Постанова 4806 № 305/983/19

Справа № 305/983/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 лютого 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Готра Т.Ю., Джуга С.Д. з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області ухваленого 05 березня 2020 року головуючим суддею Ємчук В.Е. за позовом ОСОБА_2 до Рахівської районної державної адміністрації, Великобичківської селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови РДА, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії встановив: у травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Рахівської РДА, Великобичківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови РДА, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Великобичківської селищної ради народних депутатів Рахівського району Закарпатської області №229 від 21 вересня 1992 року, йому виділено земельну ділянку площею 700 кв.м. під індивідуальне будівництво. Однак, 19 жовтня 2018 року виконком Великобичківської селищної ради на його усне звернення та на запит адвоката повідомлено, що відповідно до книги власників земельних ділянок та землекористувачів за ним по АДРЕСА_1 земельна ділянка не рахується. Отримавши 21 вересня 1992 року рішення про виділення йому земельної ділянки він вже 10 листопада 1992 року виготовив будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, отримав дозвіл на право виконання будівельних робіт від головного архітектора району Рахівської районної державної адміністрації. Будівельний паспорт був погоджений з головою Великобичківської селищної ради. Крім того, він уклав договір із Закарпатським обласним підприємством електричних мереж в Рахівському районі про підключення житлового будинку по АДРЕСА_1 ., було складено калькуляцію про надання послуг, які він 21 червня 1993 року оплатив. 19 жовтня 2018 року виконком Великобичківської селищної ради повідомив його, що по АДРЕСА_1 земельна ділянка за ним не значиться та що на протязі багатьох років цією земельною ділянкою загальною площею 0,3450 га користується родина ОСОБА_3 і що на підставі розпорядження голови Рахівської РДА №38 від 24.01.2006 року розроблено проекти відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , загальною площею 0,3450 га, в тому числі 0,15 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,1950 га для особистого селянського господарства. Розпорядженням голови Рахівської РДА №156 від 13.04.2006 року затверджено проекти відведення земельних ділянок у власність за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 та видано державні акти серії ЗК №004176 від 05.06.2006 року на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд серії ЗК №004178 від 05.06.2006 на земельну ділянку площею 0,1950 га для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, оспорювана земельна ділянка, яка передана йому у довічне успадковуване володіння, на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 . Вважає, що вказані розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення та його затвердження ОСОБА_1 прийняті всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України й підлягають визнанню незаконними, оскільки ця земельна ділянка передана йому у довічне успадковуване володіння, яке ніким не скасовано, і земельна ділянка від нього не вилучалася. У зв`язку з наведеним просив: 1) визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Рахівської РДА №38 від 24.01.2006 року, яким розроблено проекти відведення земельної ділянки за межами населених пунктів у власність громадянці ОСОБА_1 , для обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель та для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ; 2) визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Рахівської РДА №156 від 13.04.2006, яким затверджено проекти відведення у власність земельних ділянок, за межами населених пунктів, громадянці ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, площею 0,1500 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1950 га, що розташована на території АДРЕСА_1 ; 3) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №004176 від 05 червня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №004178 від 05 червня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,1950 га для ведення особистого селянського господарства яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) зобов`язати Великобичківську селищну раду внести в книгу власників земельних ділянок та землекористувачів рішення №229 від 21 вересня 1992 року про виділення йому земельної ділянки та дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки після чого видати державний акт на володіння земельної ділянки. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.01.2020 року залучено до участі в даній справі відділ у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, у якості третьої особи без самостійних вимог. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №38 від 24.01.2006 року, в частині надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки за межами населених пунктів у власність громадянці ОСОБА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель та для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 . Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №156 від 13.04.2006 в частині затвердження технічної документації щодо виготовлення державних актів та передачі у власність земельних ділянок, за межами населених пунктів, громадянці ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, площею 0,1500 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1950 га, що розташована на території Великобичківської селищної ради, АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №004176 від 05 червня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №004178 від 05 червня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,1950 га для ведення особистого селянського господарства яка розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Великобичківська селищна рада, вулиця Гоголя. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що позивач не має жодних прав на спірну земельну ділянку, оскільки на момент прийняття рішення від 21.09.1992 року про передачу йому такої ділянки, земельне законодавство не передбачало такого права громадян на землю як довічне успадковуване володіння. На той момент підставою для передачі землі у власність було прийняття рішення про затвердження проекту землевідведення та передачу земельної ділянки у власність. Такого рішення позивач не надав. Не надав позивач і доказів встановлення меж такої земельної ділянки в натурі. Також посилається на пропуск позивачем строків позовної давності. Заперечуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 від імені якого діє адвокат Гуска С.Д. подав відзив, доводи якого зводяться до того, що при ухваленні рішення суд першої інстанції ґрунтував свій висновок на наявних у справі доказах та у повному об`ємі застосував як норми Земельного і Цивільного законодавства, так й інші законодавчі акти. При вирішенні питання про титульного володільця чи користувача земельної ділянки, слід виходити з нормативно-правових актів, які встановлювали механізм отримання цього права і діяли на час виникнення цих правовідносин. Разом з тим, незалежно від того коли було прийнято рішення про виділення земельної ділянки громадянину, право на таку є непорушним, навіть якщо останнім не отримано в установленому порядку правовстановлюючий документ на цю ділянку. А передача (вилучення) земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні відбувається за рішенням власника землі та за погодженням із землекористувачем, який за матеріалами справи не давав такої згоди. Про порушення права користування земельною ділянкою позивач дізнався тільки 19.10.2018 року, а тому з цієї дати почав свій відлік перебіг позовної давності. За таких обставин і просив залишити без задоволення апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу Рахівська РДА посилається на те, що оспорювані розпорядження голови райдержадміністрації були прийняті у межах та відповідно до чинного на той час законодавства. Вирішення позовних вимог Рахівська РДА залишає на розсуд апеляційного суду. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з рішення одинадцятої сесії 21 скликання Великобичківської селищної ради від 21.09.1992 року, ОСОБА_2 було надано у довічне успадковуване володіння земельну ділянку розміром 0,07 га у АДРЕСА_1 між сусідами по згоді ОСОБА_4 . Цим же рішенням надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці та зобов`язано останнього виготовити у головного архітектора району «Будівельний паспорт» й попереджено ОСОБА_2 , що проведення будь-яких будівельних робіт на виділеній земельній ділянці без будівельного паспорту є самовільним будівництвом (а.с.11). 24 січня 2006 року головою Рахівської РДА було видано розпорядження «Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів» №38, відповідно до якого було надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів, у тому числі й ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель та для ведення особистого селянського господарства (а.с.70). Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №156 від 13.04.2006 року «Про затвердження технічних документацій та передачу землі у власність» було затверджено технічні документації щодо виготовлення державних актів та передано у власність земельні ділянки за межами населених пунктів, у тому числі ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель у АДРЕСА_1 площею 0,1500 га, та для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 , площею 0,1950 га (а.с.71). На підставі цього розпорядження 05 червня 2006 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЗК №004176, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 0,1500 га для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель у АДРЕСА_1 (а.с.73), а також ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЗК №004178, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 0,1950 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 (а.с.74). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача всупереч закону, що порушує його права та є підставою для скасування відповідних розпоряджень голови РДА та державних актів на право власності на земельну ділянку. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання Великобичківської селищної ради вчинити певні дії, суд послався на те, що позивач не надав доказів того,що він звертався з такими вимогами до відповідачів та йому було відмовлено у їх здійсненні. Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів з огляду на наступні доводи. За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею. У 1992 р. в Україні відбулась земельна реформа, в результаті якої законодавство, що регулює земельні відносини, зазнало значних змін. Зокрема, ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою. При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України. Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу. З аналізу даних норм слідує, що законодавством України починаючи з 13 березня 1992 року не було передбачено можливості надання громадянам земельних ділянок на праві довічного успадкованого володіння. При цьому, зазначеними вище Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 та рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп, лише передбачено збереження такого права за громадянами, переданого їм у встановленому законодавством порядку. Тобто, збереження за громадянами права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою отриманого ними у порядку передбаченому ЗК УРСР у період з 18 грудня 1990 року до 13 березня 1992 року. Однак, ні вказаними актами, ні жодними іншими актами земельного законодавства не передбачалася можливість надання громадянам земельних ділянок на праві довічного успадковуваного володіння після 13 березня 1992 року. Таким чином, надане позивачем рішення одинадцятої сесії 21 скликання Великобичківської селищної ради від 21.09.1992 року не може вважатись таким, що є правовою підставою для виникнення у ОСОБА_2 права на довічне успадковуване володіння на вказану в ньому земельну ділянку. Отже, на підставі вказаного рішення селищної ради у позивача не могло виникнути жодних майнових прав на спірну земельну ділянку. Виготовлені на підстав такого рішення будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та отриманий дозвіл на право виконання будівельних робіт, також не створюють жодних юридичних наслідків стосовно такої земельної ділянки. Апеляційний суд констатує, що ЗК України в редакції станом на 21.09.1992 року була передбачена наступна процедура набуття громадянами прав на земельну ділянку. Так, згідно ч.ч.3, 4 статті 17 ЗК України громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. А відповідно до статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Відтак, станом на 21.09.1992 року права на земельну ділянку у громадян виникали лише у разі затвердження відповідною радою проекту землевідведення та встановлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, жодних доказів дотримання такої процедури позивачем не надано. Слід відмітити, що ОСОБА_2 пояснив колегії суддів певні обставини, які полягають у тім, що спірну земельну ділянку придбав у ОСОБА_4 , рідного брата ОСОБА_1 та акту відведення такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) не має, як і самої згоди від ОСОБА_4 не має. У наданій копії рішення одинадцятої сесії 21 скликання Великобичківської селищної ради від 21.09.1992 року також зазначено, що спірна земельна ділянка надається ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 між сусідами по згоді ОСОБА_4 , Т.1, а.с.11. Згідно відповіді Великобичківської селищної ради від 19.10.2018 року на запит адвоката Гуска С.Д. від 11.10.2018 року, за ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 земельна ділянка не рахується відповідно до записів книг власників земельних ділянок та землекористувачів. Спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 до 2017 року знаходилась за межами населеного пункту, Т.1, а.с.10. Такі ж відомості містяться і у відповіді від 22.02.2021 року, Т.2, а.с.

45. У відповіді відділу у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.06.2019 року значиться, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 до листопада 2016 року перебувала за межами населеного пункту смт. Великий Бичків, Т.1, а.с.116. Зазначені докази доводять ту обставину, що Великобичківська селищна рада станом на вересень місяць 1992 року не вповноважена була приймати будь-які рішення стосовно будь-якої земельної ділянки, яка перебувала за межами населеного пункту смт. Великий Бичків. Тому, голова Рахівської районної державної адміністрації прийняв оспорювані розпорядження в межах та відповідно до чинного на той час законодавства України. Узагальнюючи наведене апеляційний суд виходить з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього якихось майнових прав на спірну земельну ділянку. А отже, оспорюваними наразі розпорядженнями голови РДА та державними актами не порушено жодних прав позивача. Зазначене є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Суд першої інстанції на викладене не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про часткове задоволенні позову ОСОБА_2 . За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. Також, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1261,20 грн., понесений останнім за подання апеляційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись положеннями статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині у справі нове судове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови РДА, і визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1261,20 грн., судового збору. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Повний тест даної постанови суду складено 28 лютого 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: