріальній конторі вимогу до спадкоємців померлого ОСОБА_2 про повідомлення кредитора про відкриття спадкової справи, обсяг спадкової маси та повідомлення спадкоємців про наявність заборгованості. Така вимога до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори була надіслана банком протягом шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_2 і повідомила позивача, що претензія кредитора зареєстрована та заведена спадкова справа 227/2004, номер у спадковому реєстрі 56607448. Довідкою TOB "Підзамок" від 14.07.2015 року за № 1318 стверджується, що у житловому будинку в АДРЕСА_1 разом із померлим ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 . За таких обставин, позивачу 02.10.2014 року було відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 , а вимогу до ОСОБА_1 № 13/340 про усунення порушення зобов`язання у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з переходом права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва за померлим ОСОБА_2 надіслано тільки 07.07.2015 року. Із моменту направлення вимоги кредитора до нотаріальної контори банком не вчинялися дії для з`ясування кола спадкоємців та повідомлення їх про наявність кредитної заборгованості, вимоги до іпотекодавців також не пред`являлися, хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у законному шлюбі, і остання є спадкоємцем першої черги. Разом з тим, позовом до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 , як іпотекодавця ПАТ «Державний ощадний банк України» у Ѕ частині іпотечного майна, що належало померлому ОСОБА_2 , звернулося до суду шляхом подання заяви про зміну позовних вимог 28.11.2016 року та 29.01.2018 року, тобто поза межами загального строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України. Із врахуванням наведеного, суд першої інстанції встановив, що банк на виконання вимог ч.2 ст. 1281 ЦК України на протязі шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_2 направило до нотаріальної контори претензію до його спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, але з вимогою до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до суду лише 28.11. 2016 року . що дає підстави для застосування положень ч.4 ст. 267 ЦК України частині вимог позивача, що стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок в АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 в 1/2 частки, як спадкоємцю за законом за ОСОБА_5 у рахунок погашення заборгованості його по кредитному договору від 19.05.2008 року № 8195/01 на суму 703 166,81 грн. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 607/8116/17 (провадження № 61-48495св18), та 14 серпня 2019 року у справі № 127/16950/13-ц (провадження № 61-ЗбЗЗсв18). Оскільки, банк знав про смерть позичальника ОСОБА_2 , а також те, що іпотекодавець ОСОБА_1 , яка була дружиною померлого ОСОБА_2 і відносяться до спадкоємців першої черги, була зареєстрована та проживала за однією адресою із позичальником, що вбачається з копії договору іпотеки (а.с.4 т. 1), а тому посилання позивача на те, що банк не отримував повідомлення від нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника не відповідають обставинам справи, так як банк мав можливість звернутися до іпотекодавців з відповідними вимогами. Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, і такої підстави як смерть іпотекодавця немає, так як за змістом ч.1 ст. 1282 ЦК України та ч.1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Сама іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника іпотекодавця не припиняється. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20) поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 глави 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-109цс14). Жодним із названих нормативних актів не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавцем і можна зробити висновок, що боржник за основним зобов`язанням та майновий поручитель - іпотекодавець не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (стаття 541 ЦК України). У даному випадку позивачем обґрунтовано з посиланням на докази підставність задоволення позову тільки в частині вимог про звернення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору від 19.05. 2008 року № 81905/1 на суму 703 166,81 грн. стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки на підставі договору купівлі-продажу і щодо вимоги про звернення в 1/2 частки, як спадкоємцю за законом за ОСОБА_2 , то в цій частині є необгрунтованим. Суд першої інстанції щодо вирішення питання можливості накладення стягнення на 1/2 предмета іпотеки обґрунтовано застосував правовий висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та вважав, що оскільки Ѕ частка предмету іпотеки житлового будинку в АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу 15.07.2014 року не була самостійним предметом іпотеки, а тому позивач не вправі реалізувати свої права іпотеко держателя шляхом примусового звернення стягнення на неї у встановленому законом порядку незалежно від Ѕ частки, що належить ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом за ОСОБА_2 , так як частка житлового приміщення як окрема частина об`єкта нерухомого майна не була самостійним предметом іпотеки, а тому не можливо звернути стягнення на 1/2 частку нерухомого майна як на частину об`єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) в разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки будинку у цілому, а не окремих її частин. Суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин з посиланням на докази відхилені судом та мотиви їх відхилення відображені у рішенні суду, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 24 березня 2022 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой